Ухвала суду № 37349920, 20.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року м. Львів Справа № 9104/7885/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Клюби В.В., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року по справі № 2а-9461/09/2270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкап» до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елкап» (далі - ТзОВ «Елкап») звернулося до суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - Кам'янець-Подільська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23 березня 2009 року № 0000412342/0, від 25 травня 2009 року № 00004123421/1, від 04 серпня 2009 року № 0000412342/2 та від 13 жовтня 2009 року № 0000412342/3.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 23 березня 2009 року № 0000412342/0, від 25 травня 2009 року № 00004123421/1, від 04 серпня 2009 року № 0000412342/2 та від 13 жовтня 2009 року № 0000412342/3.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Кам'янець-Подільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 12 березня 2009 року № 458/234/33930709, а тому висновки суду першої інстанції про протиправність цих податкових повідомлень-рішень та відповідно про наявність підстав для їх скасування є помилковими.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 12 березня 2009 року № 458/234/33930709, складеного за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Елкап» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2009 року № 0000412342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств в сумі 295556.00 грн., з яких 245897.00 грн. за основним платежем та 49659.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2009 року № 0000412342/1, від 04 серпня 2009 року № 0000412342/2 та від 13 жовтня 2009 року № 0000412342/3.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1, пункту 4.2 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пунктів 5.4, 5.5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, , пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 245897.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що господарські операції між позивачем та Приватним підприємством «Пакт» (далі - ПП «Пакт»), Приватним підприємством «Автожгут» (далі - ПП «Автожгут») не мали реального характеру, а лише проводилось їх документальне оформлення з метою отримання податкової вигоди, оскільки вказані операції підтверджуються видатковими та податковими накладними, виписаними на придбану в даних контрагентів кабельно-провідникову продукцію, за відсутності товарно-транспортних накладних, що в свою чергу свідчить про безтоварність операцій з поставки позивачем придбаної продукції Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (далі - ТзОВ «Українська кабельна компанія»), Товариству з обмеженою відповідальністю «АВП» (далі - ТзОВ «АВП»), Товариству з обмеженою відповідальністю «Інстарк» (далі - ТзОВ «Інстарк»), Кооперативу «Електрик», Приватному підприємству «Ідель» (далі - ПП «Ідель»), Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛТД Укртехпром» (далі - ТзОВ «ЛТД Укртехпром») та фізичним особам; що орендовані у ПП «Пакт» складські приміщення площею 20 кв.м. та приміщення офісу площею 16 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського, 43, не використовувались позивачем у його господарській діяльності; що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат на оплату праці, суму страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування та суму комунального податку. Вказані порушення призвели до завищення позивачем валових витрат на суму 14069093.00 грн. та валового доходу в розмірі 13085504.00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки від 12 березня 2009 року № 458/234/33930709 висновки про порушення ТзОВ «Елкап» вимог податкового законодавства, а саме заниження податку на прибуток, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, що в свою чергу свідчить про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема:

суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті;

суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування».

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати та доходи для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі Кам'янець-Подільська ОДПІ не надала суду жодних належних та допустимих доказів.

Натомість позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції було надано суду копії укладеного з контрагентом ПП «Пакт» договору від 17 січня 2006 року № 1/1 про поставку останнім кабельно-провідникової продукції, укладеного з ТзОВ «Українська кабельна компанія» договору від 17 січня 2006 року № 1 про поставку позивачем кабельно-провідникової продукції, укладеного з ТзОВ «АВП» договору від 03 січня 2007 року № 03/01/07-02 про поставку позивачем кабельно-провідникової продукції.

Як стверджує позивач, реалізація кабельно-провідникової продукції ТзОВ «Інстарк», Кооперативу «Електрик», ПП «Ідель», ТзОВ «ЛТД Укртехпром» здійснювалась на підставі усної домовленості між сторонами та розрахунку в момент поставки продукції, що не заборонено чинним законодавством України.

Також в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з його контрагентами, позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних на поставку кабельно-провідникової продукції ТзОВ «Українська кабельна компанія», книги реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей від позивача його контрагентами, прибуткових касових ордерів, сертифікатів відповідності.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних на поставку кабельно-провідникової продукції, придбаної у ПП «Пакт», спростовується тим, що обидва підприємства знаходяться за адресою: м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського, 43, що виключає необхідність в їх оформленні.

Разом з тим, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому її відсутність не може бути підставою для визнання здійснених господарських операцій безтоварними.

Крім цього, у відповідача відсутні докази участі позивача у схемах мінімізації податкових платежів та транзитних фінансових потоків шляхом створення за допомогою спірних операцій лише видимості товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що господарські операції між ТзОВ «Елкап» та зазначеними вище контрагентами з поставки кабельно-провідникової продукції реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даними контрагентами та позивачем податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Доказів наявності недостовірних відомостей у цих первинних документах податковим органом не подано.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем валового доходу, у зв'язку з невключенням до його складу суми реалізованої кабельно-провідникової продукції за готівку фізичним особам, то суд вважає його безпідставним з огляду на те, що позивач проводив приймання готівки в касу за вказаними операціями за прибутковими касовими ордерами, оформленими належним чином, з подальшим відображенням здійснених операцій в касовій книзі, що узгоджується з вимогами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637.

Крім цього, позивачем надано суду копію договору оренди від 03 січня 2007 року № 22 та додаткових угод до нього, укладених з ПП «Пакт», згідно з якими останній зобов'язувався надати позивачу за відповідну плату в тимчасове користування складські та виробничі приміщення в робочому стані, офіс з робочими столами, телефонами та комп'ютерами, які знаходяться за адресою місцезнаходження самого позивача.

Враховуючи те, що згідно з статутом ТзОВ «Елкап» здійснює діяльність у галузі виробництва, торгівлі, будівництва тощо, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат у зв'язку з віднесення до їх складе орендної плати за згадані вищі об'єкти нерухомості.

Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

З огляду на наведені вище правові норми, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо віднесення до складу валових витрат сум витрат на оплату праці, сум страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування, оскільки при укладенні трудового договору та нарахуванні і виплаті заробітної плати, роботодавець не вправі перевіряти дійсність поданих фізичними особами для їх працевлаштування документів, які містять усі необхідні реквізити. А тому факт не ідентифікування Кам'янець-Подільською ОДПІ трьох працівників позивача за їх реєстраційним номером облікової картки, не може слугувати підставою для заниження нарахованих позивачем валових витрат.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року № 2а-9461/09/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.В. Клюба

І.О. Яворський