Постанова № 37336887, 19.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 876/13606/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюки Олега Степановича на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі №809/2924/13-а за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюки Олега Степановича про скасування рішень та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

19.09.2013 року Гринишин І.О. звернулася до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила скасувати рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.09.2013 року за №5837543 та зобов'язати здійснити державну реєстрацію. скасувати рішення відповідача від 23.09.2013 року за №6140666 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень за позивачем на 1/2 нежитлового приміщення, що в АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, а саме запропоновано позивачу надати технічний паспорт на вказане приміщення, хоча вимоги щодо надання такого документу при зверненні із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не передбачені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Як наслідок, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про зупинення розгляду заяви та оскільки, позивачем вказана вимога не була виконана, то іншим оскаржуваним рішенням відповідач відмовив позивачу в проведенні такої реєстрації. Вважає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватись виключно на вимогах встановлених чинним законодавством та не суперечити йому. З цих підстав вважає оскаржувані рішення такими, що підлягають до скасування, а відповідача слід зобов'язати провести державну реєстрацію речових прав за заявою позивача.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюки Олега Степановича про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.09.2013 року за №6140666 та зобов'язано відповідача провести державну реєстрацію права власності позивача на 1/2 торгового павільйону в АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюка Олег Степанович, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо його обов'язку звертатися до БТІ із запитом по наданню даних по об'єкту нерухомого майна та суперечить пункту 8-1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з яким, під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року, він запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Право власності за позивачем не виникло, та не зареєстроване до 01 січня 2013 року, а тому і звертатись до БТІ із запитом не було правових підстав.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 09.09.2013 року представник позивача подав до реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на 1/2 нежитлового приміщення, що в с. Хриплин Івано-Франківської міської ради по вул. Автоливмашівська, 88, яка належить ОСОБА_2 відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2013 року.

До вказаної заяви представником позивача було долучено документи передбачені абзацами 1,3 п. 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: належним чином засвідчені копії рішення Івано-Франківського міського суду від 01.08.2013 року, згідно з яким за позивачем визнано право власності на 1/2 торгового павільйону в АДРЕСА_1; копію паспорта позивача, копію реєстраційного номера облікової картки платника податку позивача; копію паспорта та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера представника позивача, а також документ, що підтверджує повноваження представника діяти від імені позивача.

13.09.2013 року відповідач своїм рішенням за №5837543 зупинив розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на тій підставі, що представником заявника не подано усіх необхідних документів, а саме не подано технічний паспорт, в зв'язку з чим неможливо внести дані щодо об'єкта нерухомості.

23.09.2013 року відповідач рішенням за №6140666 керуючись статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відмовив у державній реєстрації права власності «форма власності: приватна, розмір частки 1/2 на нежитлове приміщення, що розташоване АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_2О.», в зв'язку з тим, що після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Як зазначено вище, оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято державним реєстратором на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703.

Зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відмову в державній реєстрації права власності, державний реєстратор прав на нерухоме майно мотивував тим, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: не подано технічного паспорту.

Колегія суддів вважає, що такі дії державного реєстратора є правомірними і рішення прийняті ним відповідно до вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011року №703, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141.

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (стаття 4).

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав (пункти 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами частини 2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Неподання заявником документа, що містить інформацію щодо технічної характеристики відповідного об'єкта нерухомого майна призведе до порушення вимог, встановлених Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141.

Відповідно до підпункту 2 пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна: - тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); - призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); - площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); - відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю); - адреса об'єкта нерухомого майна.

Також, згідно з абзацом другим статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру прав.

Державний реєстр прав містить дані про зареєстровані їх обмеження, суб'єктів речових прав, об'єкти нерухомого майна, відомості про осіб, в інтересах яких вчинено обмеження речового права, копії документів про правочини, на підставі яких проведено реєстрацію прав, обмежень цих прав (частина перша статті 12 зазначеного Закону).

У Державному реєстрі прав на кожний об'єкт, право власності на яке заявлено вперше, реєстратором бюро технічної інвентаризації відкриваються відповідний розділ та реєстраційна справа, які містять дані про нерухоме майно (в тому числі дані технічного стану будівель, споруд, їх частин), а також дані про право власності на нього та суб'єкта цього права (розділ ІІІ «Державний реєстр прав на нерухоме майно» Закону № 1952-ІV, розділ VІ Тимчасового положення).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться, зокрема, за наявності даних технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають реєстрації.

Таким чином, у разі реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, дані стосовно нерухомого майна, в тому числі його технічні характеристики, право щодо якого реєструється, вже містяться у Державному реєстрі прав.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, технічна інвентаризація, яка проводиться з метою визначення складу об'єму будівлі, споруди, оцінки технічного стану та вартості передбачає первинну технічну інвентаризацію та поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи для встановлення змін за певний період часу після первинної інвентаризації.

Наведене свідчить, що проведення поточної технічної інвентаризації нерухомого майна у разі реєстрації переходу права власності відповідно до Закону № 1952-ІV та Тимчасового положення є обов'язковою за умови встановлення обставин щодо змін у його технічному стані.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки право власності на об'єкт заявлено вперше, то позивач повинен був надати дані технічного стану будівлі, чого ним не зроблено, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Канюки Олега Степановича задоволити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі №809/2924/13-а- скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді: Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич