Рішення № 37344444, 14.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/679 14.02.14За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1»

Про стягнення 148 809, 54 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Левченко В.І. - представник (дов. № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013 р.)

Кирищук В.П. - представник (дов. № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» про стягнення 148 809,54 грн. (135 394, 94 грн. - основний борг, 10 743, 18 грн. - інфляційні збитки, 2 671, 42 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 230243 від 16.06.2006р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, у зв'язку із чим за період з 01.11.08 р. до 01.10.09 р., утворилась заборгованість в розмірі 135 394,94 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 10 743,18 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 2 671,42 грн.

Ухвалою суду від 17.11.09 р. було порушено провадження у справі № 22/679 (Суддя Самсін Р.І.) та призначено дану справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.10 р. зупинено провадження у справі №22/679 до вирішення пов'язаних з нею справ № 8/131 та 8/588. Також, даною ухвалою зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі.

За розпорядженням Заступника голови Господарського суду м. Києва від 30.09.2013 р. у зв'язку обранням судді Господарського суду міста Києва Самсіна Р.І. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду було здійснено повторний автоматичний розподіл справи №22/679.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ, справу № 22/679 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

05.02.2014р. відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про поновлення провадження у справі. Згідно даного клопотання позивач зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2012р. у справі №К/9991/33592/12 Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у даній справі, залишено без змін.

Також, Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2009 у справі № 8/588 справу направлено до Шевченківського районного суду міста Києва за предметною підсудністю.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 у справі № 2а-1552/11 у задоволені адміністративного позову ВАТ "Київгума" до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 №№ 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 №№ 1780, 1780/1, від 30.12.2008 № 1792, від 16.01.2009 № 33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Компанія ФАХ" на Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ "Київгума" до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 р. в справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень виконавчого органу Київради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду від 18.04.2011р. без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.2012 року ПП "Компанія ФАХ" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" задоволено, ухвалу КААС від 10.04.2012 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а- 1552/11 апеляційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 - без змін.

Згідно з частиною 3 статті 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Враховуючи наведене, підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою від 05.02.2014 р. справу № 22/679 прийнято до провадження суддею Картавцевою Ю.В., поновлено провадження у справі № 22/679, розгляд справи призначено на 14.02.2014 р.

10.02.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача лист, відповідно до якого останній повідомляє суд про те, що згідно з Актом звіряння розрахунків між позивачем та відповідачем основний борг відповідача за спірним договором складає 31 027, 17 грн. При цьому, відповідач просить суд розглядати справу за наявними в ній документами у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

11.02.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про заміну позивача у даній справі - Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Суд, розглянувши клопотання про заміну позивача його правонаступником, подане позивачем 11.02.2014 р., задовольнив його, ухвалив замінити позивача: Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» його правонаступником - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про що виніс відповідну ухвалу.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.02.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2006 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» (споживач, відповідач) був укладений Договір № 230243 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.), постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного Договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п.п. 4.та 5. додатку № 2 до Договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-3 по вул. Щекавицькій, 37/48 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до Договору, у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з п. 4.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006 р. При цьому, за змістом п. 4.3. Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії облікових карток відповідача за період з листопада 2008 р. по вересень 2009 р. та довідку про надходження коштів від ТОВ "Сучасний дім-1" за Договором за період з жовтня 2009 р. по січень 2014 р.

Загальна вартість спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.2008 р. до 01.10.2009 р. становила 135 394, 94 грн.

Водночас до початку подачі позову до суду позивачем (дата подачі позову - 02.11.2009 р.), а саме у жовтні 2009 р. відповідачем сплачено позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в частині основного боргу сумі 4 000, 00 грн., що підтверджується, в тому ислі, довідкою про надходження від ТОВ "Сучасний дім-1" коштів за спожиту теплову енергію за Договором № 230243 від 16.06.2006 р. за період з жовтня 2009 р. по січень 2014 р. та актом звіряння розрахунків за теплову енергію між позивачем та відповідачем за Договором.

Також в процесі розгляду даної справи відповідачем сплачено позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в частині основного боргу сумі 100 367, 77 грн., що підтверджується, зокрема, довідкою про надходження від ТОВ "Сучасний дім-1" коштів за спожиту теплову енергію за Договором № 230243 від 16.06.2006 р. за період з жовтня 2009 р. по січень 2014 р. та не заперечується відповідачем.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору № 230243 від 16.06.2006 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Договір № 230243 від 16.06.2006 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за своєю природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в сумі основного боргу у розмірі 4 000, 00 грн. до моменту подачі позову до суду, а також суму коштів у розмірі 100 367, 77 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором вже в процесі розгляду даної справи судом.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем частково сплачено суму основної заборгованості в розмірі 4 000, 00 грн. до моменту подачі позову до суду, а саме у жовтні 2009 р., в задоволенні позову в цій частині судом відмовлено.

При цьому, оскільки суму коштів у розмірі 100 367, 77 грн. було сплачено на користь позивача в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 22/679 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 100 367, 77 грн.

Таким чином, сума основного боргу, яка станом на час розгляду справи не сплачена відповідачем становить 31 027, 17 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме інфляційних збитків у розмірі 10 743, 18 грн. та 3% річних у розмірі 2 671, 42 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить - 10 743, 18 грн., 3% річних - 2 671, 42 грн. При цьому, періодом, за який позивач просить стягнути штрафні санкції, є період з грудня 2008 р. по вересень 2009 р.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд зазначає таке.

У Постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2008 р. по вересень 2009 р. включно без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99,9 %, 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ "Київенерго".

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім-1" за період з грудня 2008 р. по вересень 2009 р. включно підлягають 10 337, 93 грн. інфляційних нарахувань.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 671, 42 грн. в якості 3% річних підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, відповідно до умов Договору обов'язок зі сплати коштів за спожиту теплову енергію покладено на ТОВ "Сучасний дім-1", а тому обов'язок сплатити штрафні санкції внаслідок несвоєчасного здійснення такої сплати, відповідно, також покладається на ТОВ "Сучасний дім-1".

За таких обставин, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій задовольняються судом частково.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати в частині позовної вимоги про стягнення основної заборгованості, провадження зі стягнення якої судом припиняється, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача. Судові витрати щодо позовних вимог про стягнення іншої частини основного боргу, інфляційних збитків та 3% річних покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім-1" (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, 29-Б, ідентифікаційний код 32772220) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 31 027 (тридцять одна тисяча двадцять сім) грн. 17 грн. в якості основного боргу, 10 337 (десять тисяч триста тридцять сім) грн. 93 коп. інфляційних збитків, 2 671 (дві тисячі шістсот сімдесят одна) грн. 42 коп. 3% річних, 1444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) грн. 04 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 01 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 100 367 (сто тисяч триста шістдесят сім) грн. 77 коп. основного боргу припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 19.02.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева