Ухвала суду № 37349943, 19.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 876/988/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 року,-

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 року №0002921540/1184/15-1/03344326/5071.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення, відповідно до ст.87 п.9 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, відповідно до пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України №2181-ІІІ при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Представник Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 10.06.2011 року державним податковим інспектором ДПІ у м. Ужгороді проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (код 03344326) за звітний податковий період 2010-2011 роки.

За результатами вищевказаної перевірки складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 10.06.2011 р. № 1365/15-1 (а.с.10-11) та додатки до Акту від 10.06.2011 р. № 1365/15-1 - розрахунки штрафних санкцій (а.с.12-13). Пунктом 3 даного Акту встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки №1365/15-1 від 10.06.2011 р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011р. №0002921540/1184/15-1/03344326/5071, яким зобов'язано позивача сплатити штрафну санкцію в розмірі 30154,49 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (а.с.8).

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України, а саме п. 75.1 - органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до п. 75.1.1. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 75.1.2. - документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з п. 76.1. ст. 76 Податкового кодексу України згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Водночас, відповідно до п. 77.4. ст. 77 Податкового кодексу України право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки, відповідно до п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, а відповідно до п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, своєчасність сплати податку на прибуток підприємства може бути предметом виключно документальної перевірки. Таким чином, дії відповідача по проведенню камеральної перевірки на предмет, що є предметом виключно документальної перевірки, є протиправними.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем було сплачено до відповідного бюджету 90000 грн. з призначенням платежу «оплата податку на прибуток за 2 квартал 2010 року згідно копій платіжних доручень № 2140 від 12 серпня 2010 року, № 2153 від 13 серпня 2010 року, № 2200 від 18 серпня 2010 року та № 2562 від 23 вересня 2010 року (а.с.14-17).

Відповідно до статті 7 пункту 7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21 грудня 2000 року, який діяв на час виникнення спірних відносин (надалі Закон України № 2181-III) визначено принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено статтею 7 пунктом 7.7 підпунктом 7.1.1 Закону України № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року за № 22, і яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже, ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області самостійно змінивши призначення платежу, що визначене позивачем та зарахувавши його в погашення боргу за інші періоди діяла протиправно та безпідставно не зарахувала сплачені 90000 грн. зобов'язання з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року.

Ці обставини були встановлені постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. по справі №2а-0770/2054/11, яку залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі №77257/12/9104.

Відповідно до п.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з ч.2 п.16.3.3. Закону №2181-ІІІ, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі(чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Згідно наданої в судовому засіданні відповідачем облікової картки платника податку на прибуток станом на 31.12.2010р. (а.с.119-129) та долучених до позовної заяви копій платіжних доручень у вказані в розрахунках штрафних санкцій дати платежів 2010 року позивач здійснив наступні проплати податку на прибуток: 08.10.2010р. - 15000 грн. відповідно до платіжного доручення №2659, 29.10.2010р. - 58000 грн. відповідно до платіжного доручення №2843, 15.11.2010р. - 15000 грн. відповідно до платіжного доручення №2935, 10.12.2010р. - 16000 грн. відповідно до платіжного доручення №3252 (а.с.18-21). Однак, із розрахунків штрафних санкцій вбачається, що відповідач в рахунок сплати податку на прибуток зарахував 08.10.2010р. - 14985,15 грн., 29.10.2010р. - 57867,65 грн., 15.11.2010р. - 14822,35 грн. 10.12.2010р. - 15876,72 грн. Відповідач не надав суду докази належного розподілу отриманих платежів на суму податку і пеню, а саме - передбачені частиною 2 п.16.3.3. Закону №2181 податкові повідомлення та докази їх надіслання позивачу, зазначивши в судовому засіданні, що вони відсутні.

Отже, ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області, зарахувавши в сплату податку на прибуток тільки частково здійснені позивачем платежі 08.10.2010р., 29.10.2010р., 15.11.2010р., 10.12.2010р. діяла протиправно, наслідком чого стало прийняття незаконного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 2а-0770/2777/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Ухвала виготовлена в повному обсязі 24.02.2014 року