Ухвала суду № 37337070, 19.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 р.Справа № 816/3282/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. по справі № 816/3282/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

04 червня 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - позивач, ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24 травня 2013 року:

- №0000581500/60, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 190,00 грн.;

- №0000591500/61, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 53 064 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції 26 532 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновок податкового органу про завищення позивачем суми, заявленої до бюджетного відшкодування в розмірі 53064 грн. ґрунтується на висновках попереднього акту камеральної перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення, яке оскаржене позивачем у судовому порядку. Крім того, вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за березень 2013 року в розмірі 190 грн. Зазначає, що до податкового кредиту березня 2013 року включено суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виданої ТОВ "Вент Аер-Полтава" з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.13 року позов Відкритого акціонерного товарства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року №0000581500/60, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 190,00 грн. (сто дев'яносто гривень).

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року №0000591500/61, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 53 064 грн. (п'ятдесят три тисячі шістдесят чотири гривні) та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 26 532 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот тридцять дві гривні).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" є юридичною особою, ідентифікаційний код 00191282, та у періоді, що перевірявся, зареєстроване платником податку на додану вартість з 28.06.1997 року, свідоцтво № 23517488 серії НВ № 302055, індивідуальний податковий номер 001912816023.

08.05.2013 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" щодо виявлених помилок (порушень), за результатами якої складено акт від 08.05.2013 № 37/15.3-08/00191282.

Під час перевірки було встановлено, що відповідно до поданого ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" додатку 2 до декларації з ПДВ за березень 2013 року період виникнення залишку від'ємного значення лютий 2013 року.

В ході проведення перевірки встановлено, що актом камеральної перевірки ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" від 09.04.2013 №29/15.3-08/00191282 було встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за лютий 2013 року в розмірі 53064 грн.

Згідно з викладеним в акті від 09.04.2013, відповідно до проведеної перевірки даних по декларації з ПДВ за березень 2013 року та наявних документів, наданих ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до декларації з ПДВ за лютий-березень 2013 року встановлено, що:

- від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2013 року у розмірі 119 293 739 грн. у повному обсязі перенесено до рядка 21.1 декларації з ПДВ за березень 2013 року "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду" без врахування результатів акту від 09.04.2013 року;

- значення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 21) у розмірі 119 293 739 грн., без врахування результатів акту від 09.04.2013, віднесено до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.1) у розмірі 119 293 739 грн.;

- сума податкового кредиту у розмірі 53064 грн. за лютий 2013 року зменшена актом від 09.04.2013 є оплаченою платником в розмірі 53064 грн.

В ході проведення перевірки податкового кредиту за березень 2013 року встановлені незареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме по взаємовідносинам з ТОВ "Вент Аер-Полтава", податкові накладні № 67 від 23.01.2013 на суму ПДВ 190,00 грн.

ВАТ "Полтавський ГЗК" разом з декларацією з ПДВ за березень 2013 року відповідачу поданий додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)", до якого включено податкову накладну №67 від 23.01.2013 по взаєморозрахунках з ТОВ "Вент Аер-Полтава" на суму ПДВ 190,00 грн.

Однак, перевіряючі дійшли висновку, що у разі порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право включити таку накладну лише у звітному податковому періоді, в якому виникло право на податковий кредит згідно вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, а звітним податковим періодом буде період виписки податкової накладної або рахунку коригування до податкової накладної, оскільки граничним строком подання декларації є строк визначений п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

Враховуючи вказані факти, податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, розділу ІV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за березень 2013 року в розмірі 190 грн. та висновок про завищення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за березень 2013 року на 53064 грн.

В матеріалах справи наявна копія заперечення ВАТ "Полтавський ГЗК" на акт перевірки, в якому позивач повідомляє про незгоду із висновками акту від 08.05.2013 № 37/15.3-08/00191282. За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, Кременчуцькою ОДПІ висновки вказаного акту залишені без змін.

На підставі акта від 08.05.2013 № 37/15.3-08/00191282 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2013 року №0000581500/60, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 190,00 грн. та №0000591500/61, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 53064 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції 26 532 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 24 травня 2013 року № 0000581500/60 та № 0000591500/61 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, право на включення сум ПДВ до податкового кредиту Податковий кодекс України надає покупцю не лише за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов'язком продавця.

Податковий кодекс України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Одночасно Податковий кодекс України надає право покупцю у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних звернутися зі скаргою на такого постачальника до якої додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарі/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року від 19.04.2013 надано додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)", яким було включено до податкового кредиту за березень 2013 року суму ПДВ в розмірі 190 грн. згідно податкової накладної №67 від 23.01.2013 по взаєморозрахунках з ТОВ "Вент Аер-Полтава" на суму ПДВ 190 грн.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується Кременчуцькою ОДПІ, що позивачем подано заяву із скаргами на постачальників до декларації за звітний період, в якому сформований податковий кредит.

Таким чином, при поданні податкової декларації за квітень 2013 року позивачем дотримано вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що є підставою для включення певних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача.

З приводу посилання відповідача на те, що у разі порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право включити таку накладну лише у звітному податковому періоді, в якому виникло право на податковий кредит згідно вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми з датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте, це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні, та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість, передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В ході розгляду справи судом встановлено, що зазначений строк (365 календарних днів) позивачем дотриманий.

Оскільки, в порушення вимог Податкового кодексу України, контрагент позивача не зареєстрував виписану ним на користь позивача податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем разом з декларацією з податку на додану вартість за березень 2013 року було подано додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)" з відповідними документами та платіжними дорученнями.

Таким чином, висновки перевірки позивача щодо завищення суми податкового кредиту за березень 2013 року в розмірі 190 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.05.2013 №0000591500/61, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 53 064 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції 26 532 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до положень пунктів 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Згідно з поданою ВАТ "Полтавський ГЗК" до Кременчуцької ОДПІ податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2013 року (вхідний від 19 квітня 2013 року №9022286609) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 119 293 739 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби у акті перевірки № 37/15.3-08/00191282 від 08.05.2013, зроблений висновок про не підтвердження відображеної ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за березень 2013 року суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 53 064 грн., оскільки причиною виникнення від'ємного значення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у березні 2013 року є формування від'ємного значення з ПДВ за лютий 2013 року.

За висновками акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, позивач не мав залишку від'ємного значення по декларації за лютий 2013 року (згідно порушень, які були зафіксовано у акті перевірки №29/15.3-08/00191282 від 09.04.2013 року), а тому не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого у декларації за березень 2013 року у рядку 23.2 у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 53064 грн. за березень 2013 року, відповідач в акті перевірки посилається на висновки акту попередньої перевірки позивача від 09.04.2013 №29/15.3-08/00191282.

Таким чином, перевіркою, оформленою актом № 37/15.3-08/00191282 від 08.05.2013, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 року №0000591500/61, не встановлено будь-яких нових порушень позивачем вимог Податкового кодексу України, натомість, контролюючий орган пов'язує відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування в сумі 53064 грн. за березень 2013 року саме з висновками попередньої перевірки позивача, оформленої актом від 09.04.2013 №29/15.3-08/00191282.

Так, актом перевірки від 09.04.2013 №29/15.3-08/00191282 встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за лютий 2013 року в розмірі 53064 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі акту перевірки від 09.04.2013 №29/15.3-08/00191282 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000331500/51 від 29.04.2013 року, яким ВАТ "Полтавський ГЗК" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 53064 грн. 43 коп.

ВАТ "Полтавський ГЗК" не погодившись з висновками акту від 09.04.2013 №29/15.3-08/00191282 та податковим повідомленням - рішенням, винесеним на підставі вказаного акту, звернулося з позовом до суду про визнання протиправним та його скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року у справі № 816/2865/13-а (а.с. 144-152), яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі № 816/2865/13-а (а.с. 115-121), адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (Комсомольське відділення) від 29 квітня 2013 року № 0000331500/51.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року у справі № 816/2865/13-а, яка набрала законної сили 31.10.2013 року, встановлено безпідставність висновку контролюючого органу щодо завищення ВАТ "Полтавський ГЗК" від'ємного значення за лютий 2013 року на 53064 грн.

Зазначені обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, не можуть оспарюватися в даній справі.

Таким чином, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з посиланням на перевірку, оформлену актом від 09.04.2013 №29/15.3-08/00191282, за результатами якої позивачу було зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 53064 грн. за лютий 2013 року є необґрунтованими.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0000591500/61 є необґрунтованим, тобто винесене без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 16.12.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. по справі № 816/3282/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.