Ухвала суду № 37337069, 25.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2014 р.Справа № 816/7189/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2014р. по справі № 816/7189/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Лубенського МРУЮ Полтавської області Дмитрієнка С.Г. щодо відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій по стягненню з ОСОБА_1 боргу у розмірі 718,00 грн., та 300,23 грн.;

- скасувати постанови № ВП 37354261 від 02.04.2013 та № ВП 38012631 від 20.05.2013 об'єднані у зведене виконавче провадження ВП № 406548667 від 28.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області 718,00 грн. та 300,23 грн. боргу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України. Надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 січня 2014 року та зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору або доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови повернуто позивачеві.

Роз'яснено позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачену згідно квитанції №113 від 03 січня 2014 року суму судового збору в розмірі 68,82 грн.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням приписів ст. 106, ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, всупереч практиці Європейського Суду з прав людини ( рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України"), що призвело до неправильного вирішення питання. Зазначив, що предметом оскарження у даній справі є безпосередньо дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та скасування документу, виданого на його виконання, а не виконавчий документ УПФУ про стягнення з ОСОБА_1 зобов'язань.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про повернення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, у визначений судом строк, вимоги ухвали суду від 23 грудня 2013 року про залишення позовної заяви без руху виконано не в повному обсязі, а тому недоліки позовної заяви не усунуто.

Зазначено, що на виконання вимог ухвали суду 9 січня 2014 року позивачем надано заяву про усунення недоліків та квитанцію №113 від 3 січня 2014 року на підтвердження сплати судового збору в сумі 68,82 грн.

Разом з тим, позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги немайнового характеру про визнання неправомірними дій державного виконавця Лубенського МРУЮ Полтавської області Дмитрієнка С.Г. щодо відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій по стягненню з ОСОБА_1 боргу у розмірі 718,00 грн. та 300,23 грн., а також майнового характеру про скасування постанов № ВП 37354261 від 02.04.2013 та № ВП 38012631 від 20.05.2013 об'єднані у зведене виконавче провадження ВП № 406548667 від 28.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області 718,00 грн. та 300,23 грн. боргу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року позивача зобов'язано надати документи про сплату судового збору за позовними вимогами як майнового характеру в розмірі 172,05 грн. так і немайнового характеру в розмірі 68,82 грн.

Однак, зі змісту заяви про усунення недоліків та доданих до неї документів вбачається, що позивач не надав доказів сплати судового збору відносно вимог майнового характеру, а також не надав жодних доказів на підтвердження підстави звільнення його від сплати даного судового збору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає поверненню позивачеві.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Реалізація таких рішень податкового органу може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Як слідує із практики Європейського Суду з прав людини ( рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України") вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Тобто, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є визнання протиправними дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій по стягненню з ОСОБА_1 боргу, на виконання рішень УПФУ в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області № 5 від 21.01.2013 р. та № 513 від 12.03.2013 року про застосування штрафних санкцій, в сумі 718 грн. та 300,23 грн.; скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № ВП 37354261 від 02.04.2013 та № ВП 38012631 від 20.05.2013 року, які прийняті на виконання рішень УПФУ в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області № 5 від 21.01.2013 р. та № 513 від 12.03.2013 року про застосування штрафних санкцій в сумі 718 грн. та 300,23 грн. та об'єднані у зведене виконавче провадження ВП № 406548667 від 28.05.2013 року.

Слід зазначити, що у відповідності до ч. 15 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Отже, саме рішення УПФУ в м. Лубни та Лубенському районі Полтавської області № 5 від 21.01.2013 р. та № 513 від 12.03.2013 року про застосування штрафних санкцій в сумі 718 грн. та 300,23 грн. мають безпосередній вплив на майновий стан позивача, а постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження лише спрямовані на їх виконання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що звернені до суду вимоги про скасування постанов відповідача про відкриття виконавчого провадження № ВП 37354261 від 02.04.2013 року та № ВП 38012631 від 20.05.2013 року не можуть бути визнані майновими, оскільки не впливають та змінюють складу майна позивача.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанов № ВП 37354261 від 02.04.2013 та № ВП 38012631 від 20.05.2013, які об'єднані у зведене виконавче провадження ВП № 406548667 від 28.05.2013 року, є майновими, колегія суддів вважає помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання до адміністративного суду позовних заяв немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 68,82 грн.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції, 9 січня 2014 року позивачем, на виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року, надано заяву про усунення недоліків позовної заяви та квитанцію №113 від 3 січня 2014 року на підтвердження сплати судового збору в сумі 68,82 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було усунуто недоліки позовної заяви зі сплати судового збору за позовом немайнового характеру в сумі 68 грн. 82 коп., а тому відсутні підстави, передбачені п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, для повернення ОСОБА_1 позовної заяви.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про майнових характер поданого позивачем позову, у зв'язку з чим, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову позивачеві.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 року по справі № 816/6902/13-а підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2014р. по справі № 816/7189/13-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області про скасування постанови направити до Полтавського окружного адміністративного суду на розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.