Постанова № 37331744, 19.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 910/20320/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників:

від позивача : Тараненко А.І. - предст. (довір. № 08.42-186/84-3251 від 17.12.2013);

від відповідача -1 (апелянта) : Воронюк Т.В. (довір. від 08.04.2013);

від відповідача-2 : не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013

у справі № 910/20320/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю " Промтехнтранс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія",

про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2013 по справі № 910/20320/13, повний текст якого складено 10.12.2013, позов задоволено, а саме:

- визнано недійсним Форвардний контракт на продаж технологічного транспортного засобу - кар'єрного самоскиду БілАЗ-7547, реєстраційний номер Т3721ЛВ, від 27.06.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно українська Лізингова Компанія";

-зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" технологічний транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 1 661,15 грн. витрат по сплаті судового збору;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 1 661,15 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що реалізація відповідачем-2 транспортного засобу відповідачу-1 за Форвардним контрактом повинна відбуватись останнім лише при наявності письмового дозволу ПАТ "Укрсоцбанк", адже на момент укладання з відповідачем-1 Форвардного контракту, транспортний засіб перебував в заставі Банку в якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 за Кредитним договором. Враховуючи той факт, що ПАТ "Укрсоцбанк" як Заставодержатель предмета застави жодних дозволів на укладення Форвардного контакту між відповідачем-1 та відповідачем-2 не надавав, - форвардний контракт укладений з порушенням діючого законодавства, зокрема статті ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України від 2 жовтня 1992 p. N 2654- XII "Про заставу", що є підставою для визнання його недійсним згідно ст. ст.. 203, 215 Цивільного кодексу України, а також є підставами для зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" технологічний транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 03.12.2013, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарг зводяться до того, що суд першої інстанції, виносячи оскаржуване рішення, не врахував тієї обставини, що пунктами 3.1 та 3.2 оспорюваного правочину передбачено, що факт вчинення угоди купівлі - продажу і переходу права власності на транспортний засіб сторони підтвердять в момент його передачі та передачі наступних документів на транспортний засіб від продавця за контрактом до покупця: накладна, акт приймання - передачі, податкова накладна. Тобто, на думку апелянта, сторони при укладенні Форвардного контракту визначили, що акт вчинення (укладення) угоди купівлі - продажу і переходу права власності на транспортний засіб буде вважатися вчиненим (укладеним) тоді, коли такий транспортний засіб та відповідні документи будуть передані відповідачу-1.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" у справі № 910/20320/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/20320/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 по справі № 910/20320/13 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи № 910/20320/13 призначено на 05.02.2014 року об 11 год. 25 хв.

В судовому засіданні 19.02.2014 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на те, що рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки його винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 19.02.2014 представник відповідача-1 доводи апеляційної скарги підтримав. Просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 в судове засідання 19.02.2014 представників не направив, причин неявки суду не повідомив. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зокрема протокол судового засідання від 05.02.2014 та додана до нього розписка про оголошення перерви до 19.02.2014. В даному судовому засіданні 05.02.2014 був присутній представник ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" Білоусов О.А. (арбітражний керуючий), який був повідомлений про оголошення перерви.

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що відповідач-2 був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання та не був позбавлений права надати письмові пояснення по суті скарги шляхом їх надсилання на адресу суду поштовим відправленням, неявка представника відповідача-2 не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.03.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (який в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно українська Лізингова Компанія (Відповідач-2 ), як позичальником, укладено Договір кредиту №600/03.3-62, за умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредитні кошти в розмірі 1 522 701, 60 грн. (один мільйон п'ятсот двадцять дві тисячі сімсот одну гривню 60 копійок), а позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти у строк, визначений умовами Кредитного договору та сплатити відсотки за користування кредитними коштами на умовах, визначених Кредитним договором.

26.03.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (який в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"), як заставодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно- українська Лізингова Компанія (Відповідач-2 ), як заставодавцем, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором укладено договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Т.Я.Лаврик та зареєстрований в реєстрі за №1475.

Відповідно до п. 1.1. договору застави, відповідач-2 передав в заставу ПАТ "Укрсоцбанк" технологічний транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ .

Статтею 1 Закону України "Про заставу"№ 2654-Х11 від 02.10.1992р. визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з п. 1 ст. 16 Закону Україну "Про заставу", право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

27.06.2008 між відповідачем-1, як покупцем, та відповідачем-2, як продавцем, укладено форвардний контракт на продаж технологічного транспортного засобу (надалі - Форвардний контракт), за умовами якого відповідач-2 зобов'язувався продати транспортний засіб, що був переданий в оренду відповідно до Договору оперативного лізингу №080220ЮЛ-01182 від 20.02.2008 року, а відповідач-1 зобов'язувався придбати транспортний засіб за ціною, визначеною умовами Форвардного контракту.

Відповідно до п. 2 Форвардного контракту, транспортний засіб продається за ціною 108 764,40 грн. (сто вісім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 40 копійок).

Пунктами 3.1 та 3.2 Форвардного контракту передбачено, що факт вчинення угоди купівлі - продажу і переходу права власності на транспортний засіб сторони підтвердять в момент його передачі та передачі наступних документів на транспортний засіб від продавця за контрактом до покупця: накладна, акт приймання - передачі, податкова накладна.

Також, матеріалами справи підтверджується, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.02.2012 по справі №15/5025/32/12 було задоволено позов ТОВ «Промтехнтранс» до ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» про визнання за ТОВ «Промтехнтранс» права власності на транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ .

Рішення суду мотивовано зокрема тим, що між ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» (відповідачем-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" (відповідач-1) 20.02.2008 укладено договір оперативного лізингу (оренди) №080220ЮЛ-01182 (надалі - Договір лізингу). Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору лізингу, додатку №1 до договору лізингу, відповідач-2 передав відповідачу-1 в користування технологічний транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер T3721J1B (надалі - Предмет лізингу), а відповідач-1 за користування Предметом лізингу зобов"язався сплачувати відповідачу-2 лізингові платежі. Відповідно до п. 1.5. Договору лізингу, Предмет лізингу є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії цього Договору і після його закінчення підлягає поверненню Лізингодавцю. В подальшому, 27.06.2008 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено форвардний контракт на продаж технологічного транспортного засобу (надалі - Форвардний контракт), за умовами якого Відповідач-2 зобов'язувався продати транспортний засіб, що був переданий в оренду відповідно до Договору оперативного лізингу №080220ЮЛ-01182 від 20.02.2008 року, а Відповідач-1 зобов'язувався придбати транспортний засіб за ціною, визначеною умовами Форвардного контракту. Відповідно до п. 2 Форвардного контракту, транспортний засіб продається за ціною 108 764,40 грн. (сто вісім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 40 копійок).Отже, за Форвардним контрактом позивач, як покупець, свої зобов'язання виконав належним чином, а тому ухиляння відповідача-2 від виконання умов Форвардного контракту свідчить про невизнання права власності на предмет лізингу за позивачем.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним визначено як один із способів захисту прав та інтересів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. З ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім учасників правочину ( сторін за договором) позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Частиною 2 ст. 586 Цивільного кодексу України передбачено, що Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Вищезазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положенням ст. 17 Закону України "Про заставу", відповідно до якої, Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що виходячи з умов укладеного між відповідачами Форвардного контракту, між сторонами виникли правовідносини, за якими відповідач-2, як продавець, зобов'язався продати, а відповідач-1, як покупець, зобов'язався придбати транспортний засіб, що був переданий в оренду відповідно до Договору оперативного лізингу №080220ЮЛ-01182 від 20.02.2008.

Отже, враховуючи, що між сторонами Форвардного контракту виникли правовідносини купівлі - продажу, які передбачають відчуження відповідачем-2 майна - кар'єрного самоскиду БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реалізація відповідачем-2 транспортного засобу відповідачу-1 за Форвардним контрактом повинна була відбуватись останнім лише при наявності письмового дозволу ПАТ "Укрсоцбанк", як заставодержателя відповідного рухомого майна, адже на момент укладання відповідачем-2 з відповідачем-1 Форвардного контракту, транспортний засіб перебував в заставі Банку в якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 за Кредитним договором.

Посилання апелянта в обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема на те, що пунктами 3.1 та 3.2 оспорюваного правочину передбачено, що факт вчинення угоди купівлі - продажу і переходу права власності на транспортний засіб сторони підтвердять в момент його передачі та наступних документів на транспортний засіб від продавця за контрактом до покупця: накладна, акт приймання - передачі, податкова накладна - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставне та необґрунтоване, адже наявність в оспорюваному правочині вказаних умов не спростовує факту укладення Форвардного контракту, за яким відповідач-2 без згоди заставодержателя (позивача) відчужує заставне майно (кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ), яким забезпечено виконання зобов'язань відповідача-2 за Кредитним договором.

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент укладення оспорюваного правочину, як і на момент вирішення спору в суді першої інстанції, як і під час перегляду справи в апеляційному порядку, застава транспортного засобу - кар'єрного самоскиду БілАЗ-7547, реєстраційний номер Т3721ЛВ - була знята у встановленому Законом України «Про заставу» порядку. Навпаки, згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 41893550, транспортний засіб - БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ -перебуває в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, підстава обтяження: Договір застави майна, 1475, 26.03.2008.

Наявність рішення господарського суду Хмельницької області від 21.02.2012 по справі №15/5025/32/12 було задоволено позов ТОВ «Промтехнтранс» до ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» про визнання за ТОВ «Промтехнтранс» права власності на транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ - також не спростовує обставину відсутності або припинення у встановленому законом порядку застави рухомого майна.

Таким чином, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що в момент укладення Форвардного контракту між відповідачем-1 та відповідачем-2, за яким відповідач-2 зобов'язувався продати транспортний засіб, що був переданий в оренду відповідно до Договору оперативного лізингу №080220ЮЛ-01182 від 20.02.2008, а відповідач-1 зобов'язувався придбати транспортний засіб за ціною, визначеною умовами Форвардного контракту, ПАТ "Укрсоцбанк", як заставодержатель предмета застави, не надавав жодних дозволів відчуження заставного майна, що суперечить статті ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України від 2 жовтня 1992 p. N 2654- XII "Про заставу", що є підставою для визнання його недійсним згідно ст. ст..203, 215 Цивільного кодексу України.

При цьому колегія суддів зазначає, що закон прямо покладає на заставодавця обов'язок отримати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна, а наведеному обов'язку кореспондує право заставодержателя на судовий захист шляхом визнання правочину недійсним у разі відчуження майна без його згоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності обумовлених законом підстав для визнання недійсним Форвардного контракту на продаж технологічного транспортного засобу - кар'єрного самоскиду БілАЗ-7547, реєстраційний номер Т3721ЛВ, від 27.06.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно українська Лізингова Компанія", і порушенням внаслідок його укладення прав позивача, як заставодержателя наведеного майна. Отже, в наведеній частині рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 по справі № 910/20320/13 підлягає залишенню без змін як таке, що прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" технологічний транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ - підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даної позовної вимоги, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В свою чергу, статтею 216 ч. 1 Цивільного кодексу України імперативно визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що застосування наслідків недійсності правочину з посиланням на статтю 216 Цивільного кодексу України можливо лише щодо сторін відповідного правочину.

А оскільки позивач не є стороною оспорюваного Форвардного контракту, який визнано недійсним, а тому і підстави для застосування наслідків недійсності правочину з посиланням на приписи ст. 216 Цивільного кодексу України саме за позовом позивача - у суду першої інстанції були відсутні, чого останнім при вирішення спору враховано не було, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" технологічний транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ - підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову в цій частині.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права в частині задоволення вимоги позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" технологічний транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в наведеній частині - скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні наведеної позовної вимоги, з відповідним віднесенням судового збору в цій частині на позивача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині господарського суду міста Києва від 03.12.2013 по справі № 910/20320/13 - підлягає залишенню без змін як таке, що прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права .

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів порівну пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги .

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 по справі № 910/20320/13 - задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 по справі № 910/20320/13 в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" технологічний транспортний засіб - кар'єрний самоскид БілАЗ-7547, 2007 року випуску, заводський №2514, двигун №22075, шасі №2574, реєстраційний номер Т3721ЛВ - скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 по справі № 910/20320/13 - залишити без змін.

4. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013 по справі № 910/20320/13 в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Форвардний контракт на продаж технологічного транспортного засобу - кар'єрного самоскиду БілАЗ-7547, реєстраційний номер Т3721ЛВ, від 27.06.2008р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" (32325, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 3, код 05461177) та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно українська Лізингова Компанія" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, код 31362539).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" (32325, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 3, код 05461177) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) 573 грн. 50 коп. ( п'ятсот сімдесят три грн.. 50 коп) витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, код 31362539 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) 573 грн. 50 коп. ( п'ятсот сімдесят три грн.. 50 коп) витрат по сплаті судового збору.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" (32325, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, буд. 3, код 05461177) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) 415 грн. 29 коп. ( чотириста п'ятнадцять грн. 29 коп) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, код 31362539 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) 415 грн. 29 коп. ( чотириста п'ятнадцять грн. 29 коп) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

8.Матеріали справи № 910/20320/13 повернути до місцевого господарського суду.

9. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран