Рішення № 37356452, 25.02.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2014 Справа № 920/222/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіТрейд", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Суми

про стягнення 1 761 грн. 35 коп.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Щерба Т.М. (довіреність № 5 від 22.01.2014)

від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 1 761 грн. 35 коп. заборгованості, відповідно до договору поставки № 33, укладеного між сторонами 19.07.2011 р., а також судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Окрім цього, на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2014 р. надав оригінали документів, доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 19.07.2011 р. був укладений договір поставки № 33, за умовами п. 1.1 та п. 1.2 якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність відповідачу продукцію (товар) в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в товарно-транспортних накладних, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і оплатити його вартість (ціну) в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець (відповідач) зобов'язувався здійснити оплату за товар по кожній окремій накладній шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13 903 грн. 38 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Проте, відповідач розрахувався частково.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що строк виконання зобов'язання у відповідача з оплати за отриманий товар за вищевказаним договором протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати отримання товару, проте станом на подання позовної заяви умови договору з боку відповідача не виконані, заборгованість останнім не сплачена.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано доказів сплати боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 1 761 грн. 35 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526-527, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (40009, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіТрейд" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б, код 34980845) 1 761 грн. 35 коп. основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.02.2014 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА