Постанова № 3735039, 26.01.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2009 року №14/332(838/09)

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суді - Кожана М.П.,

суддів - Коршуна А.О., Юхименко О.В.

при секретарі - Галоян О.Г.

В судове засідання з»явились представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 23.01.2009р.

Від відповідача: представник не з»явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2008 року у справі №14/332

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології - Центр», м.Олександрія Кіровоградської області

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Олександрія Кіровоградської області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології - Центр» звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об»єднаної державної податкової інспекції щодо визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології - Центр» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 85452грн. 21коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 56968грн. 14коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28484грн. 07коп.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2008 року у справі №14/332 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2008 року у справі №14/332 прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2008 року у справі №14/332 та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином в порядку п.2 ч.1 ст.190 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовим повідомленням №6408431 від 25.11.2008р.

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав,-

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Олександрійскою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Батекс» за період 2004-2007р. Перевіркою встановлено порушення п. 7.2.1 п. 7.2., підпункту 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період на суму 56968грн.14коп., що відображено в акті перевірки №35-10/10-10/32637540. На підставі зазначеного акту та згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 ст. 4, підпункту 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Олександрійською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001992300/0 від 12.07.2007р. про визначення суми податкового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 85452грн.21коп.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в процедурі адміністративного узгодження. За результатами розгляду скарга позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін. В зв»язку з чим державною податковою службою виписано податкове повідомлення-рішення № 0001992300/2 від 08.11.2007р.

Суд першої інстанції, прийшов до висновку про те, що зазначені витрати по сплаті податку підтверджені податковими накладними, які містять усі реквізити, встановлені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Суми податку на додану вартість, сплачені у період червня-жовтня 2005 року у зв»язку з придбанням робіт, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, правомірно позивачем включено до податкового кредиту звітних періодів, оскільки витрати по сплаті цього податку підтверджені податковими накладними, що було складено особою, відносно якої на той момент податковим органом рішення про анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість не приймалося та ТОВ «Батекс» з Реєстру платників податку на додану вартість виключено не було. Отже позивач, як отримувач послуг, не може нести відповідальність, як за несплату податків ВАТ «Батекс», так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру. Таким чином постановою Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2008р. позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками і вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва 16.02.2006р. було визнано статут та установчі документи ТОВ «Батекс» недійсними.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.. 9 цього Закону. У зв»язку з цим, ТОВ «Батекс» не мало права виписувати податкові накладні, оскільки його реєстрація як платника ПДВ скасована з моменту його реєстрації.

У відповідності з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1997р. №233/2037, встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів, та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця. Із матеріалів справи вбачається, що позивач отримав від ТОВ «Батекс» роботи, на які виписані податкові накладні №№ 247, 256, 268, 305, 376, 409. Рішенням суду визнано недійсними установчі документи продавця з моменту реєстрації. Також встановлено непричетність засновників ТОВ «Батекс» до його господарської діяльності, діяльність підприємства проводилась без їх відома, підприємство зареєстровано незаконно на підставні особи.

Наведене свідчить, що вищезазначені податкові накладні підписані особами, які не належать до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

Таким чином, не можна вважати податкові накладні №247, №256, №268, №305, №376, №409, як такі, що відповідають вимогам ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця, а у TOB „Батекс" податкового зобов'язання не виникало, оскільки ним звіти до податкового органу не надавались та не декларувалось податкове зобов'язання з податку на додану вартість та відповідно не сплачувався податок на додану вартість до бюджету.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Оскільки TOB „Батекс" не проводилося нарахування податкового зобов'язання та не проводилася сплата податку на додану вартість до бюджету, так як ним податкова звітність до податкового органу не надавалася, у позивача не було підстав віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по податкових накладних, з реквізитами цього підприємства .

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, Закон передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"). Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Крім того, як встановлено Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва 16 лютого 2006 року TOB "Батекс" з моменту реєстрації не подає податкову звітність до ДПІ Голосіївського району м.Києва, працівниками відділу податкової міліції ДПА здійснено заходи по встановленню фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб, внаслідок чого встановлено, що TOB "Батекс" за вказаною у договорі адресою та його посадові особи ніколи не перебували. Особи вказані як засновники підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не мають відношення до підприємницької діяльності TOB "Батекс". Підприємство було зареєстровано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на замовлення невідомих осіб за винагороду. Отже, фінансово -господарську діяльність здійснювали інші особи.

Сукупність вищезазначених фактичних обставин, а саме: формальне існування підприємства, нездійснення засновниками TOB «Батекс» фінансово-господарської діяльності, відсутність підприємства за адресою, зафіксованою в установчих та реєстраційних документах, в зв"язку з чим проведення перевірки підприємства контролюючими органами, встановлення відповідності даних, вказаних в податкових деклараціях фактичним обсягам господарської діяльності підприємства, визначення сум податків, які дійсно підлягають сплаті до бюджету та наявність в таких сумах сум податків за договорами №13 від 05.04.04р. та №24 від 27.05.05р. являється неможливим, дають підстави вважати, що, укладаючи дані договори , TOB „Батекс" діяло з конкретною метою, яка була спрямована на приховування отриманих за цими договорами грошових коштів від оподаткування.

Отже, уклавши угоди з позивачем ТОВ"Батекс" переслідувало ціль приховання доходів, отриманих від реалізації товару та приховання сум ПДВ, які отримані були від позивача та які повинні були бути сплачені ТОВ "Батекс" до державного бюджету.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного Кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного Кодекса України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.

Таким чином, позивач не мав права віднести суми ПДВ до податкового кредиту, по податковим накладним, які йому виписало ТОВ «Батекс» в підтвердження отримання позивачем послуг по договорам №13 від 05.04.04р. та №24 від 27.05.05р. , у зв"язку з тим, що дані договори є недійсними (нікчемними), тобто такими, що не створюють юридичних наслідків.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, про те що під час ухвалення рішення по даній справі судом першої інстанції не повно з'ясовано усі обставини справи, також їм надана не вірна оцінка, а тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду від 09.01.2008р. по даній справі скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, 202, п.3.ч.1.ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2008 року у справі №14/332  - задовольнити.

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2008 року у справі №14/332 скасувати.

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Постанова в повному обсязі виготовлено 28.04.2009року

Головуючий: М.П. Кожан

Судді: А.О. Коршун  

О.В. Юхименко