Рішення № 37335395, 26.02.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/47/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Дудніченко В.М. Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В. А. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Демченко В. А. суддів Подорога В. М. , Василенко Л. І. при секретарі Волвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ « Родовід банк» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року по справі за позовом ПАТ « Родовід банк» до ОСОБА_6, Приватного підприємства « Мебльофф» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Приватного підприємства « Мебльофф» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_6 7 червня 2007 року було укладено кредитний договір №28.4/СК-030.07.2 та додатковий договір №1 від 02.11.2007 року, відповідно до яких відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 265000 доларів США терміном по 7 червня 2010 року включно з відсотковою ставкою 15 % річних.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_6 , між позивачем та Приватним підприємством «Мебльофф» було укладено договір іпотеки від 7 червня 2007 року, відповідно до якого ПП «Мебльофф» виступило майновим поручителем ОСОБА_6, та передало в іпотеку комплекс нежитлових будівель за адресою Черкаська область м.Звенигородка вул. Нова -2, належних іпотекодавцю і які оцінені сторонами у 403828 доларів США.

Проте, відповідачем ОСОБА_6 взяті зобов'язання за кредитним договором не виконані і сума простроченої заборгованості за кредитом та відсотках становить 285162,83 доларів США, сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 3% річних від суми простроченої заборгованості становить 1807683,42 гривень.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання та порушенням умов договору позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором № 28.4/СК-030.07.2 від 07 червня 2007 року в розмірі 285162, 83 доларів США ( двісті вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят два долари США 83 цента) та суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, та суму 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості в розмірі 1807683,42 грн.( один мільйон вісімсот сім тисяч шістсот вісімдесят три гривні 42 копійок).

А також просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором №28.4/СК-030.07.2 від 07.06.2007 року в розмірі 285162,83 доларів США та 1807683,42 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, яким є комплекс нежитлових будівель за адресою Черкаська область, Звенигородський район, м. Звенигородка вул.Нова - 2 та належить на праві власності Приватному підприємству "МЕБЛЬОФФ" шляхом його реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб"єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій/ та стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" суму сплаченого збору в розмірі 3441,0 грн.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (м. Київ вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, ідентифікаційний код 14349442) заборгованість за кредитним договором № 28.4/СК-030.07.2 від 07 червня 2007 року в розмірі 285162.83 доларів США ( двісті вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят два долари США 83 цента), звернуто стягнення на предмет іпотеки майна яка складається з комплексу нежитлових будівель загальною площею 2126.3кв.м. а саме: швейний цех "А" (двох поверховий) площею 1369.6кв.м.,склад двохповерховий "Б" площею 245.7кв.м., склад "В" площею 276 кв.м., гараж "Г" площею 236 кв.м., убиральня "Д", ганки 1-7, огорожа 8, які розташовані за номером 2 по вулиці Нова, м. Звенигородка, Звенигородського району, Черкаської області на підставі згідно до договору іпотеки від 07 червня 2007 року за реєстраційним номером 5095197 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" початковою ціною предмету іпотеки встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна, на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №28.4/СК-030.07.2 від 07 червня 2007 року на загальну суму боргу 285 162. 83 доларів США ( двісті вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят два долари США 83 цента), стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" суму сплаченого збору в розмірі 3441,0 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись частково із рішенням суду першої інстанції, ПАТ « Родовід банк» подав апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по пені та 3% річних за кредитним договором, оскільки вважає його ухваленим в цій частині з порушенням норм матеріального права, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ « Родовід банк» повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду в засідання не з'явились, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Так, за матеріалами справи встановлено, що 07.06.2007 року ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_6 уклали договір №28.4/ск-030.07.2 та додатковий договір №1 від 02.11.2007 року про внесення змін до Кредитного договору №28.4/СК-030.07.2 від 07.06.2007 року до нього ( а. с. 9-13, 15).

17 червня 2009 року назву Банку офіційно змінено з Відкритого акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" на Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" (скорочена назва - АТ "РОДОВІД БАНК").

У відповідності до п.п.1.1., 2.1. Кредитного договору №28.4/СК-030.07.2 від 07.06.2007 року та Додаткового договору від 07.06.2007 року, Банк відкрив ОСОБА_6 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 265 000 доларів США 00 центів терміном по 07 червня 2010 року включно.

Згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору процентна ставка за кредитом дорівнює 15 % річних.

Для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_6 по договору кредитування №28.4/СК-030.07.2 від 07.06.2007 року між ПАТ "Родовід Банк" та Приватним підприємством "Мебльофф" було укладено договір іпотеки від 07 червня 2007 року, за умовами якого ПП "Мебльофф" передав в іпотеку ПАТ "Родовід Банк" належний йому на праві власності комплекс нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, місто Звенигородка, вул. Нова, 2 ( а. с. 16 -18).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Також, пунктом 4.5. Кредитного договору №28.4/СК-030.07.2 від 07.06.2007 року передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню за кожен день прострочи у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п. 1.3. Кредитного договору від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. І ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач в порушення умов Кредитного договору не виконує свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом, що в свою чергу призводить до порушення прав та інтересів Банку.

Станом на 15 жовтня 2012 року заборгованість за кредитним договором №28.4/СК-030.07.2 від 07.06.2007 року згідно розрахунку заборгованості та відповідних виписок з балансових рахунків ОСОБА_6 складає 285162, 83 доларів США, яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом - 265 000 доларів США, суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 20 162,83 доларів США, суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та суми 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості в розмірі 1 807 683,42 грн., яка складається з загальної суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 205 598, 47 доларів США (1 643 348,56 гривень), загальної суми трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 20 559,85 доларів США (164 334,86 гривень).

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору №28.4/СК-030.07.2 від 07.06.2007 року у разі порушення ОСОБА_6 умов договору кредиту Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 07 червня 2007 року.

У п. 2.1.6. Договору іпотеки зазначено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником основного зобов'язання Банк має право звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 цього Договору та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в Іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з утриманням і збереженням предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, витрат із вчинення виконавчого напису тощо.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до положень п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

А тому, стягуючи заборгованість по кредитній угоді з ОСОБА_6 та звертаючи стягнення на іпотечне майно, що належить ПП «Мебльофф», оскільки особи позичальника та іпотекодавця є відмінними, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку в цій частині позовних вимог.

Сторонами по справі рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалось.

Проте, апелянт ПАТ «Родовід Банк» не погодився в рішенням суду в частині відмови у стягненні неустойки (пені) та 3 % річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 1807683.42 гривень.

Так, з договору кредиту встановлено, що останній день виконання зобов'язання для позичальника ОСОБА_6 рахувався 7 червня 2010 року (а.с.10).

До суду з позовом ПАТ «Родовід Банк» звернувся 24 квітня 2013 року (а.с.2).

Аналізуючи доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норми ч. 2 ст. 258 ЦК при визначенні спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), колегія суддів виходить з такого.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 4.5) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Дані висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-116 цс 13 і відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для виконання.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 24.04.2013 року, а позовні вимоги про стягнення заборгованості заявлено по 15.10.2012 року, тобто до стягнення підлягає пеня в межах річного строку, а саме за період з 24.04.2012 року по 15.10.2012 року, оскільки за інший період річного терміну з 15.10.2012 року по 24.04.2013 року позовні вимоги не заявлено.

Відповідно до наданого розрахунку ПАТ «Родовід банк», сума пені за період з 24.04.2012 року по 15.10.2012 року становить 326949.70 гривень, яка і підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_6

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими і вона підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до зміни в частині стягнення з ОСОБА_6 пені на користь позивача, з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_6 326649.70 гривень пені за невиконання зобов'язання по кредитній угоді, в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 303 , 307 , 309 , 313 , 314, 316, 319 ЦПК України, судова колегія , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ « Родовід банк» задовольнити частково.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року по справі за позовом ПАТ « Родовід банк» до ОСОБА_6, Приватного підприємства « Мебльофф» про стягнення заборгованості за кредитним договором - в частині відмови в стягненні пені змінити та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Родовід банк» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованість по кредитній угоді в сумі 285162.83 доларів США (двісті вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят два доларів США 83 цента) та 326949.70 гривень пені ( триста двадцять шість тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 70 коп.) , в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення .

Головуючий :

Судді :