Ухвала суду № 37349293, 24.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року Справа № 876/13251/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції Московського району м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.08.2010 року № 00026915552/0, від 10.09.2010 року № 0002691552/1, від 22.11.2010 року № 0002691552/2 та № 0003441552/2.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом в порушення положень Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року необґрунтовано та помилково зроблено висновку щодо нікчемності договорів укладених між ТОВ «Східні колійні системи» та ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», ТОВ «Евербест» і що підприємством завищено податковий кредит. Внаслідок цього відповідачем визначено підприємству податкове зобов»язання з податку на додану вартість. Проте, на момент вчинення господарських операцій відомості про зазначених контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останні зареєстровані платниками податку на додану вартість. Податковий кредит сформований відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР у зв'язку з придбанням позивачем товару, що в наступному були використані в господарській діяльності товариства. При цьому, сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, в основному зазначає, що в ході перевірки позивача встановлено нікчемність господарських операцій останнього з контрагентами ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», ТОВ «Евербест». Дана обставина встановлена за наслідками перевірки працівниками ДПІ в Артемівському районі м. Луганська (лист від 28.05.2010 року) щодо ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані» та Ленінської МДПІ у м. Луганську (акт перевірки від від 23.04.2010 року №302/23/35024795) з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань за період з 01.11.2008 року по 01.07.2009 року.

Вказаними податковими інспекціями встановлено, що ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», ТОВ «Евербест» відсутні виробничі потужності, майно, складські приміщення, транспортні засоби, працівники, а також ТОВ «Евербест» формувало податкові зобов»язання по взаєморозрахунках з контрагентами, які віднесено до підприємств "групи ризику".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні колійні системи» 10.09.2004 року зареєстровано Пустомитівською районною державною адміністрацією та з вересня 2004 року перебуває на податковому обліку і на момент проведення перевірки було платником податку на додану вартість.

Працівниками ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за листопад 2008 року, грудень 2008 року та червень 2009 року.

19.07.2010 року за результатами перевірки складено акт перевірки №761/152/33133794, яким встановлено порушення підприємством вимог 3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97, в результаті чого занижено податок на додану вартість за досліджуваний період в сумі 2313279,17 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 02.08.2010 року прийнято щодо підприємства податкове повідомлення-рішення №0002691552/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2428943 грн., в тому числі 2313279 грн. - основного платежу та 115664 грн. штрафних фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем прийнятого рішення, прдатковими установами різного рівня скарги ТОВ «Східні колійні системи» залишено без задоволення та одночасно прийнято податкові повідомлення-рішення 10.09.2010 року № 0002691552/1, 22.11.2010 року № 0003441552/2, № 0002691552/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2874,03 грн., в тому числі 2737,17 грн. основного платежу та 136,86 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ «Східні колійні системи» не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями оскаржило їх в судовому порядку.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ТОВ «Східні колійні системи» з ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», ТОВ «Евербест».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції підставно виходив з наступного.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, 3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97, в результаті чого занижено податок на додану вартість за досліджуваний період в сумі 2313279,17 грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР): або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до вимог п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З аналізу ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи наведені приписи суд першої інстанції вірно зазначив, що закон встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених, зокрема, податковими накладними. При цьому, закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що між ПП "ВКФ "Інвест-сервіс-компані" (продавець) та ТОВ «Східні колійні системи» (покупець) укладено договір № 08/11/01-1к. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, визначених у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується його прийняти і в повному розмірі оплатити, відповідно до умов договору. Згідно п.п.5.1, 5.2, договору, вартість товару договірна та визначається у прайс-листі, який додається до цього договору. Сума цього договору складається із визначених у накладних сум фактичної вартості конкретних поставок, проведених протягом терміну дії цього договору.

На виконання договірних зобов»язань товариство у ПП "ВКФ "Інвест-сервіс-компані" за період з листопада до грудня 2008 року придбало сировину (рахунок обліку 20.100), яку передало на виробництво матеріалів верхньої будови колії, які в подальшому реалізовані покупцям: з анкерної відливки (на загальну суму 3927660 грн., в т.ч. ПДВ 654610 грн.) виготовлено анкер закладний АЗ-2; накладка стикова Р-65 (на загальну суму 12232,02 грн., в т.ч. ПДВ 2038,40 грн.) використана на виготовлення стиків ізолюючих Р-65.

Також у цей період позивач придбав у ПП "ВКФ "Інвест -сервіс -компані" такі товари (рахунок обліку 28.100): комплекти витратних матеріалів для виготовлення стиків на загальну суму 3579919,20 грн., в т.ч. ПДВ 596653,20 грн., які реалізовані ДП «Укрзалізниця»; прокладки гумові нашпальні на загальну суму 62640 грн., в т.ч. ПДВ 10440 грн., які реалізовано ДП «Укрзалізничпостач»; поліамід термопластичний на загальну суму 2537693,93 грн., в т.ч. ПДВ 422948,99 грн., який реалізований ОЦ «Медичний Львів»; моток оса «EFCO 8550 Boss» на загальну суму 197505 грн., в т.ч. ПДВ 32917,50 грн., який реалізовано на ДП «Львівська дистанція колії».

Подальша реалізація позивачем придбаного у ПП "ВКФ "Інвест-сервіс-компані" товару та сировини підтверджується: накладними передачі давальної сировини №ДС-122 від 01.11.2008р., №03/11 від 03.11.2008 р., №ДС-126 від 10.11.2008р., №26/11 від 26.11.2008 р., накладними на відвантаження товару №04/11-3 від 04.11.2008 р., товару №04/11-4 від 04.11.2008 р., товару №04/11-5 від 04.11.2008 р., товару №05/11-14 від 05.11.2008 р., №05/11-17 від 05.11.2008 р., №05/11-18 від 05.11.2008 р., №05/11-19 від 05.11.2008 р., №16/12-1 від 16.12.2008 р., накладними №827 від 01.12.2008 р..

Оплата за отримані від ПП "ВКФ "Інвест-сервіс-компані" сировину і товари була здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується карткою рахунку №631 за період січень 2009 р. - квітень 2011 р. та карткою рахунку №63.100. за 4 кв. 2008 року.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, які отримані від ПП "ВКФ "Інвест-сервіс-компані", внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Перевіряючи ці правовідносини, податковий орган за надісланим актом перевірки від 05.05.2010 року №191/2300/35845034 ДПІ у Артемівському районі м. Луганська (ухвала Господарського суду Луганської області від 23.03.2010 року про порушення провадження у справі про банкрутство щодо ПП "ВКФ "Інвест-сервіс-компані") дійшов думки, що перевіркою не встановлено факту передачі товарів та надання послуг від ПП "ВКФ "Інвест-сервіс-компані".

Проте, щодо зазначеного, то необхідно вказати, що за приписом прокуратури м.Луганська від 21.08.2010 року № 07/2024 вих. про усунення порушень закону про державну податкову службу в Україні, вимагалось негайно вжити вичерпних заходів до усунення порушень вимог Закону України "Про державну податкову службу України", відновити ПП "Виробничо комерційна фірма "Інвест-Сервіс-Компані" та суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 48007747 грн., та суми податкового кредиту за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 47899530 грн.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Евербест», то необхідно вказати, що між останніми 03.01.2008 року ТОВ "Евербест" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір № 08/01/03-3к. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, продавець зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказується в рахунках або накладних, а покупець зобов'язується його прийняти і в повному розмірі оплатити, відповідно до умов даного договору. Згідно п.п.5.1, 5.2, договору, вартість товару договірна та визначається у прайс-листі, який додається до цього договору. Сума цього договору складається з сум фактичної вартості конкретних поставок, проведених протягом терміну дії угоди.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: видаткову накладну № 081117.1 від 17.11.2008 року на суму 3578450,40 грн., та податкову накладну від 17.11.2008 року № 17113 на цю ж суму. У видатковій накладні відображені відомості про те, хто є постачальником (ТОВ "Евербест"), та покупцем (ТОВ «Східні колійні системи»). Вказані податкові накладні, які отримані від ТОВ «Евербест» внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Оплата за отриманий від ТОВ "Евербест" товар «Круг 16» була здійснена в повному обсязі на загальну суму 3578450,40 грн. , у т.ч. ПДВ 596408,40 грн., що підтверджується карткою рахунку №631 за період січень 2009 року - квітень 2011 року та карткою рахунку №63.100. за 4 кв. 2008 року.

Подальша реалізація придбаного у ТОВ «Евербест» товару «Круг 16» на ТОВ «Львівцентробуд» підтверджується накладною №1916/7 від 17.11.2008 р.

Отримані запчастини використані товариством у його господарській діяльності, що підтверджується: накладними передачі давальної сировини № ДС-122 від 01.11.2008 року, № 03/11 від 03.11.2008 року, № ДС -126 від 10.11.2008 року, №26/11 від 26.11.2008 року, накладними на відвантаження товарів № 04/11-3 від 04.11.2008 року, № 04/11-4 від 04.11.2008 року, № 04/11-5 від 04.11.2008 року, № 05/11-14 від 05.11.2008 року, № 05/11-17 від 05.11.2008 року, № 05/11-18 від 05.11.2008 року, № 05/11-19 від 05.11.2008 року, № 827 від 01.12.2008 року, № 16/12-1 від 16.12.2008 року, № 1916/7 від 17.11.2008 року.

Суд відхиляє покликання ДПІ на дані аналізу податкової звітності, АІС про відсутність транспортних засобів, приміщень, оскільки ДПІ не дало письмових доказів цього, а лише використало матеріали перевірки іншого податкового органу. Крім того, це не свідчить про не спроможність виконання господарських зобовязань. Щодо встановлених відхилень між сумами податкового кредиту по ПДВ позивача та податковими зобовязаннями контрагентів, то суд зазначає, що платник податків (позивач) не може відповідати за податкові зобовязання іншого, і вплинути на це ніяк не може.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до зазначених висновків ДПІ та погоджується з судом першої інстанції, при цьому зазначаючи наступне.

Заперечуючи фактичне виконання робіт (поставку товарів), податковий орган повинен навести відповідні докази, що ці роботи (товари) не виконувалися взагалі або виконувалися не тими особами, які зазначені в первинних документах.

Разом з тим, що стосується позивача-ТОВ «Східні колійні системи», то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ПП "ВКФ "Інвест-сервіс-компані", ТОВ «Евербест» відомості про зазначеного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагенти позивача були в установленому порядку зареєстрованими платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ «Східні колійні системи» та ПП "ВКФ "Інвест-сервіс-компані", ТОВ «Евербест» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч.ч.1,3, 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 03.11.2011 року.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Східні колійні системи» на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобовязань щодо купівлі-продажу товару. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобовязання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені субєктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі №813/634/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г.Левицька

І.М.Обрізко

Повний текст виготовлено 25.02.2014р.