Вирок № 37339836, 26.02.2014, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/1049/14-к

1-кп/243/160/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

при секретарі Карпенко О.Д.,

за участю: прокурора Віннікова В.М.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 1-кп/243/160/2014 (№ 12013050510005927) за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Словянська Донецької області, громадянина України, українця, не працюючого, одруженого, маючого на утримані неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2013 року приблизно о 17 год. 20 хв., водій ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем марки ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованим на ім'я ОСОБА_5, рухаючись в темний час доби по автодорозі «Київ-Харків-Довжанське», збоку м. Харкова в напрямку м. Артемівська, перевозив пасажирів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Під час руху на 673 км + 640 м, автодороги «Київ-Харків-Довжанське» в Слов'янському р-ні, у вказаний час, ОСОБА_2 з метою виконання маневру обгону невстановленого вантажного автомобіля, що рухався по переду в попутному напрямку, через свою злочинну самовпевненість, пересік вузьку суцільну лінію повздовжньої розмітки 1.1 Додатку 2 Правил дорожнього руху України, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, тим самим порушуючи вимоги дорожньої розмітки 1.1 та п. 10.1, п. 14.2 (в) Правил дорожнього руку України, в яких сказано:

п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 14.2 - перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

ОСОБА_2 виїхав на смугу зустрічного руху транспортних засобів, де скоїв зіткнення з автомобілем «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_7

В результаті зіткнення автомобілів ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, були заподіяні тілесні ушкодження пасажиру авто ВАЗ 2107 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме: «множинні садини обличчя, забита рана лівої надбрівної дуги, закриті переломи 6-8 ребер праворуч, закритий перелом кісток носу, перелом внутрішньої лодижки правої голені, перелом лівої п?яткової кістки, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, що відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які потребують для свого лікування 21 день».

Допущенні ОСОБА_2 порушення вимог п.п. 10,1; 14.2 (в) Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дружньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю, суду пояснив наступне: він є водієм зі стажем з 1996 року, легковим автомобілем постійно керує з 1998 року, 02.11.2013 року він їхав додому, коли він проїжджав повз станцію «Словкурорт», його зупинив незнайомий чоловік, якій був із жінкою, зараз він знає, що то були ОСОБА_3 та ОСОБА_6, та попросили підвезти до села Селезнівка, на що він погодився. По дорозі в село Селезнівка він виїхав на міжміську трасу, де здійснив обгін вантажного автомобіля з порушенням правил дорожнього руху України, так, як перетнув суцільну смугу. Під час виконання обгону він не бачив світла фар автомобіля, який рухався в зустрічному напрямку, так, як здійснив обгін на повороті дороги. Перебуваючи на зустрічній смузі він побачив світло фар автомобіля, який рухався у зустрічному напрямку, але не зміг ухилитися від цього автомобіля і здійснив зіткнення з автомобілем «TOYOTA CAMRY». Це відбулося у темну пору доби, близько 17 години. В наслідок ДТП він та пасажир ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, знаходилися на лікуванні. Він більше не буде порушувати ПДР України, щиро кається у вчиненому, виплатив потерпілому ОСОБА_3 5000,00 грн. на відшкодування завданої шкоди. Просить суд не позбавляти його волі. Заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування державі витрат на стаціонарне лікування потерпілого визнає в повному обсязі, заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення 30000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди визнає частково, так, як вважає, що ця сума є зависока.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 02.11.2013 року він отримав заробітну плату за місцем своєї роботи, після чого зустрівся на станції «Словкурорт» зі своєю дружиною ОСОБА_6, вони подивилися розклад руху потягів на Харків, куди він збирався їхати за своїми справами, потім випили разом по 100 гр. горілки та вирішили їхати до себе додому у с. Селезнівка, для чого зупинили автомобіль під керівництвом обвинуваченого та поїхали в с. Селезнівка. В автомобілі він розташувався на передньому сидінні для пасажира, а жінка - позаду. Після того, як ОСОБА_2 виїхав на трасу, то він рухався зі швидкістю 110 км/год, побачивши перед собою вантажний автомобіль, ОСОБА_2 вирішив його обігнати, для чого пересік суцільну смугу перед поворотом дороги, після чого не зміг уникнути зіткнення із автомобілем, який рухався у зустрічному напрямку. В наслідок ДТП він утримав тілесні ушкодження, знаходився на стаціонарному лікуванні, у нього було посічено обличчя, шрами залишились і зараз, з одного ока лікарям довелося виймати шматки скла. Також у нього виявився перелом п'яточної кістки. Зараз він за станом здоров'я не працює. ОСОБА_2 виплатив йому 5000,00 грн. на відшкодування шкоди, про він ще на слідстві написав розписку. При цьому не враховувалося наявність перелому п'яточної кісти, так, як він на той час не знав про наявність такого перелому. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на власну користь 30000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, так, як у нього був психологічний стрес, він тривалий час відчував сильний біль, ніс незаплановані витрати, погіршився його спокій та сон, нормальний образ життя. Він тривалий час позбавлений можливості працювати. Покарання ОСОБА_2 просить призначити на розсуд суду, на задоволенні свого позову наполягає.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визначив об'єм обсягу доказів, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_2, який в суді не оспорював фактичних обставин справи та його показання не суперечать фактичним обставинам справи, а саме в частині порушення обвинуваченим п.п. 10,1; 14.2(в) Правил дорожнього руху України, допитом потерпілого ОСОБА_3 та дослідженням в судовому засіданні письмових доказів по справі.

Таким чином, крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 у порушенні п.п. 10,1; 14.2(в) Правил дорожнього руху України, пояснень потерпілого ОСОБА_3, вина обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого т. 286 ч. 1 КК України підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

· протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.11.2013 року, з якого слідує, що місцем зіткнення автомобілю «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із автомобілем «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є 673 км + 640 м автодороги «Київ-Харків-Довжанське» в Слов'янському районі;

· протоколами огляду транспортних засобів від 02.11.2013 року, згідно до яких автомобілі ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 отримали механічні ушкодження;

· наявністю у ОСОБА_2 посвідчення водія категорій «В», «С-1» та «С», а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_5;

· наявністю у ОСОБА_7 посвідчення водія категорії «В», а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «TOYOTA CAMRY» реєстраційний номер НОМЕР_2, належний ОСОБА_7.;

· актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги, з якого слідує, що зазначена ділянка а/ш «Київ-Харків-Довжанський» є дорогою міжнародного значення, з шириною проїзної частини 7, 5 м., шириною смуги руху праворуч 3,65 м., ліворуч - 3,7 м., ділянка дороги горизонтальна, нормативні трикутники видимості забезпечені; недоліки в утриманні дороги відсутні;

· з відомостей КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська» слідує, що аналіз біологічної рідини на вміст алкоголю ОСОБА_2 позитивний;

· висновком експерта № 47 від 22.01.2014 року, згідно до якого у ОСОБА_3 при зверненні за медичною допомогою були виявлені наступні тілесні ушкодження: «множинні садна обличчя, забита рана лівої надбрівно дуги, закриті переломи 6-8 ребер праворуч, закритий перелом кісток носу, перелом внутрішньої лодижки правої голені, перелом лівої п?яткової кістки, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, що утворилися від дії тупих предметів, можливо за обставинами дорожньо-транспортної пригоди незадовго до звернення за медичною допомогою і відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які потребують для свого лікування 21 день».

· висновком експертизи № 265/1 від 13.12.2013 року, у відповідності з яким місце зіткнення автомобілів «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 розташовано на правій частині автодороги «Київ-Харків-Довжанське», по напрямку руху до м. Харків, в районі початку відображення сліду правого переднього колеса автомобіля «TOYOTA CAMRY», тобто на смузі руху автомобіля «TOYOTA CAMRY»; рульове кермування, ходова частина та гальмова системи автомобілю «ВАЗ 2107» до моменту події перебували у працездатному стані; з технічної точки зору у дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля «ВАЗ 2107» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 для забезпечення безпеки дорожнього руху, в темний час доби повинен був обирати таку безпечну швидкість руху автомобіля, щоб мати можливість зупинитися в межах видимості дороги, перед зміною напрямку руху - переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не перетинати лінію дорожньої розмітки 1.1. ПДР України, та перед початком обгону - переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, тобто діяти відповідно до вимог п. 12.2, п. 10.1, п. 14.2(в) Правил дорожнього руху України; технічний стан автомобіля «ВАЗ 2107» р/н НОМЕР_1 дозволяв його водію ОСОБА_2 в однобічному порядку обирати напрямок та швидкість руху, що свідчить про відсутність у нього перешкод технічного характеру, що перешкоджали виконанню їм вимог п. 10.1, п. 14.2(в) Правил дорожнього руху України, тому в дорожній ситуації що склалася, водій автомобіля «ВАЗ 2107» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2, виконуючи вимоги п. 10.1, п. 14.2(в) Правил дорожнього руху України мав в своєму розпорядженні технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній події; з технічної точки зору, у дорожній обстановці що сталася, в діях водія автомобіля «ВАЗ 2107» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.10.1, п. 14.2(в) Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з подією ДТП, що настала, так, як водій ОСОБА_2 в умовах даної дорожньої події, перед початком обгону не переконався, щ о це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1. ПДР, вирушив на смугу зустрічного руху, що привело до виникнення аварійної ситуації і її переростання в ДПТ, тобто дії водія автомобіля «ВАЗ 2107» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2, як невідповідні вимогам п.10.1, п. 14.2(в) Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв'язку з подією ДТП; з технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, водій автомобіля «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 не мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігання данної дорожньої події; з технічної точки зору, у дорожній обстановці що склалася, в діях водія автомобіля «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 будь-яких невідповідностей з вимогами ПДР України, які перебувають у причинному зв'язку з подією, що настала, не вбачається;

· згідно довідки КЛПУ «Міська лікарня ім. В.І.Леніна» м. Слов'янська № 01/5-132 від 28.01.2014 р. ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 02.11.2013 року по 05.11.2013 року, вартість койко дня складає 310,05 грн., вартість витрат із стаціонарного лікування складає 930,15 грн.

Аналізуючи вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, вину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ст. 286 ч. 1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання».

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року: «Відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом... менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо».

Суд приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення з необережності, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, повністю визнав себе винним у вчиненному кримінальному правопорушенні, щиросердно розкаявся, не працює, характеризується позитивно, на обліку у лікарів- психіатрів не перебуває, з 2011 року перебуває під наглядом у лікарів-наркологів з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкодою для здоров'я».

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання за ст.286ч.1 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 згідно ст. 67 КК України є скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

На підставі викладеного, з урахуванням особи винного, вищезазначених обставин справи, а також обставин, що пом'якшують покарання, також враховуючи вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення вперше, наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливі без відбування ним покарання, та вважає за доцільне призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Речові докази:

· автомобіль ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у його володільця ОСОБА_2 - повернути його володільцю;

· автомобіль «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходяться на зберіганні у його власника ОСОБА_7 повернути його власнику.

Вирішуючи питання щодо відшкодування потерпілому моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподаювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт спричинення позивачу моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин або якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичної білі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, суд вважає, що потерпілий ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що йому в результаті протиправних дій обвинуваченого було заподіяно моральну шкоду шляхом заподіяння тілесних ушкоджень в наслідок ДТП, що також не заперечується обвинуваченим.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_3, погіршення його здібностей, ступеня вини ОСОБА_2 та знаходження його у стані сп'яніння, вчинення ним злочину з необережності, відсутність доходу (заробітку), відсутність настання тяжких наслідків внаслідок вчинення ОСОБА_2 злочину.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування заподіяної моральної шкоди частково, в сумі 10000 грн., так, як вважає, що саме такий розмір грошового відшкодування разом із винесенням обвинуваченому ОСОБА_2 обвинувального вироку та призначенням останньому покарання за вчинений злочин буде відповідати обсягу моральних страждань потерпілого ОСОБА_3

Позов прокурора про стягнення з ОСОБА_2 на користь Слов'янської міської ради в особі КЛПЗ «Міська лікарня ім. В.І.Леніна м. Слов'янська» коштів, понесених на лікування потерпілого ОСОБА_3, підлягає задоволенню, оскільки підтверджується матеріалами справи, не заперечується самим підсудним і відповідає вимогам ст. 1206 ЦК України.

Згідно довідки закладу охорони здоров'я потерпілий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні з 02.11.2013 по 05.11.2013 року, вартість лікування склала 930,15 грн.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов прокурора про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 930,15 грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого судових витрат за проведення судової експертизи суд вважає, що усі експертизи по даному кримінальному провадженні проведені державними органами і, згідно зі ст. 15 Закону України «Про судову експертизу», відповідно до якої проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду здійснюється за рахунок коштів, які за цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України, тому відшкодуванню не підлягають.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України (в ред.2012 р.), суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України та призначити йому покарання за ст.286 ч.1 КК України у виді 3 (ТРЬОХ) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (ДВА) роки.

Відповідно до вимог ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням строком на 2 (ДВА) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, поклавши на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Речові докази:

· автомобіль ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у його володільця ОСОБА_2 - повернути його володільцю;

· автомобіль «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходяться на зберіганні у його власника ОСОБА_7 повернути його власнику.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ІНП НОМЕР_6:

· на користь КЛПЗ «Міська лікарня ім. В.І.Леніна м. Слов'янська» (84100, м. Слов'янськ, вул. Леніна, буд. 40, код ЕДРПОУ 01991197, МФО 834016, р/р 35416001049258 в ГУ ДКСУ в м. Слов'янську) 930,15 грн. на відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_3;

· на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ІНП НОМЕР_7, 10000,00 грн. на відшкодування завданих моральних збитків.

Запобіжний засіб ОСОБА_2 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М.О.Гусинський