Ухвала суду № 37345337, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2014 р. м. Київ К/800/212/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

та секретаря Струсевич Д.С.,

за участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України та Південної митниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Південної митниці, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітку, -

встановила:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Південної митниці, Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу Держаної митної служби України від 23 квітня 2012 року № 859-к, поновлення на посаді інспектора митного поста «Серпневе» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2012 року, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 23 квітня 2012 року № 859-к про припинення перебування позивача на державній службі та поновлено його на посаді інспектора митного поста «Серпневе» Південної митниці. Стягнуто з Південної митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2012 року по день поновлення на посаді. В іншій частині позову відмовлено.

На зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій Державна митна служба України та Південна митниця подали касаційні скарги, в яких посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування судових рішень та прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 01 вересня 1994 року ОСОБА_2 перебував на службі в митних органах, а з 02 лютого 2012 року працював на посаді інспектора митного поста «Серпневе».

Наказом голови Державної митної служби України від 23 квітня 2012 року № 859-к припинено перебування ОСОБА_2 на державній службі згідно вимог пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державних службовців.

Підставою для припинення перебування позивача на державній службі і звільнення із займаної посади слугував акт службового розслідування від 27 березня 2012 року № 07/20-2012, яким встановлено, що ОСОБА_2, як інспектором митного поста «Серпневе», порушені вимоги пункту 3.8 Інструкції, затвердженої наказом Південної митниці від 21 грудня 2010 року № 1091, пункту 2.2.4 Посадової інструкції, затвердженої начальником Південної митниці від 19 січня 2012 року, що призвело до пропуску через митний кордон України товарів та транспортних засобів із порушенням митних правил.

Наведені обставини, на думку відповідачів, свідчать про порушення з боку ОСОБА_2 присяги державних службовців у частині суворого дотримання законів України, сприяння зміцненню їх авторитету й сумлінного виконання своїх обов'язків, що є підставою для припинення державної служби.

Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. З тексту Присяги державного службовця слідує, що державний службовець присягається суворо дотримуватись Конституції та законів України, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Статтею 14 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Відповідно до положень статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Крім того, згідно положень статті 408 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу», тобто норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі, і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.

В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».

Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «Про державну службу» враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.

При цьому, припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.

Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до положень статті 27 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

Застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення, означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.

Однак, у висновках викладених в оскаржуваному наказі Державної митної служби України від 23 квітня 2012 року № 859-к та акті службового розслідування від 27 березня 2012 року № 07/20-2012, відповідачем не конкретизовано, які саме дії вчинив ОСОБА_2 в порушення пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо поновлення ОСОБА_2 на службі, з огляду на те, що звільнення позивача було проведено незаконно, оскільки при винесенні Державною митною службою України оскаржуваного наказу про звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку проведено відповідачем за відсутності необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій було правильно вирішено питання щодо стягнення з Південної митниці на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2012 року по день поновлення на посаді.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційні скарги Державної митної служби України та Південної митниці залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Південної митниці, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітку - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко