Рішення № 37327051, 17.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/3752/13-ц Провадження № 22-ц/795/284/2014 Головуючий у I інстанції - Соловей В.В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Мамонової О.Є.,

суддів: Губар В.С., Позігуна М.І.,

при секретарі: Халимон Т.Ю.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки на його користь половини вартості спільного майна в сумі 36329,50 грн.; визнання його заборгованості по сплаті аліментів в сумі 12440,74 грн. станом на 01.11.2013 року перед відповідачкою такою, що є погашеною та в подальшому погашати її за рахунок стягнутого майна з відповідачки в майбутньому.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі з 2003 по 2010 рік. За час перебування у шлюбі ними було придбано спільне майно, яке на даний час знаходиться у користуванні відповідачки, половина вартості якого становить 36329,50 грн. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3, на утримання якого позивач за рішенням суду сплачує аліменти, заборгованість за якими станом на 01.11.2013 року становить 12440,74 грн. Зазначену заборгованість позивач бажає погасити за рахунок поділу спільного майна подружжя.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність судового рішення, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при ухваленні рішення районний суд не врахував того, що відповідачкою було без згоди позивача продано спільний автомобіль, що становить значну частину вартості майна. Апелянт наголошує на тому, що фактично знаючи про відсутність сумісного майна в натурі він просив при поділі цього майна врахувати його вартість. Також апелянт зазначає, що відмовляючи у визнанні погашеною заборгованості по сплаті аліментів за рахунок стягнутого майна суд не врахував п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року, де зазначено, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СКУ).

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

По справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 08 червня 2003 року (а.с. 6-7). Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року шлюб було розірвано (а.с. 5). Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На утримання сина позивачем ОСОБА_1 сплачуються аліменти за виконавчим листом № 2-1158, виданим 02 лютого 2006 року Козелецьким районним судом Чернігівської області, станом на 30 жовтня 2013 року заборгованість по зазначеним аліментам становить 12440,74 грн. (а.с. 4)

В лютому 2009 року сторонами був придбаний автомобіль «CHANA BENNI SC7133», д.н.з. НОМЕР_1, який був зареєстрований на ОСОБА_1 (а.с. 14, 16).

За довіреністю від 14 липня 2010 року, виданою ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 45), останньою 29 грудня 2010 року автомобіль «CHANA BENNI SC7133», д.н.з. НОМЕР_1 було знято з обліку для реалізації (а.с. 44) та реалізовано ОСОБА_5 за ціною 44053 грн., що вбачається з довідки-рахунку ДПІ №119028 (а.с. 46).

Відповідно до вимог ст. 60 СК України, спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте подружжям під час шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Згідно п. 30 вказаної постанови рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем не доведено суду факту придбання за час шлюбу наступного майна: скутера «ALFA MOTO SMAILE JJ50QT»; холодильнику «SNAIGE RF 275-1101А»; пральної машини «ZANNUSSY ZWQ 5105»; пилососу «LG VS 3037RD»; телевізору «DEOWOO CP21S8КВ»; DVD «ODEON DVР 360»; спального гарнітуру «Соня» (ліжко, шафа, дві тумби, комод, туалетний столик); спального гарнітуру «Еколь» (ліжко, шафа, бюро, стіл); кухні «Агата»; відеокамери «PANASONIK»; мікрохвильової печі «LG»; велосипеду; праски; ювелірних виробів (золоті обручки 585 проби в кількості 2 шт.), апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації його вартості. Надані позивачем довідки та товарні чеки (а.с. 18-21) на підтвердження придбання спільного майна, апеляційний суд не може вважати належними та допустимими доказами, оскільки всі вони датовані червнем, липнем, вереснем, жовтнем 2013 року.

Також апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання заборгованості по сплаті аліментів погашеною та в подальшому погашати її за рахунок стягнутого майна з відповідача в майбутньому, оскільки чинними законодавством, що регулює сімейні відносини, не передбачено можливості визнання заборгованості по сплаті аліментів погашеною за рішенням суду. Крім того, позивач не позбавлений можливості самостійно в добровільному порядку кошти, отримані від розподілу майна подружжя за рішенням суду, перерахувати на рахунок стягувача на погашення такої заборгованості, звернувшись до органів виконавчої служби.

Однак, апеляційний суд не погоджується з рішенням місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості 1/2 частини автомобіля, зважаючи на те, що автомобіль «CHANA BENNI SC7133», д.н.з. НОМЕР_1 був придбаний у період перебування сторін у шлюбі, проданий відповідачкою за довіреністю, доказів отримання коштів позивачем від продажу автомобіля матеріали справи не містять, а тому рішення суду в цій частині на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22026,50 грн. вартості 1/2 частини автомобіля.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову на користь позивача належить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 330 грн. 41 коп. понесених документально підтверджених судових витрат (220 грн. 27 коп. (1 інстанція) + 110 грн. 14 коп. (апеляційний розгляд))

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 грудня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості 1/2 частини автомобіля - скасувати та позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22026 грн. 50 коп. вартості 1/2 частини автомобіля та 330 грн. 41 коп. судового збору, а всього 22356 грн. 91 коп.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: