Постанова № 37347219, 20.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 р. Справа №805/352/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Мангуш З.В.

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тимофєєва Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року по справі № 22ц/775/6915/2013 було стягнуто з Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Донецька на його користь моральну шкоду у розмірі 1 500,00 грн. та визначено виконавця судового рішення в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області. 29 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся з заявою та оригіналом виконавчого листа для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області. Але Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повернуло без виконання заяву та виконавчий лист, посилаючись на те, що Відділ Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку не обслуговується у Головному управлінні. Цим же листом позивачу було запропоновано звернутись до Київського районного управління казначейської служби. 07 жовтня 2013 року позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька з відповідною заявою та оригіналом виконавчого листа для виконання. Але Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області листом від 09.10.2013р. повернуло заяву з виконавчим листом без виконання. Просив суд визнати бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23 липня 2013 року рішенням Апеляційного суду Донецької області апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку та ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 29 травня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволені частково.

Зазначеним рішенням Апеляційного суду Донецької області було стягнуто з відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області у відшкодування моральної шкоди 1 500 грн. та судові витрати у розмірі 8,50 грн., 37 грн. та 173,21 грн.

22 серпня 2013 позивачу відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області було відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконавчому листу № 2/257/197/13 від 23.07.2013.

29 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області з заявою про прийняття на виконання виконавчого листа № 2/257/197/13 від 23 липня 2013 року, виданого Київським районним судом м. Донецька на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.

Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області своїм листом від 02.09.2013р. № 15-08/1168-9182 повернуло ОСОБА_1 заяву з виконавчим листом залишивши без виконання, у зв'язку з тим, що Відділ Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку не обслуговується в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області що є обов'язковою умовою встановленою Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого зі змінами Постановою Кабінетом Міністрів України № 45 від 30.01.2013.

07 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька з заявою про прийняття на виконання виконавчий лист № 2/257/197/13 від 23 липня 2013 року.

Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька 09.10.2013р. розглянувши заяву ОСОБА_1 від 07.10.2013 року повернуло документи без виконання.

Позивач вважає, що Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, яке визначено судом як виконавець судового рішення його не виконало, та просить визнати бездіяльність.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого зі змінами Постановою Кабінетом Міністрів України № 45 від 30.01.2013 (далі Порядку), відповідно до якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.5 Порядку під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право:

1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок.

2) звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;

Згідно з п.24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Відповідно до п.25, п.26, п.27 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на видатки в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 27 цього Порядку.

Судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування, безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

Безспірне списання коштів з рахунків підприємств, установ, організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку коштів на рахунку.

Для здійснення безспірного списання коштів орган Казначейства відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання боржника. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного боржника. Одночасно боржник зобов'язаний привести у відповідність із такими бюджетними зобов'язаннями інші взяті ним бюджетні зобов'язання.

Згідно з пп.1 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Отже, для виконання судового рішення про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1500 грн. відповідач повинен безспірно списати зазначену суму з рахунків боржника - Відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку. При цьому, таке безспірне списання відповідач може зроби лише з рахунків, які він безпосередньо обслуговує.

Втім, як було встановлено у судовому засіданні вказаний у виконавчому листі боржник - Відділ Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку не обслуговується у Головному управлінні управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та не має відкритих рахунків у зазначеному органі Казначейства,

З огляду на зазначене, відповідач не мав можливості виконати вищезазначений виконавчий лист, у зв'язку з чим він був повернутий позивачу без виконання на підставі пп.1 ст.9 Порядку.

При цьому, відповідач не скористався своїм правом звернутися до суду, який видав виконавчий лист для роз'яснення щодо виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить суд визнати бездіяльність Головного управління Державної служби України в Донецькій області протиправною. Втім, на думку суду задоволення такої позовної вимоги не захистить порушено право позивача, що також було визнано у судовому засіданні самим позивачем.

Також, суд зазначає, що для захисту порушеного права позивачу в даному випадку необхідно звернутися до суду, який видав виконавчий лист з заявою щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів в порядку, встановленого цивільно - процесуальним кодексом України.

Отже, позивач заявляючи позовну вимогу про визнання бездіяльності відповідача обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності посадових осіб Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області при виконанні рішення від 23 липня 2013 Апеляційного суду Донецької області не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання бездіяльності посадових осіб при виконанні рішення від 23 липня 2013 Апеляційного суду Донецької області про відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 20 лютого 2014 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений 25 лютого 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.