Ухвала суду № 37336914, 19.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 р. Справа № 876/6211/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Сідельник Г.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Рацина Р.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі №819/333/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Підволочиському районі Тернопільської області №0001671700 від 20 вересня 2012 року (форми «Р») відповідно до якого позивач зобов'язаний сплатити 13 425 грн. податку з доходів фізичних осіб та 3 356 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що 20.09.2012 року державною податковою інспекцією у Підволочиському районі Тернопільської області на підставі акту перевірки № 715/17/НОМЕР_1 від 27.08.2012 року складено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001671700, яким за порушення пп. а) 19.2 п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб на 13425 грн. та застосовано 3356,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, з яким не погоджується, оскільки не надали для ознайомлення та підпису акт перевірки від 27.08.2012 року №715/17/НОМЕР_1, а факт придбання товару у фізичних осіб ґрунтується лише на припущеннях.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати, та прийняти нову, якою позов задоволити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відсутність у фізичної особи-підприємця первинних документів, що підтверджують факт закупівлі товару, не є беззаперечним фактом того, що фізична особа-підприємець виплатив дохід фізичній особі, яка не є суб'єктом підприємництва. В даному випадку можливо існування принаймні двох ситуацій - товар придбався у іншого суб'єкта підприємницької діяльності, однак підтверджуючі документи з різних причин відсутні, та товар дійсно придбався у фізичних осіб. Отже, податковий орган, говорячи про виплату приватним підприємцем доходу фізичній особі у разі відсутності первинних документів щодо факту придбання товару, вдається лише до припущень про ймовірність здійснення ним таких операцій. Такі висновки не ґрунтуються на нормах податкового законодавства. Водночас, слід відмітити, що ст. 83 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. В свою чергу, визначення об'єкта та бази оподаткування, а також розміру податку на доходи фізичних осіб, який має утримати податковий агент, повинно ґрунтуватися на відповідних підтверджуючих документах, а не лише на припущеннях щодо можливості здійснення таких операцій. Крім того, слід відмітити, що апелянт категорично заперечує факт придбання щебеню та висівок у фізичних осіб, оскільки ці товарно-матеріальні цінності були придбані ним у ВАТ «Староконстянтинівський спеціалізований кар'єр», ТОВ «Шепетівський гранкар'єр», ТОВ «Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» та інших юридичних осіб. Однак, такі відомості під час проведення податкової перевірки працівниками органу державної податкової служби не з'ясовувались, що підтверджується даними акту перевірки. Таким чином, податковим органом зроблений безпідставний висновок про порушення апелянтом норм податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти них.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що працівниками державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 27.08.2012 року №715/17/НОМЕР_1.

Згідно абз. 2 п. 86.1 ст..86 Податкового кодексу України акт, складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень - рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт. (абз. 4 п. 86.3. ст. 86 Податкового кодексу України) кодексу України).

27.08.2012 року посадовими особами податкового органу на підставі пп. 78.1.7 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року з наступними змінами та доповненнями здійснено виїзд з метою вручення акту документальної планової виїзної перевірки, однак не встановлено платника податків ФОП ОСОБА_3 за юридичною адресою: Тернопільська область, смт. Підволочиськ, вул. Заньковецької, 11, про що складено акт від 27.08.2012 року за № 16/17/НОМЕР_1.

Згідно рекомендованого поштового повідомлення позивач вказаний акт перевірки від 27.08.2012 року №715/17/НОМЕР_1 отримав особисто 04.09.2012 року.

Так, в результаті перевірки встановлено порушення позивачем пп. а) 19.1 п.19.1, пп. а) 19.2 п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" з наступними змінами і доповненнями, ст. 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" з наступними змінами та доповненнями, пп. а) 176.1 п. 176.1, пп. а) 176.2 п.176.2 ст. 176 п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року з наступними змінами та доповненнями, а саме неведення обліку доходів та витрат, заниження суб'єктом господарювання валових доходів в 3-4 кв. 2009 - 2011 років, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності всього на суму 25311,58 грн. в тому числі в 3-4 кв. 2009 року - 8400,00 грн., 2010 році - 5550,75 грн., 2011 році - 11360,83 грн., закупівля ТМЦ (щебеню та висівок) на суму 89500,00 грн. без утримання та перерахування в бюджет податку з доходів фізичних осіб, що призвело до не нарахування, утримання та перерахування в бюджет податку з доходів фізичних осіб з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок на загальну суму 13425,00 грн., в тому числі в серпні 2011 року в сумі 225,00 грн., в жовтні 2011 року в сумі 13200,00 грн.

Як встановлено матеріалами перевірки, позивач в обревізований період одержував дохід від реалізації щебеню та висівок СГД - юридичним особам в сумі 89500,00грн. в тому числі: ТзОВ "Агро-Рось", згідно накладної №10 від 09.08.2011 року, щебінь 6 тонн по ціні 250,00 грн. за тону на суму 1500,00 грн., оплата проведена згідно платіжного доручення № 555 від 09.08.2011 року в сумі 1500,00грн.; ТзОВ "Агро-Млин", згідно накладної №13 від 12.10.2011 року, щебінь 200 тонн по ціні 250,00 грн. на суму 50000,00 грн., оплата проведена згідно платіжних доручень №178 від 12.10.2011 року на суму 25000,00 грн., №262 від 12.10.2011 року на суму 25000,00 грн., згідно накладної №14 від 14.10.2011 року щебінь 12 тонн по ціні 250,00 грн. на суму 3000,00 грн., відсів 200 тонн по ціні 175,00грн. на суму 35000,00 грн. на загальну суму 38000,00 грн., оплата проведена згідно платіжного доручення № 202 від 14.10.2011року в сумі 38000,00грн. Приватним підприємцем до перевірки не надано пояснення та будь-яких документів, що підтверджують придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей.

У відповідності до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оскільки перевіряючим не надано будь-яких первинних документів, які б підтверджували придбання щебеню та висівок, позивач від пояснень відмовився на підставі ст.63 КонституціїУкраїни відповідно зроблено висновок, що він придбавав ТМЦ (щебінь та висівки) на суму 89500,00 грн. у невстановлених осіб без утримання та перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб, що призвело до не нарахування, утримання та перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року №599 (діючий на час виникнення спірних правовідносин) для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде книгу обліку доходів і витрат, згідно з додатком 10 до Інструкції №12, в якій обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг)", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід". До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні та товарно - транспортні накладні, а перевіркою встановлено неведення обліку доходів та витрат позивачем.

Згідно ч.2 п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV (чинного на час виникнення спірних відносин) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п.162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (пп. 162.1.1.), фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (пп. 162.1.2.), податковий агент (пп.162.1.3.).

У відповідності до п.163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. (пп.164.1.1 ст.164 Податкового кодексу України).

Пунктом 164.2 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп.164.2.1.), суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (пп.164.2.2.).

Згідно пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 176.2 ст.176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Підволочиському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 року за №0001671700 про нарахування ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 16781,25 грн., з них за основним платежем 13425,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 3356,25 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області Державної податкової служби відповідають вимогам чинного законодавства України, будь - яких порушень прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача не встановлено, а тому винесене податкове повідомлення-рішення 20.09.2012 року за №0001671700 є законним і скасуванню не підлягає.

За таких обставин не заслуговують на увагу твердження апелянта про відсутність підстав для застосування відповідних санкцій, оскільки в судовому засіданні доведено, що він проводив господарську діяльність з порушенням норм податкового законодавства, належних доказів зворотнього не надав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі №819/333/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич