Ухвала суду № 37326610, 04.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 591/6965/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 24.12.2013р. по справі № 591/6965/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Пенсійного фонду України Державного казначейська служба України , Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Сумської області

про про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення недоплаченої пенсії, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України, про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення недоплаченої пенсії, відшкодування моральної шкоди в якому з урахуванням подальших уточнень просив суд просив суд: визнати незаконними дії ГУ ПФ України в Сумській області щодо нарахування та виплати позивачу з 01 серпня 2011 року пенсії в розмірі меншому, ніж раніше призначений за рішенням суду; визнати незаконними дії ПФ України щодо незабезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати позивачу пенсії за рішенням суду від 23 березня 2010 року; зобов'язати ГУ ПФ України в Сумській області поновити нарахування та виплату з 01 серпня 2011 року раніше призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, згідно вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язати ПФ України, як розпорядника коштів, виділити ГУ ПФ України в Сумській області кошти для виплати недоплаченої позивачу пенсії з 01 серпня 2011 року по червень 2013 року; стягнути з ГУ ПФ України в Сумській області на користь позивача недоплаченої пенсії з 01 серпня 2011 року по червень 2013 року; зобов'язати ГУ ПФ України в Сумській області виплачувати позивачу пенсію, призначену відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року по справі 2-а-107/10 з липня 2013 року і в подальшому до настання передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обставин, що є підставами для здійснення нового перерахунку; стягнути з Державного бюджету України в особі Пенсійного фонду України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень на користь позивача спричиненої йому моральної шкоди в сумі 7850 гривень

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 24 грудня 2013 року вище зазначений адміністративний позов, в частині вимог про: визнання незаконними дій ГУ ПФ України в Сумській області щодо нарахування та виплати позивачу з 01 серпня 2011 року по грудень 2012 року пенсії в розмірі меншому, ніж раніше призначений за рішенням суду; визнання незаконними дій ПФ України щодо незабезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати позивачу пенсії за рішенням суду від 23 березня 2010 року за період з 01 серпня 2011 року по грудень 2012 року; зобов'язання ГУ ПФ України в Сумській області поновити нарахування та виплату з 01 серпня 2011 року по грудень 2012 року раніше призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, згідно вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язання ПФ України, як розпорядника коштів, виділити ГУ ПФ України в Сумській області кошти для виплати недоплаченої позивачу пенсії за період з серпня 2011 року по грудень 2012 року; стягнення з ГУ ПФ України в Сумській області на користь позивача недоплаченої пенсії з серпня 2011 року по грудень 2012 року - залишено без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року вищезазначена ухвала суду залишена без змін.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 24 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 24 грудня 2013 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах податкової міліції УПМ ДПА в Сумській області, звідки був звільнений в запас з 31 грудня 2008 року з призначенням йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року по справі № 2-а-107/10 та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2012 року (яким рішення суду першої інстанції залишено без змін), визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію в порядку та розмірах визначених ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що і було здійснено відповідачем, а саме перераховано пенсію позивачу з вересня 2009 року відповідно до наведених норм, яка виплачувалась у відповідному розмірі до 01 серпня 2011 року .

З 01 серпня 2011 року відповідач знову зменшив розмір пенсії ОСОБА_1, враховуючи відсутність коштів на ці цілі, а також відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік».

Наведені обставини не заперечувались та не оспорювались сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу виплачувалась в межах виділених на ці цілі бюджетних асигнувань (чого не заперечили та не спростували сторони), вважати незаконними дії відповідачів при цьому у суду немає підстав, тому вимоги позивача в частині визнання незаконними дій відповідачів по виплаті пенсії позивачу з січня 2013 року, незабезпечення несвоєчасного фінансування а цей період, зобов'язання виділити кошти, поновити виплату пенсії в попередньому розмірі та стягнення недоплаченої пенсії, не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Позивач проходив службу в органах податкової міліції УПМ ДПА в Сумській області, звідки був звільнений в запас з 31 грудня 2008 року з призначенням йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області.

Судовим розглядом встановлено, що Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року по справі № 2-а-107/10 та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2012 року (яким рішення суду першої інстанції залишено без змін), визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію в порядку та розмірах визначених ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що і було здійснено відповідачем, а саме перераховано пенсію позивачу з вересня 2009 року відповідно до наведених норм, яка виплачувалась у відповідному розмірі до 01 серпня 2011 року.

Відповідачем з 01 серпня 2011 року було зменшено розмір пенсії ОСОБА_1, враховуючи відсутність коштів на ці цілі, а також відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що виплата пенсій, в тому числі додаткових, доплат та надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим з військової служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» та п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік», норми та положення ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягають застосуванню відповідно до порядку та розміру, встановлених Кабінетом Міністрів України на 2012 та 2013 роки.

Отже розрахунок та виплата пенсії позивачу повинна була проводитись відповідно до виділених коштів на ці цілі Кабінетом Міністрів України, що і було зроблено відповідачем, а саме нараховано та виплачено позивачеві в спірний період пенсії в межах виділених асигнувань Державним бюджетом України та Кабінетом Міністрів України, що не заперечили та не спростували сторони.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що законність дій відповідача при цьому встановлена Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року по справі № 3-рп/2012, яким передбачено, що повноваження Кабінету Міністрів України, щодо розробки проекту Закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в якій Кабінет Міністрів регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, що фінансуються за рахунок Державного бюджету України, а при вирішення справ відповідної категорії, в тому числі цієї справи, суд повинен керуватись відповідними нормативно-правовими актами органів державної влади, в тому числі актами Кабінету Міністрів України, виданих на основі і на виконання Бюджетного Кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, виплати позивачеві проводились в межах виділених на ці цілі бюджетних асигнувань , а тому дії відповідача є законними, отже вимоги позивача в частині визнання незаконними дій відповідачів по виплаті пенсії позивачу з січня 2013 року, незабезпечення несвоєчасного фінансування а цей період, зобов'язання виділити кошти, поновити виплату пенсії в попередньому розмірі та стягнення недоплаченої пенсії, не підлягають задоволенню.

Згідно рішення Рішення Конституційного Суду України та в зв'язку з прийняттям відповідних Законів про Державні бюджети на 2012 та 2013 роки, судовим рішенням від 23 березня 2010 року не охоплювались та не можуть охоплюватись спірні правовідносини, що є предметом розгляду цієї справи.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції що, посилання позивача на ті обставини, що рішення суду від 23 березня 2010 року розповсюджує свою дію на майбутні правовідносини, що склались між сторонами в зв'язку зі зменшенням розміру пенсії за період з січня 2013 року є безпідставними.

Відповідно до ст. 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплачувати позивачу в подальшому пенсію, призначену відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2010 року.

У зв'язку з тим, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України, про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення недоплаченої пенсії, колегія суддів вважає, що також відсутні підстави для задоволення похідної від них позовної вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 24.12.2013р. по справі № 591/6965/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.