Рішення № 37336543, 03.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16492/13 03.02.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доКомунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 109 Голосіївського району»простягнення 52811,05 грн.Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача:Іващенко О.В. довіреність №91/2013/11/27-1 від 27.11.2013;від відповідача:Притула Г.Ю. довіреність б/н від 04.10.2013.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 109 Голосіївського району" про стягнення 52811,05 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з якої: 46823,94 грн. - основний борг, 204,74 грн. - інфляційні втрати, 4703,34 грн. - пеня та 1079,03 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №540115 від 01.02.2004 позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії в повному обсязі не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 10.10.2013 справу №910/16492/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013, на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16492/13 прийнято до провадження суддею Ломакою В.С. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу №910/16492/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/16492/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду на 11.11.2013.

В судовому засіданні 11.11.2013 у відповідності до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 25.11.2013.

25.11.2013 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 46823,94 грн., у зв'язку з його сплатою в добровільному порядку.

В судовому засіданні 25.11.2013 у відповідності до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 16.12.2013.

16.12.2013 відповідач подав пояснення по справі, в яких просить відмовити в задоволенні позову, оскільки борг погашений в повному обсязі.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 25.12.2013 справу №910/16492/13 передано на розгляд судді Босому В.П. у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 справу №910/16492/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.01.2014 справу №910/16492/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В. у зв'язку із поверненням судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/16492/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду на 03.02.2014.

В судовому засіданні 03.02.2014 відповідач подав заяву про зменшення розміру пені, згідно приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2014 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.02.2014 просив зменшити розмір пені до мінімуму, у зв'язку з нестабільним фінансовим станом підприємства та з урахуванням того, що основний борг погашений в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2004 між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є позивач), як енергопостачальна організація, та комунальним підприємством «Голосіїво-житло ЖЕО-109» (правонаступником якого є відповідач), як абонент, укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №540115 (надалі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1).

Згідно з п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно додатку 1.

Абонент, в свою чергу, зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в порядку, зазначеному у додатку 4 (п. п. 2.3.1, 2.3.2 договору).

Зокрема, додатком № 4 до договору (п. п. 2, 5) сторони узгодили, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, при цьому, абонент самостійно щомісяця з 12 по 15 число отримує в районному відділі теплозбуту №5 за адресою: вул. Товарна, буд. № 1, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004, при цьому договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.п. 8.1, 8.4 договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №540115 від 01.02.2004 сторонами не надано, отже він є діючим та приймається судом до уваги.

Укладений сторонами договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу, а останній отримав теплову енергію за період з 01.11.2012 по 01.07.2013 на загальну суму 115347,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) та не заперечується відповідачем.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у період з 01.11.2012 по 01.07.2013 у розмірі 46823,94 грн.

Під час розгляду справи, позивач подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач в добровільному порядку погасив заборгованість за спожиту теплову енергію. У підтвердження даного факту позивач надав довідку про надходження від відповідача коштів за спожиту теплоенергію.

Однак, з наданої позивачем довідки вбачається, що борг за спожиту теплову енергію в сумі 22386,39 грн. відповідач погасив до подачі позивачем даного позову, а саме проплати здійснені в липні 2013, тоді як позов подано до суду 27.08.2013.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та враховуючи, що на момент подачі позову, борг за спожиту теплову енергію в сумі 22386,39 грн. був відсутній, суд прийшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення 22386,39 грн.

Щодо решти основного боргу у розмірі 24437,55 грн., то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства та виходячи з того, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано за період з 01.11.2012 по 01.07.2013, згідно наданого розрахунку та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1079,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 204,74 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляції за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, в силу вимог ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторони в п. 7 додатку №4 до договору визначили, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7 додатку № 4 до договору нараховано за період з 01.11.2012 по 01.07.2013, згідно наданого розрахунку, та заявлено до стягнення пеню за порушення строків оплати поставленої теплової енергії, з урахуванням дат виникнення боргу у розмірі 4703,34 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Разом з тим, 03.02.2014 відповідач подав заяву про зменшення розміру пені на підставі приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобов'язання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відтак, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача і зважаючи на те, що стягнення пені суттєво погіршить його фінансовий стан та призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг, які надаються споживачам, а також враховуючи погашення основного боргу в повному обсязі, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми пені на 50%.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягає задоволенню в сумі 2351,67 грн.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 109 Голосіївського району» (03039, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 17-Б; ідентифікаційний код 32375554) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 2351 (дві тисячі триста п'ятдесят одна) грн. 67 коп. пені, 204 (двісті чотири) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 1079 (одна тисяча сімдесят дев'ять) грн. 03 коп. 3% річних та 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 19 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення 24437,55 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4 В частині стягнення 22386,39 грн. основного боргу в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.2014.

Суддя Т.В.Васильченко