Постанова № 37346000, 26.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2014 року № 826/20824/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземною інвестицією «Ост Вест Експрес»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008092208, №0008102208 від 20.12.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземною інвестицією «Ост Вест Експрес» (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008092208, №0008102208 від 20.12.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки №417/1-22-08-22918017 від 04.12.2013 (далі - Акт), на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

У судовому засіданні 03.02.2014, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі службового посвідчення серії КВ №135055 від 01.08.2013, виданого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Поповою Галиною Анатоліївною, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїздну перевірку Підприємства з іноземною інвестицією «Ост-Вест Експрес» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Авеста Трейд» за період з 01.06.2011 по 31.08.2011.

За результатами перевірки складено акт №417/1-22-08-22918017 від 04.12.2013, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у результаті чого занижено податку на прибуток на загальну суму 5 292 грн., в тому числі по звітних періодах: за 2 квартал 2011 року в сумі 4 504 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 788 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 602 грн., в тому числі по періодах: за червень 2011 року на 3 917 грн., за серпень 2011 року на 685 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0008092208 від 20.12.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 4 602 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 343,50 грн.; №0008102208 від 20.12.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 5 292 грн.

Позивач не погоджується із вказаними повідомленнями-рішенням та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки Підприємством виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ПзІІ «Ост-Вест Експрес» з ТОВ «Авеста Трейд» були реальними.

Відповідач у свою чергу таку позицію позивача заперечив, посилаючись на безтоварність відносин вище вказаних підприємств.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі?? операціі? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ «Авеста Трейд» (постачальник) укладено договір поставки №1053 товару (альтернатор Sinkro 22kBa). Сторони також домовились про проведення монтажних робіт по встановленню альтернатора Sinkro 22kBa на дизельну електростанцію.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору позивачем надані рахунки-фактури №СФ-0001053 від 07.06.2011 та №СФ-0001054 від 07.06.2011 виписки по рахунках Підприємства в ПАТ «Банк Перший» за період з 01.01.2010 по 22.08.2013 та за 03.08.2011, видаткова накладна №РН-22 від 02.08.2011, акт здачі-прийняття робіт №468 від 03.08.2011, податкові накладні №81 від 07.06.2011 та № 46 від 03.08.2011.

Позивач також зазначає, що отриманий від ТОВ «Авеста Трейд» товар та послуги, Підприємство використовувало у власній діяльності, та на підтвердження цього надає акт №ОВ-0000106 від 02.08.2011 про введення в експлуатацію основних засобів (альтернатор Sinkro 22kBa), довідку від 27.12.2013 про підтвердження перебування на балансі підприємства дизельної електростанції С 55 D 5 в шумопоглинаючому капоті у період з 01.06.2011 по 31.06.2011.

Відповідач, обгрунтовуючи свою позицію, зазначає, що до перевірки не були надані документи, які б засвідчували факт транспортування товару, зокрема товаро-транспортних накладних, які, відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 є єдининими для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В матеріалах справи міститься акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС №348/22-509/34295994 від 27.05.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авеста Трейд» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Відповідно до вказаного акту, на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Авеста Трейд» відсутні, товариство за юридичною адресою не знаходиться, за даними податкової звітності основні засоби у ТОВ «Авеста Трейд» відсутні, не встановлено наявності власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим підтвердити формування податкових зобов'язань не є можливим.

СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012110090000029, розпочатому за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактами фіктивного підприємництва, тобто створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Авеста Трейд», з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду.

Таким чином, виходячи зі сказаного, відповідачем зроблено висновок, що операції позивача з ТОВ «Авеста Трейд» мали безтоварний характер.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Виходячи зі сказаного, суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Підприємством товарів, робіт чи послуг від ТОВ «Авеста Трейд». Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі? операціі? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі? операціі?.

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не надавалися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно, право на формування валових витрат та податкового кредиту у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008092208, №0008102208 від 20.12.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити;

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук