Ухвала суду № 37326565, 17.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-128/07 (8а-476/12) Головуючий у 1-й інстанції: Лялик Роман Михайлович Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Грищенко Т.М.,

Суддів: Лічевецького І.О.,

Мацедонської В.Е.

розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради на ухвалу Березанського міського суду Київської області від 15.06.2012 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської Ради про перерахунок та виплати щорічної допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Березанського міського суду Київської області від 25.10.2007 року позов задоволено частково: стягнено з управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради (р/р35216004000388, МФО 821018, код ЄЛРПУО 22202069 в УДК в Київській області) на користь ОСОБА_3 недоплачену допомогу на оздоровлення в сумі 4425 гривень.

Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради звернулось до Березанського міського суду Київської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Березанського міського суду Київської області від 25.10.2007 року, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 05.06.2012 року заяву управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена із порушенням норм процесуального права, та вказану ухвалу змінити.

Перевіряючи правильність встановлення обставин справи судом першої інстанції та його висновків, колегія суддів виходить з наступного.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно ст. 247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року виникли істотні для справи обставини, що не могли бути відомі особі, яка зверталася із заявою, на час розгляду справи, а тому судом першої інстанції протиправно відмовлено в задоволенні заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Частиною 2 статті 245 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами і ними є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановления ухвали, що належить переглянути; встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Обставини, що могли вплинути на судове рішення характеризуються тим, що вони одночасно повинні бути передбачені нормами права, спричиняють виникнення, зміну або припинення правовідносин, мають істотне значення для вирішення справи, тобто є такими фактичними даними, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення, існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, не могли бути відомі ані особі, яка заявила про це, ані суду, в провадженні якого перебувала справа.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 «У справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857-VI з наступними змінами.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 «У справі за конституційним поданням управління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного Кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України», в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини 1 статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 від 06.06.2011 року визначено новий порядок та розміри соціальних виплат. Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 10.06.1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Більш того, відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що викладені в заяві відповідача обставини не можуть бути визнані нововиявленими обставинами в розумінні ст. 245 КАС України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних доказів, що підтверджували б факт протиправності оскаржуваної ухвали.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Березанського міського суду Київської області від 15.06.2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.