Ухвала суду № 37323030, 20.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р.Справа № 816/7095/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2014р. по справі № 816/7095/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000361555/789, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 23 584,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 792,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2014р. по справі № 816/7095/13-а вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області б/д № 0000361555/789.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2014р. по справі № 816/7095/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності та заслухавши суддю-доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача 19.11.2013р. № 4698/16-03-15-02-08/05762565, в якому зроблені висновки про порушення податкового законодавства, а саме: п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 20.12.2010р. та п.п. 1-2 ст. 215, ст. 203, ст. 216 та ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 23 584,00 грн. - за березень 2012 року в сумі 2 158,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 4 944,00 грн., за травень 2012 року в сумі 1 704,00 грн., за червень 2012 року в сумі 1 928,00 грн., за липень 2012 року в сумі 6 908,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 1 704,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 426,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 1 704,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 404,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 1 704,00 грн. (а.с. 24).

Внаслідок допущення даних порушень платником податків безпідставно заявлено вищевказані суми до бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

Крім того, посилається на відомості, що наявні у базі даних ДПС України. Зокрема, зазначає, що Кременчуцькою ОДПІ отримано від Лівоборежної МДПІ м. Дніпропетровська акт від 25.01.2013р. № 392/22-5/30809316 «Про неможливість проведення звірки ПП «Теплохім» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2012р. по 30.11.2012р.» та акт від 15.01.2013р. № 135/22-5/31371255 «Про неможливість проведення звірки ТОВ ПМТП «Промснаб» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2011р. по 30.11.2012р.». Відповідно до даних актів перевірки, відділом податкової міліції Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська надано висновок згідно якого слідує, що ПП «Теплохім» та ТОВ ПМТП «Промснаб», на момент проведення перевірки, не знаходяться за своєю юридичною (податковою) адресою. Згідно бази даних АІС Податки - основні засоби у даних підприємств також відсутні. Фактично підприємства не мали можливості здійснювати господарські операції через відсутність матеріальних ресурсів, основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу (т. 2 а.с. 161-181).

Порушення, на думку податкового органу, полягають і в тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентами носять нікчемний характер, у зв'язку з чим вказує на відсутність у ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» права на віднесення сум ПДВ по таким господарським операціям до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що Публічне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин» у встановленому законодавством порядку зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 13.04.2000р. як юридична особа, ідентифікаційний код № 05762565 та перебуває на обліку в якості платника податків (т. 2 а.с. 99).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у. (28.99); виробництво автотранспортних засобів (29.10); дошкільна освіта (85.10); функціонування театральних і концертних залів (90.04); вантажний автомобільний транспорт (49.41); постачання інших готових страв (56.29) (т. 2 а.с. 100).

На підставі п. п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вищезазначене свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з ПДВ та відповідно бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів зауважує, що судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, яка, зокрема, полягає в наступному: якщо платник виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання бюджетного відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, такий платник має право на отримання суми відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України (постанови ВСУ від 09.09.2008р. у справі № 21-500во08, від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як визначено п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктами 201.4 та 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.01.2012р. між ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» (покупець) та ПП «Теплохім» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов'язувався своєчасно провести постачання обладнання (товару) покупцеві, а покупець у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити даний товар на умовах договору. Постачання товару відбувається на умовах FSA м. Дніпропетровськ, склад продавця (Інкотермс 2000). Загальна сума договору складає суму в національній валюті і визначається кінцевою вартістю товару, що поставляється відповідно рахунку-фактури. Розрахунок відбувається 100 % після отримання товару з відстрочкою платежу 5 банківських днів. Приймання товара відбувається за кількістю та якістю покупцем відповідно до товарно-транспортних документів та інструкцій: за якістю - № П7 від 25.04.1966р. та за кількістю - П6 від 15.06.1965р. Строк дії договору - з моменту його укладення до 31.12.2012р. (т. 1 а.с. 41-42).

Факту придбання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначеного контрагента позивачем підтверджується копіями податкових накладних, наявних у матеріалах справи (т. 1 а.с. 77, 81, 86, 97, 101, 107, 113, 119, 120, 127, 131, 137, 144, 150, 157-158, 174).

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою їх отримання, (т. 1 а.с. 76, 92, 106, 112, 118, 136, 143, 149, 156, 173).

На момент виписки вищезазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Вищевказані податкові накладні оформлено у відповідності до вимог закону, чинного на момент їх складення.

Отже, наведені документи підтверджують факт придбання позивачем у ПП «Теплохім» товарно-матеріальних цінностей відповідно до специфікацій наявних у матеріалах справи та в силу положень ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем надано копії специфікацій, видаткових накладних та рахунків-фактури, платіжних доручень, приходних ордерів, витягів з сортових оборотних звітностей, карток складського обліку матеріалів, матеріальних карток, витяги з журналів обліку вхідного контролю, витяги з журналів реєстрації вхідного контролю, копії товаро-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 43-44, 70-250; т. 2 а.с. 1-6).

Колегія суддів зазначає, що зазначені специфікації, накладні та рахунки-фактури відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в силу положень ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні докази у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ПП «Теплохім» здійснювалося експрес доставкою ТОВ «Нова Пошта», на підтвердження чого позивачем надано копії рахунків-фактура про оплату даних послуг, товарно-транспортних накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 203-246).

Зауваження до форми та порядку проведення розрахунків, а також транспортування товарів у Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування та їх відповідність вимогам якості підтверджується накладними, прибутковими ордерами складу, відмітками в книзі складського обліку матеріалів, оборотними відомостями по складу, сертифікатами якості, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 70-75; т. 2 а.с. 7-15).

Придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів, розшифровки статей матеріальних витрат та інших документів щодо виробничого використання придбаних матеріалів (т. 1 а.с. 70-75, т. 2 а.с. 16-64).

Також 03.05.2012р. між ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» (покупець) та ТОВ ПМТП «Промснаб» (продавець) укладено договір постачання № 030501, за умовами якого продавець зобов'язувався в порядку і в строки,встановлені даним договором, передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар. Загальна сума договору складається із сум накладних поставленого товару покупцю за весь період дії даного договору. Продаж товару здійснюється на умовах FCA. По окремій домовленості товар може поставлятись транспортом продавця. Розрахунок відбувається за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата за товар здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати. Строк дії договору - з моменту його укладення до 31.12.2012р. (т. 2 а.с. 75-77).

Підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначеного контрагента є копія податкової накладної, яка долучена до матеріалів справи (т. 2 а.с. 80).

Дана податкова накладна позивачем включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою її отримання, що відповідачем у справі не заперечується (т. 2 а.с. 79).

На момент виписки вищезазначеної податкової накладної контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Стосовно підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій, в матеріалах справи наявні копії видаткової накладної та рахунків-фактури, платіжного доручення, приходного ордеру (т. 2 а.с. 83-86).

Вказані накладні та рахунки-фактури відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в силу положень ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ПМТП «Промснаб», здійснювалося перевізником ПП «Нічний експрес», підтвердженням чого є копія вантажної декларації товарно-транспортної накладної, що міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 83, 85).

Колегія суддів зазначає, що зауваження до форми та порядку проведення розрахунків у Акті перевірки та письмові заперечення відповідача на позов відсутні.

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність вимогам якості підтверджується накладними, відмітками в книзі складського обліку матеріалів, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с. 84, 87).

Придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» також використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів, розшифровки статей матеріальних витрат та інших документів щодо виробничого використання придбаних матеріалів (т. 2 а.с. 89, 18-64).

Таким чином, в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірних господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість та підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення такої господарської діяльності.

Отже, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства в межах зареєстрованих видів господарської діяльності за КВЕД.

Що стосується тверджень відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Теплохім», а також ТОВ ПМТП «Промснаб», в яких він посилається на відомості баз даних ДПС України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із змісту актів перевірки Лівоборежної МДПІ м. Дніпропетровська від 25.01.2013р. № 392/22-5/30809316 «Про неможливість проведення звірки ПП «Теплохім» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2012р. по 30.11.2012р.» та від 15.01.2013р. № 135/22-5/31371255 «Про неможливість проведення звірки ТОВ ПМТП «Промснаб» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2011р. по 30.11.2012р.» нікчемність правочинів, укладених ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин», пов'язується податковим органом із неможливістю провести зустрічну звірку вказаних платників по підтвердженню взаємовідносин з іншими платниками через невстановлення їх за зареєстрованим місцем знаходження.

Але, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані висновки податкового органу не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, податковий орган зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також колегія суддів зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тим більше, враховуючи той факт, що дотримання суб'єктами господарювання в момент укладення правочинів норм Цивільного та Господарського кодексів не є законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, недійсними.

Приймаючи до уваги вищенаведене, висновки актів Лівоборежної МДПІ м. Дніпропетровська від 25.01.2013р. № 392/22-5/30809316 та від 15.01.2013р. № 135/22-5/31371255 не можуть бути покладені в основу висновків за наслідками перевірки ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин».

Колегія суддів наголошує, що договори між позивачем та ПП «Теплохім», а також ТОВ ПМТП «Промснаб», недійсними судом не визнавались.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на доведеність позивачем зв'язку здійснених господарських операцій із ПП «Теплохім» та ТОВ ПМТП «Промснаб» із своєю господарською діяльністю, наявність необхідних первинних документів, які містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості, та підтвердженням реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки.

Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ПП «Теплохім» та ТОВ ПМТП «Промснаб» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000361555/789, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 23 584,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 792,00 грн., прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, тому є протиправним, а вимоги щодо його скасування такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі зазначеного вище, колегія суддів не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2014р. по справі № 816/7095/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.