Постанова № 37328837, 13.02.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа № 921/849/13-г/9

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Зарудянської сільської ради с.Заруддя Тернопільської області

на рішення господарського суду Тернопільської області від 29.10.2013 р.

у справі № 921/849/13-г/9

за позовом: Зарудянської сільської ради с.Заруддя Тернопільської області

до відповідача: підприємства «Супер-маркет» «Теко-Збараж» Збаразького районного споживчого товариства м.Збараж Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє Державної фінансової інспекції в

самостійних вимог на предмет спору на Тернопільській області м.Тернопіль

стороні позивача:

за участю третьої особи, яка не заявляє Збаразького районного споживчого

самостійних вимог на предмет спору на товариства м.Збараж Тернопільської

стороні відповідача: області

про усунення перешкод у користуванні майном, зобов'язавши звільнити незаконно зайняте приміщення площею 109,6 м.кв. та стягнення 12 655,09 грн. майнової шкоди, завданої незаконним зайняттям приміщення

за участю представників сторін:

від позивача: Бринюк В.С. - сільський голова за довіреністю №08-14/02-13 від 15.01.2014 р.; Мазур Р.М. - головний бухгалтер за довіреністю №08-36/02-13 від 12.02.2014 р.

від відповідача: Кравців Н.В. - за довіреністю №78 від 18.10.2013 р.

від третьої особи на стор. позивача: голова правління

від третьої особи на стор. відповідача: Кирик Н.І. - не з'явилась

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.10.2013 р. (суддя Гевко В.Л.) відмовлено в задоволенні позову.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами у справі за обревізований період не укладалось договору оренди комунального майна і відповідно не виникало правовідносин з оренди приміщення, за які передбачено сплата орендних платежів. Крім цього, не доведено факту вини, протиправної поведінки відповідача та причинно - пов'язаного зв'язку із діями відповідача та заподіяною шкодою, що виключає настання цивільно-правової відповідальності. Рішення суду обґрунтоване також тим, що згідно акту приймання - передачі від 01.07.2013 р., позивачем передано в користування спірне майно відповідачу. А тому, відвідачем вчинені дії, які свідчать про погодження укладеного між сторонами договору.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що договір оренди, існування якого заперечується позивачем, був підписаний відповідачем лише у липні поточного року, до того ж із застереженням. Таким чином, судом не враховано положення ст.646 ЦК України, згідно якої, згода укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції. Окрім цього, позивач зазначає, що представника відповідача та третьої особи на стороні відповідача було допущено до участі у справі без належних довіреностей, а також те, що одна і та сама особа не може бути представником відповідача та третьої особи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що договір оренди в період з 01.07.2008 р. по 01.06.2012 р. не укладався; відповідач у справі - підприємство «Супер-маркет» «Теко-Збараж» та Збаразьке районне споживче товариство (надалі Збаразьке РайСТ) є самостійними юридичними особами та не відповідають за зобов'язаннями одна одної, що виникли в процесі здійснення ними господарської діяльності, у зв'язку з чим, відсутня цивільно-правова відповідальність відповідача. Окрім цього, позивачем надсилався проект договору оренди від 01.07.2013 р., а відповідачем складався протокол розбіжностей, який направлявся позивачу та отриманий ним, доказів оспорення якого в суді, позивачем не подано. Відтак, договір оренди було укладено, а твердження про незаконно зайняте приміщення не доведено належними та допустимими доказами.

Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області подано пояснення по суті апеляційної скарги, вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та задоволити апеляційну скаргу.

Збаразьким районним споживчим товариством пояснень по суті апеляційної скарги не подано.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, згідно постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 р. у справі № 819/226/13-а, яка розглядалась за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Тернопільській області до Зарудянської сільської ради про зобов'язання виконати повністю

п. 3 та 7 обов'язкових вимог Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції.

Відповідно до вказаної постанови судом позов задоволено та зобов'язано Заруднянську сільську раду Збаразького району Тернопільської області виконати повністю п.п. 3 та 7 обов'язкових вимог Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції викладених у листі від 17.08.2012р. № 19-17-12-15/1887, а саме: відшкодувати 254, 88 грн. зайвовиплаченої індексації заробітної плати до бюджету Заруднянської сільської ради, в тому числі і шляхом пред'явлення позовів до винних осіб; стягнути з орендаря Збаразького РАЙСТ кошти в сумі

12 655,09 грн. до бюджету Заруднянської сільської ради.

Вказана постанова набрала законної сили 11.03.2013 р.

Окрім цього, зазначеною постановою встановлено, що в ході ревізії комісією, створеною розпорядженням сільського голови проведено контрольний обмір площі орендованого приміщення, що використовується Збаразьким РайСТ під магазин с. Витківці та встановлено, що орендована площа приміщення становить 109,6 кв.м. Договір оренди не укладено та відповідно орендну плату не сплачено, що є порушенням ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992р. № 2269.

Окрім цього, у відповідності до акту ревізії Зарудянського сільського бюджету за період з 01.07.2008 р. по 01.06.2012 р. Державною фінансовою інспекцією у Тернопільській області встановлено, що в обревізованому періоді приміщення використовувалося Збаразьким РайСТ без укладення договору оренди та сплати орендної плати. Відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 12 655,09 грн.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що з ініціативи позивача було надіслано відповідачу проект договору оренди № 2 від 01.07.2013 р. Вказаний договір було підписано та завірено печаткою позивача - Зарудянської сільської ради.

Разом з тим, не погоджуючись із змістом договору відповідачем було складено протокол розбіжностей та надіслано його на адресу позивача. Вказаний протокол був отриманий Зарудянською сільською радою 09.08.2013 р., про що свідчить відмітка с/р. за № 08 -142/02-1 від 09.08.2013 р.

Зокрема,

Як встановлено апеляційною інстанцією, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, в порядку ст.30 ГПК України були надані пояснення посадових осіб позивача, відповідача та третьої особи-2. Так, секретар Заруднянської сільської ради Харлак Марія Федорівна, пояснила, що лист про непогодження умов договору від 20.08.2013 р. № 07-236/02-13 від імені сільської ради направлявся на адресу відповідача та третьоїособи-2 поштою простим листом.

У свою чергу, посадовою особою відповідача та третьої особи-2 заперечується факт отримання такого листа. Так, опитана у судовому засіданні працівник Збаразького РайСт ОСОБА_8, яка відповідно до службової інструкції зобов'язана здійснювати реєстрацію вхідної кореспонденції, яка надходить і на адресу «Супер-маркет «Теко-Збараж» стверджує, що листа, який був направлений сільською радою, не отримували, про що як доказ надано оригінал журналу вхідної кореспонденції.

Необхідно також зазначити, що з листа на який посилається позивач вбачається, що заперечення на протокол розбіжностей було надіслано позивачем не відповідачу - підприємству «Супер-маркет «Теко-Збараж», а третій особі - Збаразькому РайСТ.

При прийнятті постанови колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ст. 11, 22, 1166 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків у тому числі, щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) шкоди та її розміру; 2) протиправної поведінки; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків. При цьому саме на кредитора покладається обов'язок доведення факту протиправної поведінки, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою й понесеними збитками.

(Аналогічна наведеній правова позиція щодо наслідку відсутності будь-якої з ознак збитків викладена у постановах ВГСУ від 25.01.2011р. № 2/125-10, від 29.09.2010р. № 15/109-09, від 25.05.2010р. № 16/99-09-2418, Постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 р. у справі № 3-72 гс 12, Інф. Лист. ВГСУ від 16.07.2013 № 01-20/943/1083/13).

Окрім цього, матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.07.2008р. по 01.06.2012р. приміщення використовувалось Збаразьким РАЙСТ, в той час як позов у справі заявлено до підприємства «Супер-маркет «Теко-Збараж».

При цьому, як вбачається із поданих доказів, у тому числі і поданих статутів Збаразького РАЙСТ та підприємства «Супер- маркет «Теко-Збараж» останні являються самостійними юридичними особами, а Збаразьке РАЙСТ є засновником підприємства «Супер-маркет «Теко-Збараж».

Відповідно до ч. 1-3 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно п. 1.4. Статуту підприємства «Супер-маркет «Теко-Збараж», зареєстрованого 17.05.2004р. реєстраційний № 04058203Ю001021, підприємство не несе відповідальності по зобов'язаннях засновника, а засновник не несе відповідальності по зобов'язаннях підприємства.

А відтак, оскільки між сторонами за вказаний вище період не укладалось договору оренди комунального майна, між ними не виникло правовідносин оренди, за які передбачено сплата орендних платежів.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не доведено факту вини, протиправної поведінки відповідача та причинно-пов'язаного зв'язку із діями відповідача та заподіяною шкодою. Недоведеність вказаних ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування матеріальної шкоди (збитків).

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном, зобов'язавши відповідача звільнити незаконно зайняте приміщення магазину у будинку клубу у селі Витківці Збаразького району Тернопільської області площею 109,6 м2, то суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638, 641, ч.2 ст.642 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оренда комунального майна фізичними та юридичними особами, базується виключно на обов'язковому укладенні договору оренди.

Відповідно до ст. 3, ч.1 ст.9, 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.

З вищезазначених норм Закону випливає, що укладення договору оренди в даному випадку було обов'язковим для сторін на підставі закону.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем було надіслано відповідачу проект договору оренди № 2 від 01.07.2013 р. Вказаний договір було підписано та завірено печаткою позивача. Разом з тим, не погоджуючись із змістом договору відповідачем було складено протокол розбіжностей та надіслано позивачу. Позивач не скористався своїм правом, встановленим ст.181 ГК України, та не передав вказаний протокол у двадцятиденний строк на розгляд суду.

Отже, виходячи з норм ст.181 ГК України, пропозиції другої сторони - позивача у справі вважаються прийнятими, а вказаний договір оренди №2 від 01.07.2013р. укладеним.

З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном, зобов'язавши відповідача звільнити незаконно зайняте приміщення, відсутні, оскільки спірний договір оренди є чинним, укладеним з врахуванням принципу свободи договору та у відповідності до законодавства.

Судова колегія звертає увагу також на наступне.

Згідно ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

При цьому слід зазначити, що ГПК України не містить обмежень щодо того, що одна особа може бути одночасно представником різних учасників судового процесу, зокрема, як в даному випадку відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В матеріалах справи знаходиться довіреність, видана на представника відповідача - Кравців Надію Володимирівну від №202 від 18.10.2013 р. від директора «Супер-маркет «Теко-Збараж», а також довіреність, видана на представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Кравців Надію Володимирівну №78 від 18.10.2013 р. від голови Збаразького Рай СТ.

Таким чином, твердження скаржника про те, що представника відповідача та третьої особи на стороні відповідача було допущено до участі у справі без належних довіреностей, а також те, що одна і та сама особа не може бути представником відповідача та третьої особи, є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 29.10.2013 р. у справі

№ 921/849/13-г/9 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.02.2014 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.