Постанова № 37327537, 20.02.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2014 року м. Сімферополь Справа №801/1720/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю секретаря судового засідання Сидельової М.В., представників позивача- Хіст С.В., Палей Л.В., представника відповідача- Волощук Д.М., адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 №0001712204, №0001702204 та №0001692204,

Обставини справи: Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 №0001712204, №0001702204 та №0001692204.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 20.02.2014, наполягали на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 08.01.2013 №12 "про проведення невиїзної позапланової перевірки Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ БВП "Строитель-плюс", ПП "Грандпродукт", ТОВ "ВТК Окнополь", ТОВ "Бренд Строй", Фірма "Капітель Плюс", КП "Альянс",ПП "Севелітстрой" за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 та повідомлення від 08.01.2013 №3/22-8 у відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача.

За результатами перевірки складений акт від 24.01.2013 №377/22.8/05480523, в якому зафіксоване порушення Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя":

1) пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6, пункту 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

-заниження податку на прибуток всього у сумі 116332,00 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2010-32568,00 грн., 4 квартал 2010-50554,00 грн., 4 квартал 2011-33210,00 грн.;

-завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 19387,00 грн..

2) підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198. пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 99254,00 грн., у тому числі по наступних періодах: лютий 2010 року- 305,00 грн, червень 2010 року- 25750,00 грн., жовтень 2010 року- 25500,00 грн., листопад 2010 року- 12376,00 грн., грудень 2010 року- 2568,00 грн., березень 2011 року- 3877,00 грн., квітень 2011 року- 112,00 грн., травень 2011 року- 6100,00 грн., липень 2011 року- 6377,00 грн., жовтень 2011 року- 9792,00 грн., грудень 2011 року-6798,00 грн..

По результатам акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:

1)від 05.02.2013 №0001702204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 121547,00 грн., у тому числі 99254,00 грн. за основним платежем та 22293,00 грн. за штрафними санкціями;

2) від 05.02.2013 №0001692204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 137113,00 грн., у тому числі 116332,00 грн. за основним платежем та 20781,00 грн. за штрафними санкціями;

3) від 05.02.2013 №0001712204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на прибуток у розмірі 19387,00 грн..

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосування Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які втратили чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час проведення окремих господарських операцій та формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон про прибуток).

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Порядок оподаткування податком на податок на прибуток підприємств з 01.01.2011 визначений розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З 01.01.2011 Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі -ПК України).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 01.10.1993 проведено державну реєстрацію юридичної особи Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя".

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:95034, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, ВУЛ.ЛЕРМОНТОВА, будинок 17.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи;

Код КВЕД 43.91 Покрівельні роботи;

Код КВЕД 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів (основний);

Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

Код КВЕД 38.11 Збирання безпечних відходів;

Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель

За період з 01.101.2009 по 30.09.2012 Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" мало господарським стосунки з ТОВ БВП "Строитель-плюс", ПП "Грандпродукт", ТОВ "ВТК Окнополь", ТОВ "Бренд Строй", Фірма "Капітель Плюс", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой".

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" (замовник) та КП "Альянс" (підрядник) були укладені договори підряду:

-від 01.11.2010 №1875 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Лермонтова, 7 (1 під'їзд). Ціна договору становить 24756,06 грн.. Остаточна ціна договору визначається за проектно-кошторисної документації, представленої підрядником. Ціна договору може бути змінена внаслідок інфляції, підвищення цін на матеріали і т.п. Оплата витрат, пов'язаних з підвищенням ціни договору здійснюється замовником.

-від 01.03.2011 №303 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Лермонтова, 16 (3 під'їзд). Ціна договору становить 23264,28 грн.. Остаточна ціна договору визначається за проектно-кошторисної документації, представленої підрядником. Ціна договору може бути змінена внаслідок інфляції, підвищення цін на матеріали і т.п. Оплата витрат, пов'язаних з підвищенням ціни договору здійснюється замовником.

-від 01.11.2010 № 1876 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Ковилова, 84 (3 під'їзд). Ціна договору становить 24714,18 грн.

-від 01.11.2010 № 1874 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Полевая, 24 /23 (1 під'їзд). Ціна договору становить 24783,66 грн.;

-від 01.10.2010 №1703 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Фрунзе, 43. Ціна договору становить 4499,59 грн..

- від 04.05.2011 № 505 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Кечкеметській, 105; вул. Кечкеметській, 79 ; вул. Кечкеметській, 184 а ; пр. Перемоги, 210 ; вул. Бородіна, 2; вул. Б. Куна, 25. Ціна договору становить 35254,18 грн..

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Таким чином законодавство не передбачає іншого способу оформлення передачі виконаних робіт, виконаних за договором підряду, крім акту.

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку КП "Альянс" на підставі:

-акту виконаних робіт за листопад 2010 року, вартість виконаних робіт склала 24756,06 грн.;

-акту виконаних робіт за березень 2011 року, вартість виконаних робіт склала 23264,28 грн.;

-акту виконаних робіт за листопад 2010 року, вартість виконаних робіт склала 24714,18 грн.;

-акту виконаних робіт за листопад 2010 року, вартість виконаних робіт склала 24783,66 грн..

-акту виконаних робіт за жовтень 2010 року, вартість виконаних робіт склала 4499,59 грн.;

-акту виконаних робіт за травень 2011 року, вартість виконаних робіт склала 35254,18 грн..

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/anulir) дата анулювання реєстрації платника ПДВ КП "Альянс"- 11.04.2012 (причина анулювання-до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням )

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

12.11.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №4196 на суму 24756,06 грн., у тому числі ПДВ-4126,01 грн.;

31.03.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №290 на суму 23264,28 грн., у тому числі ПДВ-3877,38грн.;

12.11.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №4194 на суму 24714,18 грн., у тому числі ПДВ-4119,03 грн.;

12.11.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №4195 на суму 24783,66 грн., у тому числі ПДВ-4130,61 грн.;

15.10.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №3743 на суму 4499,59 грн., у тому числі ПДВ-749,93 грн.;

19.05.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №146 на суму 35254,18 грн., у тому числі ПДВ-5875,70 грн..

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" (замовник) та ТОВ "Бренд Строй" (підрядник) були укладені договори підряду:

-від 20.12.2011 №1562 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. М Залки, 11 кв. 64. Ціна договору становить 18674,27 грн.. Остаточна ціна договору визначається за проектно-кошторисної документації, представленої підрядником. Ціна договору може бути змінена внаслідок інфляції, підвищення цін на матеріали і т.п. Оплата витрат, пов'язаних з підвищенням ціни договору здійснюється замовником.

-від 01.12.2011 №1482 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Декабристів, 9 (1 під'їзд). Ціна договору становить 18870,36 грн.;

-від 20.07.2011 № 792 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Куйбишева, 23; Куйбишева, 31; Куйбишева, 34; М. Залки, 7б; М. Залки, 19; Куйбишева, 13. Ціна договору становить 38261,93 грн..

-від 01.10.2010 № 658 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Б. Куна, 7. Ціна договору становить 74249,15 грн.;

-від 01.11.2011 №1481 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Дорожньої, 10, кв. 70. Ціна договору становить 1444,08 грн..

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку ТОВ "Бренд Строй" на підставі:

-акту виконаних робіт за грудень 2011 року, вартість виконаних робіт склала 18674,27 грн.;

-акту виконаних робіт за грудень 2011 року, вартість виконаних робіт склала 18870,36 грн.;

-акту виконаних робіт за липень 2011 року, вартість виконаних робіт склала 38261,93 грн.;

-акту виконаних робіт за жовтень 2010 року, вартість виконаних робіт склала 74249,15 грн.;

-акту виконаних робіт за грудень 2011 року, вартість виконаних робіт склала 1444,08 грн..

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/anulir) дата анулювання реєстрації платника ПДВ ПП "Бренд Строй"- 11.04.2012 (причина анулювання- до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

28.12.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №245 на суму 18674,27 грн., у тому числі ПДВ-3112,38 грн.;

22.12.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №191 на суму 18870,36 грн., у тому числі ПДВ-3145,06 грн.;

26.07.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №129 на суму 38261,93 грн., у тому числі ПДВ-6376,99 грн.;

14.10.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №1746 на суму 74249,15 грн., у тому числі ПДВ-12374,86 грн.;

22.12.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №190 на суму 1444,08 грн., у тому числі ПДВ-240,68 грн..

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" (замовник) та ПП "Севелітстрой" (підрядник) був укладений договір підряду від 01.10.2010 №59 /979 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Кечкеметська, 196. Ціна договору становить 74249,15 грн.;

-від 01.12.2010 №943 від 01.12.2010 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Польова, 24 /23 (2 під'їзд). Ціна договору становить 15405,08 грн..

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку ПП "Севелітстрой" на підставі:

-акту виконаних робіт за жовтень 2010 року, вартість виконаних робіт склала 74249,15 грн..

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/anulir) дата анулювання реєстрації платника ПДВ ПП "Севелітстрой"- 11.04.2012 (причина анулювання-до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

14.10.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №1530 на суму 74249,15 грн., у тому числі ПДВ-12374,86 грн..

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" (замовник) та фірмою "Капітель Плюс" (підрядник) був укладений договір підряду від 01.12.2010 №943 від 01.12.2010 на поточний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Польова, 24 /23 (2 під'їзд). Ціна договору становить 15405,08 грн..

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку фірми "Капітель Плюс" на підставі:

-акту виконаних робіт за грудень 2010 року, вартість виконаних робіт склала 15405,08 грн..

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/anulir) дата анулювання реєстрації платника ПДВ фірми "Капітель Плюс"- 11.04.2012 (причина анулювання-до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за місцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

30.12.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №2633 на суму 15405,08 грн., у тому числі ПДВ-2567,51 грн..

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" та ТОВ "ВТК "Окнополь", БВП "Строитель Плюс", ПП "Грандпродукт" договори купівлі-продажу не укладалися, стосунки постачання товарно-матеріальних цінностей оформлювалися виписаними накладними та рахунками-фактурами.

Так, з боку ТОВ "ВТК "Окнополь" була підписана видаткова накладна від 03.10.2011 №1976 на загальну суму 58750,80 грн., у тому числі ПДВ 9791,80 грн.;

З боку БВП "Строитель Плюс" позивачу були виписані рахунки від 11.05.2011 №1369 та від 23.03.2011 №832;

З боку ПП "Грандпродукт" позивачу були виписані рахунки-фактури від 30.01.2010 №СФ-000025 та від 30.01.2010 №СФ-000026, видаткові накладні від 04.02.2010 №РН-0000018 та від 24.02.2010 №РН-0000019.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 Цивільного кодексу України, встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інші договори купівлі-продажу, що не є предметом регулювання коментованої статті, можуть укладатися в усній ( стаття 206 ЦК та коментар до неї) чи письмовій формі (статті 207 - 208 ЦК). Однак слід зауважити, що на вимогу особи, яка виступає стороною в договорі купівлі-продажу, навіть і такі правочини можуть бути нотаріально посвідчені (частина 4 статті 209 ЦК).

Таким чином договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Таким чином сторонами дотриманні усі обов'язкові вимоги під час укладання угод вказаного виду, визначені основні положення договорів, які укладені відповідно до їх реального змісту.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/anulir) свідоцтво платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича торгівельна компанія "Окнополь" анульоване 08.05.2012 (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть пiдтвердження), свідоцтво платника ПДВ ПП "Строитель Плюс" анульоване 15.05.2012 (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть пiдтвердження), свідоцтво платника ПДВ Приватного підприємства "Грандпродукт" анульоване 11.04.2012 (причина анулювання- до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича торгівельна компанія "Окнополь" на адресу позивача виписана податкова накладна від 03.10.2011 №0003 на загальну суму 58750,80 грн., у тому числі ПДВ 9791,80 грн. .

ПП "Строитель Плюс" 17.05.2011 на адресу позивача виписана податкова накладна №209 на суму 1344,00 грн., у тому числі ПДВ 224,00 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - ремонт редуктора); 05.04.2011 №54 на загальну суму 672,00 грн., у тому числі ПДВ 112,00 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця -ремонт редуктора).

ПП "Грандпродукт" 23.02.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №106 на загальну суму 798,29 грн., у тому числі ПДВ 133,05 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця- насадка 63, насадка 50, насадка 75); 04.02.2010 податкова накладна №98 на загальну суму 1030,00 грн., у тому числі ПДВ 171,67 грн. (номенклатура постачання товарів/послуг продавця-паяльник, ножиці).

Факт виконання покрівельних робіт спірними контрагентами підтверджений актами виконаних робіт, складеними працівниками ЖЕУ (структурні підрозділи КП ЖЕО) і підписаними жителями житлових будинків. Необхідність проведення ремонтних робіт підтверджується доданими дефектними актами, заявками мешканців, що підтверджується журналом реєстрації особистих заяв громадян.

Крім того, ДПІ м. Сімферополя зверталося до Київського районного суду м. Сімферополя для залучення начальника КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення встановленого порядку оподаткування за актом перевірки від 24.01.2013.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 01.03.22012 року (справа № 123/1923/13-п ) провадження по справі відносно залучення начальника КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 ч.1 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Що стосується питання, чи була можливість у позивача виконати зазначені роботи без залучення спірних контрагентів, то встановлено наступне, що відповідно до розрахунку позивач фактично має 12 покрівельників при розрахунковій нормі 49 одиниць, що вказує на неможливість виконувати ремонт покрівель своїми силами в повному обсязі

Судом зазначється, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Товарно-матеріальні цінності і роботи, виконані (поставлені) БВП "Строитель- плюс", ПП "Грандпродукт", ТОВ "ВТК "Окнополь", ТОВ "Бренд Строй", Фірма "Капітель Плюс", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 , враховані в бухгалтерському обліку позивача у регістрах бухгалтерського обліку (картках рахунків і журналах-ордерах з відомостями до них) в повному обсязі такими бухгалтерськими проводками:

- Дебет рахунків 152.1 «Капітальне будівництво» , 201 «Сировина і матеріали», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» , 232 «Виробництво» - кредит рахунків 371.10 «Розрахунки за виданими авансами», 631.4, 631.7 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками » в сумі 496267,55 грн. ;

-Дебет рахунків 644.1, 644.2 «Податковий кредит»- кредит рахунків 371.10 «Розрахунки за виданими авансами», 631.4, 631.7 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 99253,51 грн..

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, що маються в матеріалах справи.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У податковому обліку КП "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" вартість ТМЦ і робіт, отриманих від контрагентів ТОВ БВП "Строитель- плюс" , ПП "Грандпродукт" , ТОВ "ВТК "Окнополь", ТОВ "Бренд Строй", Фірма "Капітель плюс", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой", віднесена до валових витрат на підставі первинних документів , якими підтверджуються господарські операції, вартість виконаних робіт без ПДВ та обґрунтовано включена в декларацію з податку на прибуток в загальній сумі 494587,55 грн., в тому числі :

-за 2010 рік - у сумі 332 487,64 грн. ;

-за 2011 рік - у сумі 162 099,91 грн.

У період з 01.10.2009 по 30.09.2012 КП "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" набувало ТМЦ та роботи у контрагентів: ТОВ БВП "Строитель- плюс", ПП "Грандпродукт" , ТОВ "ВТК "Окнополь", ТОВ "Бренд Строй", Фірма "Капітель плюс", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой".

Суми ПДВ за податковими накладними, виписаними за операціями з придбання ТМЦ та робіт у вищевказаних контрагентів, в досліджуваному періоді включалися позивачем до складу податкового кредиту.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Частинами1, 2 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 31.03.2009 року № 826 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що надаються житлово-експлуатаційними об'єднаннями комунальної власності територіальної громади міста Сімферополя» встановлено перелік послуг з утримання будинків, озброєнь та прибудинкових територій. Однією з послуг, що надаються позивачем населенню, є поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем, технічних пристосувань будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території.

Таким чином, виконання поточного ремонту покрівлі житлових домів, який був виконаний суб'єктами підприємництва (ТОВ БВП "Строитель- плюс", ПП "Грандпродукт" , ТОВ "ВТК "Окнополь", ТОВ "Бренд Строй", Фірма "Капітель плюс", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой") за договорами підряду з КП "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя", відповідає цілям господарської діяльності позивача.

Необхідність проведення ремонту покрівель підтверджена дефектними актами та численними скаргами та зверненнями громадян, які проживають у житлових будинках, в яких проводився ремонт покрівель, з приводу її протікання (копії звернень громадян з відповідями про виконання знаходяться в матеріалах справи).

Таким чином, для укладення договорів підряду існувала реальна мета- ремонт покрівлі.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

На підставі наведеного суд робить висновок, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, розглянувши висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "Найково-дослідницька лабораторія судової експертизи" від 06.02.2014 №20, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 05.02.2013 №0001712204, №0001702204 та №0001692204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час судового засідання, яке відбулось 20.02.2014 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 25.02.2014.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 05.02.2013 №0001712204, №0001702204 та №0001692204.

3.Стягнути на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об`єднання Київського району м. Сімферополя" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 278,05 грн..

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська