Ухвала суду № 37345305, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м. Київ К/800/31901/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

у справі№ 2а-3177/12/2770 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури» доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури» (надалі також - ТОВ «КБКА», позивач) звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя (надалі також - ДПІ , відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 00029054 та вирішення питання про судові витрати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21 лютого 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволені частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 0000290154 відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро комутаційної апаратури».

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21 лютого 2013 у справі № 2а-3177/12/2770- без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року і ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «КБКА».

Позивач не скористався процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, фактичною підставою для нарахування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 00029054, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 551325 грн. та застосовано штрафні санкції 137831,25 грн., з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 19 грудня 2012 року № 182/15-4/31583767/9842/10, про порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 2007 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) пункту, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок підприємства за жовтень 2009 року у сумі 17802,0 грн., за листопад 2009 року у сумі 278 564,0 грн., за грудень 2009 оку у сумі 254,959,0 грн.

Зазначений висновок відповідача ґрунтується на тому, що одними з постачальників ТОВ «КБКА» у вересні 2009 року було ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» (м. Київ), постачальником якого було Товариство з обмеженою відповідальність «Промислово-індустріальний союз» (м. Київ), яке має стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», в зв'язку з чим «провести зустрічну перевірку по ланцюгу до виробника, перевірити сплату податкових зобов'язань з ПДВ до державного бюджету по відповідних операціях та підтвердити податковий кредит з ПДВ по постачальнику ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс-Україна» за жовтень-грудень 2009 року - неможливо».

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, зокрема, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного вище Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та отримання суми бюджетного відшкодування х податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» виникли договірні правовідносини щодо поставки електронних компонентів та матеріалів. Факт поставки компонентів та матеріалів підтверджується видатковими накладними (а.с.99-139), реєстром платіжних документів (а.с.96-98), податковими накладними (а.с.46-95).

Окрім того, фактичним видом діяльності позивача є виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, а відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про використання придбаних позивачем товарів в господарській діяльності .

На підставі наведених вище доказів, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна».

Відповідно до положень 7.2.6. пункту 7.2 «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має податкові накладні, які оформлені належним чином, отже ТОВ «КБКА» на законних підставах віднесло до складу податкового кредиту суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» за жовтень 2009 року на суму 17802 грн., за листопад 2009 року на суму 278564 грн. та за грудень 2009 року на суму 254959 грн., а всього на загальну суму 551325 грн., яка підтверджена податковими накладними, та фактично сплачена позивачем продавцю - ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна».

Окрім того, яки підтверджується матеріалами справи, питання правомірності включення ТОВ «КБКА» зазначених сум до податкового кредиту вже було предметом розгляду Севастопольського апеляційного адміністративного суду, про що свідчить ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі № 2а-1054/11/2770, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «КБКА» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Як слідує з вказаного судового рішення, податковим органом уже досліджувалися правовідносини позивача з його контрагентом - ТОВ «Ай-Ті-Сі-Електронікс Україна» за спірний період.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність посилань податкового органу на порушення позивачем податкового законодавства у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки постачальників по ланцюгу до виробника, з огляду на закріплений чинним законодавством принцип індивідуальної відповідальності та доцільно звернули увагу на те, що невиконання певною особою свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 0000290154 прийнято відповідачем необґрунтовано, оскільки позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 21 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко