Постанова № 37338904, 10.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 р. Справа №805/17779/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Музиканті В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до державного реєстратора на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любові Володимирівни про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Орищак Любові Володимирівни про зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно: форма власності приватна, на нежитлове приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ідентифікаційний код 13490997) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 07 серпня 2013 року за реєстраційним номером 2414187 та доданих до неї документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.08.2013 позивач звернувся до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрації прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 28.08.2013 позивач отримав рішення відповідача №5375886 про відмову в державній реєстрації права власності. Вказане рішення було оскаржене позивачем до суду. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 по справі № 805/14371/13-а було визнане протиправним та скасоване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Орищак Л.В. від 28.08.2013 № 5375886 про відмову у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_1, за суб'єктом: Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА». У відповідності до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, при цьому відповідно до ч. 4 вказаної статті цього Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Оскільки рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень віл 28.08.2013 № 5375886 визнано неправомірним та скасовано, позивач вважає, що належним способом відновлення його порушеного права має бути покладання на відповідача обов'язку прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 07.08.2013 за реєстраційним номером 2414187 та доданих до неї документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлений позов та надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач суду не надавав. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач - Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією 30.05.2001, (ідентифікаційний номер 13490997), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 378402 (а.с.17) та довідкою з Головного управління статистики у Донецькій області № 549459 (а.с.16).

Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Любов Володимирівна, в межах спірних правовідносин реалізує повноваження надані їй Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства.

Судом встановлено та не заперечувалося представником позивача, що 07.08.2013 Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія АСКА» звернулось до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_1.

28.08.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Л.В. було прийнято рішення №5375886, яким встановлено, що подані для проведення державної реєстрації прав документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Адреса зазначена в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.07.1994 не відповідає адресі нерухомого майна, на яке подано заяву про державну реєстрацію права.

З цих підстав державний реєстратор, керуючись статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, відмовив у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (а.с.9).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 у справі №805/14371/13-а визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Любові Володимирівни від 28 серпня 2013 року № 5375886 про відмову у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_1, за суб'єктом: приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2014 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 у справі № 805/14371/13-а залишено без змін.

Частиною 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 по справі №805/14371/13-а набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 статті 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

При розгляді справи № 805/14371/13-а позивачем також заявлялися вимоги про зобов'язання Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в задоволенні яких судом було відмовлено, оскільки позивачем фактично оскаржувалося рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно (який, відповідно до закону, несе персональну відповідальність) і при скасуванні рішень державного реєстратора зобов'язати вчинити певні реєстраційні дії можна тільки реєстратора, а не орган - реєстраційну службу.

Згідно статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV (далі за текстом - Закон № 1952-IV), державний реєстратор прав на нерухоме майно приймає рішення про: державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про відмову в державній реєстрації; про її зупинення; внесення змін до Державного реєстру права. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Положення цієї статті передбачають гарантії самостійності прийняття рішень державним реєстратором, і таким чином запроваджують основи для персональної відповідальності саме державного реєстратора за прийняття рішення.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Систему органів державної реєстрації прав визначає статті 6 Закону № 1952-IV, відповідно до частини 1 якої, систему органів державної реєстрації прав складають становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначає стаття 15 Закону № 1952-IV, згідно з частинами 1 та 2 якої, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22 червня 2011 року №703 (далі за текстом - Порядок) документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно з пунктами 92, 93 Порядку, під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно. Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: 1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 встановлено, що подані позивачем документи відповідали вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та давали змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки адреса зазначена в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.07.1994 відповідала адресі нерухомого майна, на яке подано заяву про державну реєстрацію прав, тому що замість будівельної адреси об'єкта була присвоєна поштова адреса після прийняття його в експлуатацію.

Оскільки рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любові Володимирівни №5375886 від 28.08.2013 було постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2013 скасовано, а державна реєстрація нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» не проведена, тому суд вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне поновити порушене право позивача шляхом зобов'язання державного реєстратора на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любов Володимирівну зареєструвати право власності відносно права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ідентифікаційний код 13490997) на підставі заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 07 серпня 2013 року за реєстраційним номером 2414187.

З урахуванням вищевикладеного, позов Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до державного реєстратора на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любові Володимирівни про зобов'язання вчинити певні дії суд задовольняє частково.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 11, 17-20, 69-72, 94, 162, 163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» - задовольнити частково.

Зобов'язати державного реєстратора на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любов Володимирівну зареєструвати право власності відносно права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ідентифікаційний код 13490997) на підставі заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 07 серпня 2013 року за реєстраційним номером 2414187.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ідентифікаційний код 13490997) витрати зі сплати судового збору в розмірі 68 (шістдесят вісім) гривень 82 копійки.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 10 лютого 2014 року у присутності представника позивача. У повному обсязі постанова виготовлена 13 лютого 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дмитрієв В.С.