Постанова № 37345987, 17.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 р. Справа № 805/1623/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Дворникова М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2014 року Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі – Інспекція) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції (далі – ВДВС Харцизького МУЮ), в якому просив визнати дії відповідача щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа ВП № 27150929 від 31.12.2013 стягувачу неправомірними, визнати незаконною та скасувати постанову про повернення зазначеного виконавчого документа стягувану, зобов’язання відновити виконавче провадження та провести виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 2/а/0570/2132/2011 від 30.03.2011, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 25.05.2011 про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма «Авторитет» (далі – боржник) у розмірі 2421770,70 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність посилань відповідача на норми частини 1 статті 3 (щодо виконання рішень судів іншими органами) та пункту 9 частини 1 статті 47 (наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника) Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні спірної постанови, оскільки, на думку Інспекції, обов’язок з виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2011 у справі № 2а/0570/2132/2011 покладено саме на органи державної виконавчої служби.

З’ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2011 у справі № 2а/0570/2132/2011 задоволено позов Державної податкової інспекції м. Харцизька до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма “Авторитет” про стягнення заборгованості у розмірі 2 421 770,70 грн.

25 травня 2011 року у зазначеній справі видано виконавчий лист, який позивачем був направлений до ВДВС Харцизького МУЮ для виконання.

Постановою відповідача від 31.12.2013 у рамках виконавчого провадження № 27150929 зазначений вище виконавчий лист був повернутий до Інспекції на підставі листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 № 1484/12/13-13 та ч. 1 ст. 3, п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на наявну встановлену заборону щодо стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутні інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, та на окремий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, який передбачений чинним законодавством.

Не погодившись з цією постановою позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 4 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (далі – Закон) про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим законом.

Відповідач при винесені постанови про повернення виконавчого листа посилається на п.9 ч.1 ст.47 Закону, яким передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Вичерпні підстави повернення виконавчого документу стягувачеві визначено ст.47 Закону, а саме:1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з частиною 2 п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Інформаційний лист №1484/12/13-13 від 24.10.2013 року Вищого адміністративного суду України, на який посилається державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого листа, містить роз’яснення порядку стягнення податкового боргу, однак носить лише інформаційний, рекомендаційний характер, даний лист не має статусу закону.

Жодним законом не встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у рамках виконавчого провадження № 27150929.

У листі №1484/12/13-13 від 24.10.2013 Вищий адміністративний суд України, з посиланням на пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України та постанову Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, звертає увагу на особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Тобто мова в цьому випадку йде про стягнення з платників податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, в той час як у постанові суду у справі № 2/а/0570/2132/2011 резолютивною частиною визначено: «стягнути податковий борг». У цій постанові не вказано спосіб виконання рішення суду «за рахунок коштів», тобто дана постанова передбачає стягнення податкового боргу як за рахунок коштів, так і за рахунок майна, а отже не може бути виконана у зазначеному вище порядку Інспекцією та підлягає виконання органами ДВС.

За правилами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, постанова Правління Національного банку України від 30.03.2012 р. N 122 включає зміни до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої 21.01.2004 р. постановою Національного банку України N 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за N 377/8976.

Зокрема, Інструкцію N 22 доповнено главою 12 "Списання банком коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання", якою передбачено механізм виконання платіжних документів органів державної податкової служби - інкасових доручень (розпоряджень) та форму таких інкасових доручень за додатком 24.

Положення постанови Правління Національного банку України від 30.03.2012 р. N 122 діють з 21.06.2012 р., в той час як виконавчий лист по даній справі передано до ВДВС в 2011 році.

Таким чином у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві.

Згідно з п. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 3 статті 11 Закону визначені права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження. Отже, реалізацію таких прав державний виконавець здійснює за власним розсудом відповідно до вимог закону та згідно змісту виконавчого документу.

За таких умов судовий захист прав стягувача у виконавчому провадженні не може полягати у визначенні судом та зобов’язанні судовим рішенням державного виконавця здійснювати певні виконавчі дії, які він повинен здійснювати відповідно до вимог закону. Належним способом захисту прав у цьому випадку є визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Беручи до уваги викладете та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Харцизьку Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 31 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № 27150929.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня її отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дворников М.С.