Ухвала суду № 37345338, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м. Київ К/800/31160/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року

у справі№ 1570/4697/12 за позовомНауково-виробничого приватного підприємства "Архітектурно-реставраційне бюро" доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Науково-виробниче приватне підприємство «Архітектурно-реставраційне бюро» (надалі також - НВ ПП «Архітектурно-реставраційне бюро», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС, відповідач) про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 30 березня 2012 року № 0000732334, яким НВ ПП «Архітектурно-реставраційне бюро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 22798, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5700,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства «Архітектурно-реставраційне бюро» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000732334 від 30 березня 2012 року задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000732334 від 30березня 2012 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року і ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Науково-виробничого приватного підприємства «Архітектурно-реставраційне бюро».

Позивач не скористався процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, фактичною підставою для нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2012 року № 0000732334 (за основним платежем на 22798, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5700,00 грн.), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 2 березня 2012 року № 3/22-34/32623852/1, про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що привело до заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в т.ч. за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 22798,33 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року - на 7465,00 грн., за листопад 2011 року - на 15333,33 грн.

Так, на думку податкового органу вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Тетрабудсервіс» за період жовтень 2011 року, ТОВ «Інвесттехнагляд» за період листопад 2011 року.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договору підряду від 1 листопада 2011 року № 1/11 НВ ПП «Архітектурно-реставраційне бюро» (замовник) доручає, а ТОВ «Інвесттехнагляд» (підрядник) зобов'язується підготовити дані для складення технічного висновку з реконструкції будівлі Прокуратури Одеської області, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити вказані роботи. До даного договору сторонами складено протокол погодження договірної ціни, яка встановлена у розмірі 92000,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Виконання зазначеного договору підтверджується актом здачі-прийомки науково-технічної продукції № 171111 за листопад 2011 року та податковою накладною від 17 листопада 2011 року № 451 на загальну суму 92000,00 грн., в т.ч. ПДВ -15333,33 грн. Окрім того, надана позивачем технічна документація з фотофіксацією об'єкта підтверджує реальність виконання договору підряду від 1 листопада 2011 року № 1/11.

Фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Інвесттехнагляд» підтверджується договором підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт від 10 жовтня 2011 року, який укладений між позивачем та Прокуратурою Одеської області, відповідно до якого Прокуратура Одеської області (замовник) доручає, а НВ ПП «Архітектурно-реставраційне бюро» (виконавець) зобов'язується виконати проектно-вишукувальні роботи, які є складовою проектно-кошторисної документації по реконструкції будівлі прокуратури Одеської області, для розробки висновку про технічний стан будівлі, яка є пам'яткою містобудування та архітектури (охоронний номер № 159-Д), а замовник зобов'язується прийняти результат роботи і сплатити виконану роботу за кодом згідно ДК 016-97 74.20.3. Саме для цієї будівлі контрагент позивача ТОВ «Інвесттехнагляд» здійснював підготовку даних для складення технічного висновку з її реконструкції. В свою чергу, позивачем на підставі згаданих даних було складено висновок про технічний стан будівлі прокуратури Одеської області, а, відтак, зобов'язання по договору підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт від 10 жовтня 2011 року виконані

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, 3 жовтня 2011 року між НВ ПП «Архітектурно-реставраційне бюро» (замовник) та ТОВ «Тетрабудсервіс» (виконавець) було укладено договір підряду № 2/10, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити фотофіксацію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи (розділ 1). До даного договору складено протокол погодження договірної ціни, яка складає 25790,00 грн., в т.ч. ПДВ.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані акти здачі-прийомки науково-технічної продукції від 31 жовтня 2011 року № 311065, № 311066 та податкова накладна від 31 жовтня 2011 року № 1223, а також результат роботи - фотофіксація ділянки будівництва автоцентрів в районі Клеверного моста.

Також з вказаним контрагентом НВ ПП «Архітектурно-реставраційне бюро» (замовник) уклало договір підряду від 3 жовтня 2011 року № 3/10, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити підготовку матеріалів стадії «П» погоджуємої частини (ГП, РА, КР) по об'єкту, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити вказані роботи. До цього договору складено протокол погодження договірної ціни, яка складає 19000,00 грн., Підтвердженням виконання вказаного договору є надані до суду податкова накладна від 31 жовтня 2011 року № 1224 та результат роботи контрагента - технічна документація.

Окрім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач придбавав вказані роботи у ТОВ «Тетрабудсервіс» для виконання договірних зобов'язань з ТОВ «АС-ТРАНС Одеса» (договір підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт від 24 жовтня 2011 року № 11-10 та ТОВ «АДИС-АВТО» (договір підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт від 19 серпня 2011 року № 14-08.

Так, відповідно до договору підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт від 24 жовтня 2011 року № 11-10, укладеного між НВ ПП «Архітектурно-реставраційне бюро» (підрядчик) та ТОВ «АС-ТРАНС Одеса»( замовник), позивач зобов'язується виконати розробку робочого проекту автосалону «Інфініті»і трьох автосалонів «Ніссан», а відповідно до договору підряду на проведення проектно-вишукувальних робіт від 19 серпня 2011 року № 14-08, укладеного між НВ ПП «Архітектурно-реставраційне бюро» (виконавець) та ТОВ «АДИС-АВТО» (замовник) позивач зобов'язується виконати робочий проект реконструкції «Виробничого корпуса».

Виконання вищевказаних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами: актами здачі-прийомки проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції, накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними та безпосередньо результатами робіт - науково-технічною документацією, виконаною НВ ПП «Архітектурно-реставраційне бюро».

Крім того, згідно обставин встановлених судами попередніх інстанцій, контрагентами позивача - ТОВ «Інвесттехнагляд» та ТОВ «Тетрабудсервіс» у період листопад 2011 року здійснювалася господарська діяльність на підставі відповідних ліцензій, видача яких потребує перевірки органом, що видає таку ліцензію відповідних факторів та умов для здійснення такого роду діяльності (рівня відповідної кваліфікації зайнятих у цій галузі працівників та виробничих потужностей (основних засобів) товариства, яке ліцензується). Як встановлено судом, на момент укладання та виконання вказаних договорів вищезгадані ліцензії були дійсними, доказів їх анулювання у встановленому законом порядку суду не подано.

На підставі наведених вище доказів, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інвесттехнагляд» та ТОВ «Тетрабудсервіс».

Таким чином, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року №0000022205 прийнято відповідачем необґрунтовано, оскільки позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко