Постанова № 37332183, 12.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 876/6810/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

представників сторін Кельбас Р.А., Проця І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Білдер» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальність «Дженерал Білдер» (далі - ТзОВ «Дженерал Білдер») 01.03.2013 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Залізничному районі м. Львова), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000091504 від 14.01.2013 року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість і нараховані штрафні санкції за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.ст.198,200 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» у зв'язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Будівельна компанія «АРС», внаслідок яких позивачем завищено суму податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року позовні вимоги задоволено. Судове рішення мотивоване тим, що висновки акту перевірки про нікчемність укладених угод не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами; податковий орган не довів суду, що первинні документи, надані позивачем, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій. Відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що контрагент позивача - ТзОВ «Будівельна Компанія «АРС» фактично не могла здійснювати господарську діяльність у зв'язку з відсутністю відповідних основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає підстави для висновку про нікчемність укладеного між позивачем та ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» правочину, а отже, діяльність позивача була спрямована лише на створення умов для формування витрат та податкового кредиту, не мала реального характеру і фактично не відбувалась.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 177.2 ст.177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Залізничному районі м. Львова була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Дженерал Білдер» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Будівельна Компанія «АРС» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, про що складено акт перевірки від 03.12.2012 року № 4005/15-40/37123601. Перевіркою встановлено, зокрема, відсутність поставок товарів та укладення угод між ТзОВ «БК»АРС» та покупцями з метою настання реальних наслідків; відсутність за юридичною адресою ТзОВ «БК»АРС» первинних та бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 року № 0000091504, яким ТзОВ «Дженерал Білдер» збільшене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13957,50 гривень, в тому числі 9305 гривень - за основним платежем та 4652,50 гривень - за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами необґрунтовані належними та допустимими доказами, а представлені позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентом.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що вони зроблені у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин у справі і не відповідають встановленим судом обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на ствердження реальності відносин із своїм контрагентом - ТзОВ «Будівельна Компанія «АРС» надані договір підряду від 09.09.2011 року між ТзОВ «Дженерал Білдер» та Ходорівською районною лікарнею про зобов'язання провести поточний ремонт терапевтичного відділення Ходорівської районної лікарні та договір підряду ( субпідряду ) з ТзОВ «Будівельна Компанія «АРС» про проведення ремонту того ж приміщення від 01.09.2011 року, акт приймання виконаних робіт між ТзОВ «Дженерал Білдер» та ТзОВ «БК»АРС» від 30.09.2011 року; акт прийому-передачі будівельних матеріалів для влаштування поточного ремонту від 28.09.2011 року між ТзОВ «Дженерал Білдер» та ТзОВ «БК»АРС» та довідка КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт між ними за вересень 2011 року, а також податкова накладна, виписана ТзОВ «БК»АРС» для ТзОВ «Дженерал Білдер» 30.09.2011 року.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної постанови не звернув увагу на те, що всі ці документи складені з порушеннями, а час та дати їх складення суперечать послідовності відносин ТзОВ «Дженерал Білдер» з Ходорівською районною лікарнею як підрядником та із ТзОВ «БК»АРС» як субпідрядником.

Так, в акті приймання виконаних робіт між ТзОВ «Дженерал Білдер» та ТзОВ «БК»АРС» від 30.09.2011 року відсутні посади та прізвища уповноважених осіб, які його підписували; у довідці КБ-3 про вартість виконаних робіт відсутні дата та підпис уповноваженої особи від Ходорівської районної лікарні.

Договір субпідряду з ТзОВ «Будівельна Компанія «АРС» підписаний раніше ( 01.09.2011 року ), ніж основний договір підряду ( 09.09.2011 року), на виконання якого ТзОВ «Дженерал Білдер» був укладений договір субпідряду; акт приймання виконаних робіт із Ходорівською районною лікарнею ( замовником ) був підписаний значно раніше ( 19.09.2011 року ), ніж акт приймання виконаних будівельних робіт між ТзОВ «Дженерал Білдер» та субпідрядником - ТзОВ «БК»АРС» ( 30.09.2011 року ). Крім того, договором підряду передбачено погодження субпідрядника із Ходорівською районною лікарнею, а в матеріалах справи відсутнє підтвердження будь-якого погодження.

Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги копію листа позивача до підрядника як доказ погодження субпідрядника із замовником, оскільки доказів направлення такого листа Ходорівській районній лікарні в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази його отримання.

Львівський окружний адміністративний суд також безпідставно не взяв до уваги лист Ходорівської районної лікарні від 18.03.2013 року про те, що всі ремонтні роботи у терапевтичному відділенні виконувались ТзОВ «Дженерал Білдер».

Всі вищезазначені обставини свідчать про те, що ТзОВ «БК»АРС» участі у спірних господарських операціях не приймало.

З матеріалів справи вбачається також, що згідно акта зустрічної перевірки ТзОВ «БК»АРС» ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 20.09.2012 року, за юридичною адресою підприємства відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності, а також відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про непроведення ТзОВ «БК»АРС» будь-якої господарської діяльності і неможливість здійснення господарських операцій з ТзОВ «Дженерал Білдер».

Дані обставини не спростовані судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови. Досліджені в судовому засіданні докази не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ «БК«АРС» і, як наслідок, правомірність формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване судове рішення, не дав належної правової оцінки поясненням відповідача та документам, які знаходяться в матеріалах справи, про існування в провадженні слідчого відділу ДПС Хмельницької області кримінальної справи № 41/0279 про обвинувачення ОСОБА_3 у фіктивному підприємництві, зокрема, яке стосується і ТзОВ «БК»АРС».

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими, оскаржувана постанова Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі № 813/1648/13-а прийнята без достатнього з'ясування обставин справи і висновки суду не відповідають встановленим обставинам, а тому оскаржувану постанову слід скасувати і винести нову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі № 813/1648/13-а скасувати і ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Повний текст виготовлено 17.02.2014 року.