Рішення № 37359072, 17.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2014 р. Справа № 914/80/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко», м.Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Перемишлянський райавтодор», м. Бібрка, Львівська область

про стягнення 1 383 грн. 02 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Бобанич Т.М., представник (довіреність б/н від 13.03.2013р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко», м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Перемишлянський райавтодор», м. Бібрка, Львівська область про стягнення 11882 грн. 79 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 15.01.2014р. призначив розгляд справи на 03.02.2014 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 17.02.2014 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити з врахуванням поданої 03.02.2014 р. через канцелярію суду заяви про зменшення позовних вимог. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на виконання робіт. Позивач свої зобов'язання по цьому договорі виконав в повному об'ємі, що підтверджується підписаним сторонами приймально-здавальним актом. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості робіт виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 10 499 грн. 77 коп. За час розгляду справи в суді відповідачем було сплачено основний борг в розмірі 10499 грн. 77 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано 3% річних в сумі 941 грн. 52 коп., інфляційні втрати в сумі 441 грн. 50 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача 1 383 грн. 02 коп. 3% річних та інфляційних втрат і судовий збір.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 15.01.2014 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

26 жовтня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» (виконавець) та Дочірнім підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Перемишлянський райавтодор» (замовник) було укладено договір №10/04/20 про виконання робіт.

За цим договором виконавець зобов'язувався виконати роботи (надати послуги) з проведення санітарно-гігієнічних досліджень з метою атестації робочих місць: філії «Перемишлянський райавтодор», за адресою: Львівська область, м. Бібрка, вул. Галицька, 160.

Загальна вартість робіт становить 10 499 грн. 77 коп. (п. 2.1. договору).

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач виконав роботи, що підтверджується підписаним сторонами 27.12.2010 р. приймально-здавальним актом на суму 10 499 грн. 77 коп. Роботи були виконані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на вищевказаних документах та скріпленням їх печаткою.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата робіт згідно цього договору здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту здавання-приймання виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт станом на дату подання позову не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становила 10 499 грн. 77 коп.

За час розгляду справи в суді відповідачем було сплачено 10 499 грн. 77коп., що підтверджується копією платіжного доручення №2695 від 16.01.2014р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 941 грн. 52 коп. та інфляційні втрати в розмірі 441 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 941 грн. 52 коп. 3% річних, 441 грн. 50 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів, вул. Володимира Великого, 54 (ідентифікаційний код 31978981) в особі філії «Перемишлянський райавтодор», м. Бібрка, вул. Галицька, 160, Львівська область (ідентифікаційний код 26231139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко», м. Львів, вул. Угорська, 14 (ідентифікаційний код 32639930) 941 грн. 52коп. 3% річних, 441 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 17.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24.02.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.