Ухвала суду № 37339149, 20.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р. Справа № 816/6245/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Бегунца А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 816/6245/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області , Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання рішень нечинними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2), звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області (далі по тексту - відповідач-1, УПФ), Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач-2, Карлівська ОДПІ), в якому просила суд:

- визнати нечинними прийнятої УПФ вимоги від 04 лютого 2011 року №245/У на суму 719 грн. 34 коп., рішення від 10 квітня 2012 року №292 про застосування фінансових санкцій загалом в розмірі 111 грн. 92 коп. та розрахунку фінансових санкцій;

- зобов'язати Карлівську ОДПІ утриматися від примушення позивача до сплати за себе єдиного соціального внеску.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання рішень нечинними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій відмовлено.

Провадження в частині позовних вимог про скасування розрахунку фінансових санкцій закрити.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець, запис про державну реєстрацію від 28 травня 2008 року №25650000000001881 /а.с. 21-23/.

Позивач з 30 травня 2008 року перебуває на обліку платників податків в Карлівській МДПІ та є платником єдиного податку /а.с. 24-25/.

Крім того, як підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 копію якого долучено до матеріалів справи, позивач є отримувачем пенсії за вислугу років /а.с. 29/.

04.02.2011 року УПФ в Карлівському районі Полтавської області сформовано вимогу про сплату боргу №245/У, якою ФОП ОСОБА_2 повідомлено про наявність за особовим рахунком останньої станом на 01.02.2011 року заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені в розмірі 719,34 грн. /а.с. 13/.

Рішенням УПФ від 10.04.2012 року №292 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" до позивача на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовано фінансові санкції (штраф) в розмірі 66,62 грн. та нараховано пеню в розмірі 45,30 грн. /а.с. 11/. Разом з даним рішенням на адресу позивача надіслано розрахунок фінансових санкцій та пені /а.с. 12/.

Не погоджуючись із зазначеними вище рішенням та вимогою, ФОП ОСОБА_2 11 жовтня 2013 року звернулася до УПФ із заявою, в якій просила прийняти рішення про заборону стягнення з неї єдиного соціального внеску (далі по тексту також ЄСВ) /а.с. 14-15/.

Листом від 15.10.2013 року вих. №2817/03-31 відповідач-1 повідомив позивача про те, що адміністрування ЄСВ здійснюється Міністерством доходів і зборів України та саме до повноважень даного відомства відноситься надання роз'яснень зі сплати ЄСВ /а.с. 16-17/.

14.10.2013 року позивач звернулася до Карлівської ОДПІ із заявою щодо прийняття рішення про заборону стягнення з неї ЄСВ /а.с. 18-19/.

Листом від 21.10.2013 року вих. №166/0/17021 відповідач-2 повідомив ФОП ОСОБА_2 про те, що в силу приписів частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від сплати за себе єдиного внеску звільняються платники, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Фізична особа - підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та отримує пенсію за вислугою років повинна сплачувати ЄСВ на загальних підставах, винятків та пільг для зазначеної категорії фізичних осіб чинним законодавством не передбачено /а.с. 20/.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтовності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є, на думку позивача, заборгованість відповідача зі сплати єдиного внеску в сумі 719,34 грн., що виникла за період з 2011 року по 2012 року.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464-VI).

З 06.08.2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону №2464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведеної норми слідує, що від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Між тим, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.2011 року передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на момент виникнення заборгованості зі сплати єдиного внеску не досяг 55-річного віку, а тому за правилами Закону України "Про пенсійне забезпечення" не є пенсіонером за віком.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність у відповідача обов'язку по сплаті єдиного соціального внеску, оскільки, ОСОБА_2 на момент виникнення богу зі сплати єдиного соціального внеску не досягла пенсійного віку.

Крім того, матеріали справи містять докази щодо добровільної участі відповідача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме: квитанцією Полт. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" від 23.08.2011 року №1510.86.1 /а.с. 39/. підтверджено, що позивачем сплачено кошти в розмірі 719,34 грн., про сплату яких УПФ сформовано оскаржену вимогу.

Так само, позивачем сплачено фінансові санкції в розмірі 111,92 грн., застосовані рішенням УПФ від 10.04.2012 року №292 /а.с. 38/.

За приписами ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до положень частини другої вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачами доведено правомірність спірних рішень. Так само, матеріалами справи спростовано доводи ФОП ОСОБА_2 про те, що її звільнено від сплати за себе єдиного соціального внеску на підставі частини четвертої вищевикладеністатті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Інших доказів, що свідчили б про порушення відповідачами вимог чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову позивачем не надано.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача обов'язку сплати за себе єдиного соціального внеску.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 816/6245/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Бегунц А.О.