Ухвала суду № 37345295, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/32771/13

К/800/31249/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року

у справі № 1570/1008/2012

за позовом Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської

області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Дочірнє підприємство «Автотрейдінг-Одеса» (надалі також - ДП «Автотрейдінг-Одеса», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС (надалі також - ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 2 серпня 2011 року № 0004142301 та № 0074851701.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 2 серпня 2011 року № 0004142301 та № 0074851701.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 2 серпня 2011 року №0074851701. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову,якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДП «Автотрейдінг-Одеса» в касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для нарахування грошового зобов'язання за платежем збір за використання місцевої символіки в сумі 82776 грн. та податку з доходів фізичних осіб в сумі 8967,59 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20 липня 2011 року №213/23-213/31976605, про порушення позивачем вимог статті12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» та пунктів 1.2, 1.3 розділу І та пункту 2 розділу ІІ «Положення про збір за право використання місцевої символіки», затвердженого рішенням Одеської міської ради № 4694-V від 7 жовтня 2009 року, в результаті чого занижено збір за використання місцевої символіки в сумі 66221 грн. (у т.ч. І квартал 2010 року - 11897 грн., ІІ квартал 2010 року - 16973 грн., ІІІ квартал 2010 року - 18253 грн., ІV квартал 2010 року - 19098 грн.); пункту1.1 статті 1, пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 розділу І, пункту 167.1 статті 167 розділу ІV Податкового кодексу України в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 7572 грн.

Так, донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 8967,59 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 2 серпня 2011 року №0074851701 відбулось у зв'язку висновками податкового органу про те, що отримані водієм підприємства картки на пальне є додатковим благом і мають оподатковуватися позивачем як податковим агентом у складі загального місячного оподатковуваного доходу їх отримувача за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» та пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Додаткові блага , згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до підпункту164.2.17 пункту164.2 статті 164 Податкового кодексу України не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалам справи, отримані водієм картки на пальне не можуть вважатися його доходом, з огляду на те, що використовувались для заправки службових автомобілів під час службових відряджень у виробничих потребах підприємства та не надавалися для його особистих потреб. При чому, придбані ДП «Автотрейдінг-Одеса» та використані водієм у виробничих потребах паливно-мастильні матеріали включались підприємством до складу валових витрат, а отже і до собівартості реалізованих товарів.

Відтак, з огляду на те, що використанні у виробничих потребах водієм картки для заправки не є його додатковим благом - обґрунтований висновок про безпідставне донарахування позивачу відповідачем грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8967,59 грн.

Вирішуючи спір щодо правомірності донарахування грошового зобов'язання за платежем збір за використання місцевої символіки в сумі 82776 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 2 серпня 2011 року № 0004142301, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування вказаного податкового-повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаними нормативно - правовими актами обов'язковою умовою сплати збору за право використання місцевої символіки визначено комерційну мету такого використання, а оскільки зазначення в найменуванні позивача назви «Одеса» не має комерційної мети та використовується виключно для означення місцезнаходження, - відсутні підстави для сплати позивачем збору за право використання місцевої символіки.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції, зазначив, що назва «Одеса» відноситься до місцевої символіки м. Одеса, збір на право використання якої, справляється з тих суб'єктів господарювання, які використовують зазначену символіку у комерційних цілях. ДП «Одеса-Автотрейдинг» використовує у власній назві слово «Одеса» у комерційних цілях, а отже, на думку суду, воно має сплачувати відповідний місцевий збір.

Вищий адміністративний суд України, звертає увагу на те, що суд першої інстанції дотримався позиції застосування норм матеріального права, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 червня 2013 року по справі № 21-41а13 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 32532898) та дійшов вірного про скасування податкового повідомлення-рішення від 2 серпня 2011 року № 0004142301.

Згідно зі статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки та збори» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 18 цього Декрету визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Рішенням Одеської міської Ради від 7 жовтня 2009 року № 4694-V затверджено нову редакцію Положення «Про збір за право на використання місцевої символіки»(додаток № 10 до рішення Одеської міської ради від 15 жовтня 2001 № 2725-ІІІ «Про встановлення місцевих податків, зборів і розмірів їх ставок у межах визначених законом»), згідно з якою до місцевої символіки, за використання якої з комерційною метою сплачується збір у порядку, визначеному цим Положенням, належать: герб міста Одеси, корогва Одеської міської ради, штандарт Одеського міського голови, прапор міста Одеси, середній герб міста Одеси, малий герб міста Одеси, імена і зображення історичних діячів, що внесли вклад у заснування і розвиток міста Одеси, назви і зображення пам'ятників, архітектурних споруд, ансамблів і комплексів міста, а також історичні назви його окремих територій, які наведені у Переліку місцевої символіки, що додається до цього Положення (додаток) і є його складовою частиною (пункт 1.2).

Пунктом 3.1 зазначеного Положення визначено, що платниками збору за право використання місцевої символіки є суб'єкти господарювання, які використовують символіку з комерційною метою, у тому числі філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, які здійснюють діяльність на території міста Одеси.

Так, вказаними нормативно - правовими актами обов'язковою умовою сплати збору за право використання місцевої символіки визначено комерційну мету такого використання.

Поняття «комерційна мета», яке є визначальним при сплаті збору, не визначене жодним нормативним актом України. Господарський кодекс України, а саме назва Глави 4 - «Господарська комерційна діяльність (підприємництво)», - ототожнює комерційну діяльність з підприємництвом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу україни підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто як комерційну мету розуміють власну господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку.

Аналізуючи статтю 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки та збори», можна дійти висновку, що Законодавець мав на увазі використання місцевої символіки при виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг, що в кінцевому результаті принесе прибуток.

З огляду на те, що діяльність позивача не пов'язана з використанням місцевої символіки з комерційною метою, а зазначення в найменуванні позивача назви «Одеса» слугує виключно для означення місцезнаходження, - відсутні підстави для сплати позивачем збору за право використання місцевої символіки.

Відтак, оскільки вірним є висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем збір за використання місцевої символіки в сумі 82776 грн., - рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скаргу ДПІ залишити без задоволення, а касаційну скаргу ДП «Автотрейдінг-Одеса» - задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року скасувати.

Залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко