Ухвала суду № 37323120, 19.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 р.Справа № 820/11853/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 820/11853/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт"

до Харківської митниці Міндоходів , Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про скасування рішень, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеропт-Імпорт» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів (надалі по тексту відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (надалі по тексту відповідач-2), в якому просив суд:

- скасувати рішення Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001610/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001611/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001615/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001598/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001616/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001614/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001732/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001736/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001731/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001733/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001734/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001852/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001862/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001859/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001853/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001899/2 від 25.09.2013р., №807000003/2013/001919/2 від 27.09.2013р., №807000003/2013/001881/2 від 27.09.2013р., №807000003/2013/001915/2 від 27.09.2013р.;

- стягнути 723.863,39 грн. зайво сплачених у зв'язку з виконанням рішень митниці при розмитнені товарів коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року адміністративний позов ТОВ «Інтеропт-Імпорт» до Харківської митниці Міндоходів, ГУДКСУ в Харківській області про скасування рішень, стягнення коштів задоволено.

Скасовано в повному обсязі рішення Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001610/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001611/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001615/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001598/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001616/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001614/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001732/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001736/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001731/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001733/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001734/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001852/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001862/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001859/2 від 19.09.2013р., №8007000003/2013/001853/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001899/2 від 25.09.2013р., №807000003/2013/001919/2 від 27.09.2013р., №8007000003/2013/001881/2 від 27.09.2013р., №807000003/2013/001915/2 від 27.09.2013р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт" 723863,39 грн., сплачених на виконання рішень Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001610/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001611/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001615/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001598/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001616/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001614/2 від 14.08.2013р., № 807000003/2013/001732/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001736/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001731/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001733/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001734/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001852/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001862/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001859/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001853/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001899/2 від 25.09.2013р., №807000003/2013/001919/2 від 27.09.2013р., № 807000003/2013/001881/2 від 27.09.2013р., № 807000003/2013/001915/2 від 27.09.2013р.

Відповідач-1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем, ТОВ «Інтеропт-Імпорт», та компанією «BRF S.A.» (резидент Бразилії) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.06.2013р. №BR-IM-2013. Предметом згаданого контракту є придбання свинини і субпродуктів на умовах поставки FCR UA Одеса (Інкотермс 2010) за ціною 1,87 дол. США/кг., 2,06 дол. США/кг, 2.10 дол. США/кг м'ясо свинини.

В межах виконання зобов'язань за цим контрактом, здійснюючи імпорт товару на митну територію України, платник податків склав і подав до митниці ВМД, за якими Харківською обласною митницею були прийняті рішення №807000003/2013/001610/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001611/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001615/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001598/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001616/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001614/2 від 14.08.2013р., №807000003/2013/001852/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001862/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001859/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001853/2 від 19.09.2013р., №807000003/2013/001899/2 від 25.09.2013р., №807000003/2013/001919/2 від 27.09.2013р., №807000003/2013/001881/2 від 27.09.2013р., №807000003/2013/001915/2 від 27.09.2013р., №807000003/2013/001732/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001736/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001731/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001733/2 від 05.09.2013р., №807000003/2013/001734/2 від 05.09.2013р. про коригування митної вартості товару із розрахунку 2,59 дол.США/кг. на підставі другорядного (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Позивач додатково порівняно з первісно визначеною митною вартістю товару сплатив до бюджету 723.863,39 грн., які за процедурою випуску товарів у вільний обіг під гарантію відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України перерахував на відкриті на ім'я митниці рахунки в територіальній установі Державної казначейської служби України.

Фактичною підставою прийняття спірних рішень слугувало судження суб'єкта владних повноважень про непідтвердження платником податків підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та про наявність в розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на імпортуємий товар.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних рішень Харківської обласної митниці.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржені рішення, дії на предмет того, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення(дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до ч.2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами ч.5 ст. 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Частинами 6,7,8 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно матеріалів справи, в підтвердження митної вартості товару ввезеного на територію України за спірним контрактом свідчать надані позивачем зовнішньоекономічний контракт, інвойси, транспортні документи, договір на перевезення, довідку про транспортні витрати.

Колегія суддів зазначає, що платіжні документи, за приписами наведеної статті, можуть також підтверджувати митну вартість товару у разі, якщо рахунок оплачено, проте, відсутність на момент митного оформлення товару його оплати не є перешкодою у правильності визначення декларантом митної вартості.

Отже, існування банківського платіжного документу під час митного оформлення товару приписами ч.2 ст.53 Митного кодексу України допускається у разі оплати товару на момент митного оформлення, між тим, якщо рахунок не є оплаченим, платіжний документ не є обов»язковим для митного оформлення в підтвердження правильності визначення митної вартості.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54); за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.3 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень не надано до суду фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598) в графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Між тим, в змісті рішень про коригування митної вартості всупереч вимогам Порядку №598, відсутні: викладення причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, викладення результатів консультацій, обов'язкове зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У зв'язку з неподанням митницею доказів правомірності та обґрунтованості рішень про застосування резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність закону спірних рішень суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку ч.1 ст. 55, ст.ст.59 і 64 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів здійснена безпідставно.

Посилання відповідача на застосування ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України є необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах митницею такого порівняння зроблено не було. До суду документів, які б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.

Таким чином, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.71 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а також факт виконання платником податків приписів спірних рішень шляхом перерахування коштів, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 820/11853/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014 р.