Постанова № 37352252, 27.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 року Справа № 922/4544/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.

при секретарі - Полубояриній Н.В.

за участю представника:

позивача - Капінос Н.М. дов. б/н від 0.12.2013 року.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (вх. №3975Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2013 у справі №922/4544/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи", м.Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м.Харків

про стягнення 22892,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Страхова компанія "Залізничні шляхи", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ "Міжнародна страхова компанія" суму збитків в порядку регресу у розмірі 22892,00 грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.12.2013 у справі №922/4544/13 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Міжнародна страхова компанія" на користь ПАТ "Страхова компанія "Залізничні шляхи" - страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 21982,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 652,11 грн. В частині стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 910,00 грн. - відмовлено.

Відповідач, ТОВ "Міжнародна страхова компанія", з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського Харківської області від 09.12.2013 у справі №922/4544/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права.

Представник відповідача в судове засідання 21.01.2014 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить корінець повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень № 019178/1 від 26.12.2013 року (отримано відповідачем 30.12.2013 р.), про причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань, в т.ч. про розгляд справи без участі його представника, або про відкладення розгляду справи не заявив.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача у його відсутність.

Колегія суддів, зважаючи на те, що п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції були створені рівні умови для доведення кожною із сторін тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог і заперечень, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними документами у відповідності до статті 75 ГПК України.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2013 року по справі № 922/4544/13 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено місцевим господарським судом, 25.10.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Залізничні шляхи" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 05/855.

На умовах договору застрахованим транспортним засобом є автомобіль LEXUS LX470, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до розділу 4 страховими випадками за цим договором є «ДТП без вини водія, стихійне лихо; ДТП по вині водія, неправомірні дії третіх осіб; незаконне заволодіння ТЗ, повне знищення ТЗ».

Страхова сума/ліміт відповідальності відносно застрахованого транспортного засобу складає 370000,00 грн., страховий тариф за договором складає 6,1 % від страхової суми.

Як вірно встановлено господарським судом, за участю водія ОСОБА_2, який керував застрахованим засобом LEXUS LX 470 та водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом ВАЗ-11183, відбулась дорожньо-транспортна пригода близько 10.00 години 31.10.2011 року в м. Харкові по вул. Богдана Хмельницького в районі 24 будинку.

Факт події підтверджується постановою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12.12.2011 року та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 12.03.2013 року, виданою відділом Державної автоінспекції Харківського міського управління відповідно до якої, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля марки ВАЗ -11183, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3

В результаті ДТП застрахованому транспортному засобу LEXUS LX 470 було завдано механічних пошкоджень.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, після звернення страхувальника до позивача з заявою про настання страхового випадку, позивачем було виплачено власнику пошкодженого транспортного засобу LEXUS LX470 страхове відшкодування, відповідно до платіжного доручення № 4743 від 28 листопада 2011 року у розмірі 23882,00 грн.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створило підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Особою, відповідальною за завдані власнику застрахованого транспортного засобу збитки є ОСОБА_3 - водій транспортного засобу "ВАЗ-11183", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", згідно полісу № ВЕ 2658279.

Відносини в сфері страхування врегульовано Цивільним Кодексом України (глава 67 «Страхування») та законами України, серед яких основним є Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та ґрунтуються на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (ст.1166 ЦК України «Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду»).

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст.27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На підставі вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 03.11.2011 вих. 395/ВЗ вперше Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Залізничні шляхи" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" заявою-вимогою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 123/ЮЗ в розмірі 22894,00 грн., з яких 22492,00 грн. вартість заподіяного збитку відповідно до Звіту № 04/11/11 та 400,00 грн. витрати на експертні послуги, які були здійснені на підставі рахунку № 04/11/11 від 03.11.2011 року, акту прийому-передачі виконаних робіт від 23.12.2011 року та підтверджується платіжним дорученням № 4925 від 20.01.2012 року. Вдруге вимога була направлена 07.06.2013 року.

Із матеріалів справи вбачаться, що Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" листом № 786 від 14.06.2013 року відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пропуск позивачем строку на звернення за сплатою відшкодування, а саме на п. 37.1.4. ст. 37 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким передбачено що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Вказані обставини стали підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи» з відповідним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" колегія суддів зазначає наступне.

Заявник апеляційної скарги, в якості підстав для скасування рішення господарського суду по дані справі, посилається на те, що позивачем пропущений строк для звернення з заявою про сплату страхового відшкодування.

Виходячи з фактичних обставин справи та з аналізу відповідних норм законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Загальна позовна давність відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (а саме перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).

Відповідно статті 1191 Цивільного кодексу України передбачає, що закон надає право зворотної вимоги (регресу) особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншої особою.

Отже, регресна вимога переходить до страховика лише після виплати страхового відшкодування в повному обсязі, а саме з 28 листопада 2011 року. Оскільки, позовна заява була надіслана 31 жовтня 2013 року тривалість позовної давності не закінчилась.

Наведене вище не суперечить загальним засадам цивільного судочинства: справедливості, добросовісності та розумності. А тому, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 21982 грн. та відмови в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 910 грн.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2013 р. прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, відповідно до норм чинного законодавства, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, а заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду по даній справі, через що зазначене рішення повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09 грудня 2013 року по справі № 922/4544/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 25 січня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Плужник О.В.