Постанова № 37331764, 26.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 року Справа № 922/4703/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,суддя Потапенко В.І.,суддя Плужник О.В.

при секретарі

за участю представників сторін:

позивача - Фастової Н.В,, довіреність № 300-122/02-5660 від 05.06.2013 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 160 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23 грудня 2013 року у справі № 922/4703/13

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до Закритого акціонерного товариства "Краснопавлівський молокозавод", смт. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області

про стягнення 1 720,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Краснопавлівський молокозавод" про стягнення з відповідача штрафу та пені в сумі 1720 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 грудня 2013 року у справі № 922/4703/13 (суддя Сальнікова Г.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на помилковість висновку господарського суду першої інстанції про поширення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного в процедурі банкрутства відповідача, на фінансові санкції (штраф та пеню) накладені на нього Антимонопольним комітетом України за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

На думку апелянта, виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», штраф, накладений Антимонопольним комітетом України за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є грошовим зобов'язанням, а нарахована за прострочення його сплати пеня не є фінансовою санцією, нарахованою внаслідок невиконання зобов'язання в розумінні статті 12 вказаного Закону.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання не скористався своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративного управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Положеннями статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України передбачено, що вимоги Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначений ним строк. Суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації комітету у встановлені органом Комітету строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

За вказане порушення абз. 3 ч. 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали справи №126-26.13/213-12 про порушення Закритим акціонерним товариством "Краснопавлівський молокозавод" (ідентифікаційний код 24271471) законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 18.06.2013 №512-р, яким визнав, що ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 23.02.2012 р. №126-21/03-2148 у встановлений строк ( т.1 а.с. 10-13).

За вказане порушення Антимонопольним комітетом України на ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" накладено штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень на підставі абз. 2 ч. 3 та частини 5 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Вказане рішення не оскаржувалось та відповідачем не надавались заперечення щодо його неправомірності.

Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 10.06.2013 р. у справі №5023/1871/12 призначено ліквідатором боржника ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" арбітражного керуючого Козаченка Володимира Михайловича (ліцензія АВ №482011 від 10.07.2009р.) код 2077509918, місце проживання: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 6, кв. 29 ( т.1 а.с. 16-18).

Копія рішення Антимонопольного комітету України від 18.06.2013 №512-р надіслана до ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" із супровідним листом Комітету від 20.06.2013 р. №126-26.13/05-6166 ( т.1 а.с. 14).

Відповідно до листа Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 04.10.2013 р. №43-В-20370 рекомендований лист з повідомленням про вручення від 21.06.2013 р. №0303506090400 на адресу ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" (вул. Червоногвардійська, 45-А, смт. Краснопавлівка, Лозівський р-н., Харківська обл.) вручений ліквідатору боржника ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" Козаченку В.М. 12.07.2013 р. під розпис ( т. 1 а.с. 15).

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, строк сплати штрафу, накладеного Антимонопольним комітетом України за рішенням закінчився 12.09.2013 р.

Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як зазначив позивач в позовній заяві, станом на день її подання Комітет не отримав від ЗАТ "Краснопавлівський молокозавод" документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Позивачем нарахована відповідачу сума пені в розмірі 720 грн. відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за період з 13.09.2013 р. по 30.10.2013 р.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Приписами статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлені повноваження державного уповноваженого Комітету, до яких, зокрема, належать: звернення до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення зазначеного штрафу в сумі 100 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та нарахованої за прострочення його сплати пені в сумі 720 грн., господарський суд першої інстанції послався на те, що спірні штрафні санкції нараховані протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів введеного в процесі процедури банкрутства відповідача ухвалою господарського суду Харківської області від 24.04.2012 р. по справі №5023/1871/12, а тому, відповідно до положень статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) не можуть стягуватися протягом дії цього мораторію.

При цьому господарський суд першої інстанції послався на наступне.

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки справа про банкрутство ЗАТ "Краснопавлівський молочний завод" була порушена до набрання чинності нової редакції вказаного Закону, то в даному випадку слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній на момент порушення справи про банкрутство.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому, неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони закону, безвідносно до часу її виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції що спірні штрафні санкції, нараховані Антимонопольним комітетом України протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не можуть стягуватися протягом його дії, виходячи з наступних підстав.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги Антимонопольного комітету України про стягнення із ЗАТ «Краснопавлівський молочний завод», у зв'язку з невиконанням ним рішення позивача від 18.06.2013 р. № 512-р 1000 грн. штрафу, нарахованого цим рішенням на підставі абз. 3 ч. 2 та ч. 5 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та 720 грн. пені, нарахованої на підставі ч. 5 статті 56 цього Закону за період з 13.09.2013 р. по 30.10.2013 р.

Закон України «Про захист економічної конкуренції», на підставі положень якого нараховано спірні суми штрафу та пені, згідно з його преамбулою, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.

Накладений позивачем на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована позивачем пеня-способом забезпечення сплати цього штрафу.

Виходячи з наведеного, зазначені нарахування, що застосовані Антимонопольним комітетом України, не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а тому на ці нарахування не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного в процесі процедури банкрутства відповідача.

Зважаючи на це, враховуючи наведені вище обставини невиконання відповідачем законного рішення позивача від 18.06.2013 р. № 512-р про накладення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та несплату ним нарахованої відповідно до вимог чинного законодавства пені, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення вказаних нарахувань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові від 24 грудня 2013 року у справі № 922/770/13-г.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення, у зв'язку з порушенням господарським судом першої інстанції при його прийнятті норм матеріального права, підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 статті 103, п. 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 грудня 2013 року у справі № 922/4703/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Краснопавлівський молокозавод» ( 64620, Харківська область, Лозівський район, вул. Червоногвардійська, 45-А, ідент код 24271471) в доход Державного бюджету України (рахунок УДКСУ в Дзержинському районі м. Харкова, Харківської області, код ЄДРПОУ УДКСУ 37999654, р/р 31116106700003, МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області, код бюджетної класифікації - 21081100, символ звітності - 106) 1000 грн. штрафу та 720 грн. пені.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Краснопавлівський молокозавод» ( 64620, Харківська область, Лозівський район, вул. Червоногвардійська, 45-А, ідент код 24271471) в доход Державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) 1827 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 14.02.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Плужник О.В.