Ухвала суду № 37333591, 22.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 р.Справа № 820/9711/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 820/9711/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче обєднання "Вертікаль"

до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

14.10.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 01.10.2013 року № 0000782201 та № 0000792201.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 05.12.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «Елєгін».

Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Основ'янською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВО "Вертікаль" щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість та включення до складу витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування вартості придбаних товарів (робіт, послуг) за період лютий 2012 року з ТОВ «Елєгін».

За результатами перевірки складений акт від 20.09.2013 р. № 1001/20-38-22-01-07/30750980, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 50374 грн.; п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на прибуток занижено на 52893 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № 0000782201 про збільшення ТОВ НВО «Вертікаль» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 79339,5 грн., в тому числі 52893 грн. за основним платежем та 26446,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000792201 про зменшення ТОВ НВО «Вертікаль» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50374 грн. за основним платежем.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «Елєгін».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

У п. 200.3. ст. 200 ПК України вказано, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ НВО "Вертікаль" - покупець, та ТОВ «Елєгін» - постачальник, укладений договір поставки № 2 від 01.01.2011 року, за умовами якого ТОВ «Елєгін» постачало на адресу ТОВ НВО «Вертікаль» шину мідну, умови поставки згідно п. 2.2 договору: DDU (м. Харків, проспект Фрунзе, 10, ТОВ НВО «Вертікаль»).

У підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором надано копію рахунку-фактури № ЭЛ-0000472 від 20.02.2012 року на загальну суму 305368,48 грн., у тому числі ПДВ - 50894,75 грн.

ТОВ «Елєгін» проведено поставку згідно видаткової накладної від 21.02.2012 року № ЭЛ-0001204 на суму 89984,08 грн., у тому числі 14997,35 грн. ПДВ.

Поставка товару проводилась ТОВ «Транспортна компанія «САТ», що підтверджується копією акту № ОЛ0000175 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.02.2012 р.; товар отриманий комірником Оклей О.В. згідно довіреності № 611 від 21.02.2012 року, про що свідчить запис в журналі реєстрації довіреностей; отримана продукція оприбуткована позивачем на склад згідно прибуткового ордеру № 168557 від 22.02.2012 року.

Також, згідно з видатковою накладною № ЭЛ-0001224 від 29.02.2012 року на суму 212261,16 грн., у тому числі 35376,86 грн. ПДВ, поставка проводилась автотранспортом ТОВ «Елєгін», про що свідчить копія товарно-транспортної накладної № ЭЛ-0000114.

Продукція отримана комірником Оклей О.В. згідно довіреності № 707 від 28.02.2012 року, про що свідчить запис в журналі реєстрації довіреностей, продукція була оприбуткована на склад згідно прибуткового ордеру № 170216 від 29.02.2012 року.

Фактична оплата продукції здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Елєгін», що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Крім того, матеріали справи містять копії накладних на переміщення, передачу готової продукції, вимог-накладних, що свідчать про подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Отримані від ТОВ «Елєгін» податкові накладні № 60 від 21.02.2012 року та № 81 від 29.02.2012 року позивачем включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 року.

В подальшому, сума податку на додану вартість у розмірі 50374,21 грн. позивачем віднесено до податкового кредиту за лютий 2012 року та включено до додатку № 5 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до положень Податкового кодексу України, сформував податковий кредит з ПДВ, та валові витрати, які визначив виходячи з вартості товару, придбаного з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат визнання податкового кредиту.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам є неможливим.

Отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків порушень, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, такий акт не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість та валових витрат від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 01.10.2013 року № 0000782201 та № 0000792201 такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 820/9711/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є.