Постанова № 37322894, 13.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2014 року № 826/18710/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про сксаування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 року № 0000402203 та № 0000412203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року відкрито провадження у справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку, зокрема, про порушення позивачем п. п. 7.2.3. п 7.2., п. п. 7.2.6. п 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), ст. ст. 198, 199 Податкового кодексу України, оскільки висновки, викладені в акті не відповідають нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення - рішення, винесені за наслідками даного акту є незаконними, прийнятими з перевищенням повноважень та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав та усно зазначив, що при проведенні планової перевірки Товариства було встановлено заниження податку на додану вартість в зв'язку з тим, що суми податкового кредиту з ПДВ віднесені безпідставно, оскільки у підприємства відсутні операції, на підставі яких виникають податкові зобов'язання по податку на додану вартість.

В судове засідання 16.01.2014р. представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, судовий розгляд було продовжено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 12.04.2013р. по 30.05.2013р. та з 17.05.2013р. по 27.05.2013р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведена планова виїзної перевірки ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами даної перевірки складено акт від 05.06.2013р. № 3781/1-23-30-31899285, на підставі якого податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.06.2013р. №0000412203, відповідно до якого ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 193 360 грн., в тому числі 162 628 грн. основного платежу та 30 732 грн. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013р. №0000402203, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 457 575 грн. (сума завищення від'ємного значення, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди.

Разом із податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем отримано розрахунок фінансових санкцій до акту перевірки від 05.06.2013р. № 3781/1-23-30-31899285 ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України (код за ЄДРПОУ 31899285) та лист ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №475/10/22-03 від 20.06.2013р. «Про надання інформації», яким абзац 2 підпункту 3.2.3. п. 3.2. розділу 3 та висновки Акту перевірки викладені у новій редакції.

Так, згідно висновків Акту (стор. 32 Акту), ДПІ встановлено порушення пп. 7.4.2., пп. 7.4.3. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3., 198.4 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, п.6 Порядку ведення, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість у розмірі 195 149 грн. (155 438 грн. у 2010р. та 39 711 грн. у 2011р.) та завищення від'ємного значення за грудень 2012 року у сумі 475 5 75 грн.

Як вбачається з акту перевірки, обставини, які стали підставою для вказаних висновків податкового органу, полягають в наступному.

ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було створено на виконання Указу Президента України від 08.11.2002 №1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

До складу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (материнське підприємство) входить 33 дочірніх підприємства, що є окремими юридичними особами - платниками податків. Основним видом їх діяльності є виконання робіт з поточного ремонту та утриманням автомобільних доріг загального користування.

Апарат Компанії утримується за рахунок відрахувань дочірніх підприємств створених відповідно до статутних вимог. Ці доходи складають основну частину доходу (99%) ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», яке виконує організаційну та контролюючу головного (материнського) підприємства по відношенню до дочірніх підприємств.

За період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. ПАТ «ДАК автомобільні дороги України» задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість на 652 886,00 гривень.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період на наданих документів, встановлено його завищення на загальну суму 652 886,00 гривень.

Під час перевірки достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на вартість (рядки 10.1 - 16) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 було встановлено, що у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг)» показників за період перевірки на загальну суму 652 886,00 грн. виявлено, що на формування цих показників вплинули операції з придбання послуг оренди приміщення, сплати комунальних платежів, витрати на утримання авто та інше.

Як свідчать обставини справи, встановлено перевіркою та відображено в акті перевірки, ПАТ «ДАК Автомобільні дороги України» отримало від дочірніх підприємств на своє утримання у перевіряємому періоді кошти на суму 40 563 834,50 грн., які були включені до складу валових доходів підприємства.

У зв'язку із вказаними обставинами податковий орган прийшов до висновку про те, що ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було відображено у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість з придбання товарів (робіт, послуг), які не знайшли свого відображення в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності платника податку.

У зв'язку з необхідністю відстеження причинно-наслідкового зв'язку між вищевказаними обставинами та висновками податкового органу, в судовому засіданні судом було відібрано пояснення в представника відповідача - інспектора, який проводив перевірку, який зазначив, що порушення позивачем податкового законодавства заключається в тому, що підприємство в перевіряємий період не здійснювало господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг), за якими виникають податкові зобов'язання з ПДВ, тобто позивач не декларує податкові зобов'язання, натомість декларує суми податкового кредиту за придбання товарів (робіт, послуг) на кошти, отримані від дочірніх підприємств. Таким чином, на думку відповідача, задекларовані суми податкового кредиту є такими, що віднесені за відсутності відповідних сум податкових зобов'язань у зв'язку з чим права на податковий кредиту в такому випадку не виникає.

Суд не може погодитись із вказаними висновками з огляду на наступне.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, до перевірки надані усі належним чином оформлені первинні документи з підприємствами-постачальниками, у т. числі договори, накладні, акти, тощо, на підставі яких задекларовано податковий кредит, що виник у позивача протягом періоду, що перевірявся.

До вказаних первинних та інших документів перевірки у ДПІ претензії відсутні, а висновки Акту підтверджують їх належне оформлення. З метою формування податкового кредиту ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України отримано належним чином оформлені податкові накладні, що не заперечується висновками Акту.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні норми містить стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими керувався позивач при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту за операціями з контрагентами до 2011 року.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі - Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України та ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Суд зазначає, що належне оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, не є спірним та визнається сторонами, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Отже, спірна сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту у перевіряємий період, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Суд звертає увагу на те, що зазначені вище податковим органом підстави щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають дійсності, оскільки сплачена підприємством на користь контрагентів сума за придбані товари (роботи, послуги), включає суму ПДВ, зобов'язання по декларуванні і сплаті якого покладається відповідно до вказаних вимог податкового законодавства на підприємство-постачальника. Тобто, віднесені позивачем суми податкового кредиту підлягають до сплати у вигляді податкових зобов'язань вже підприємствами, які здійснили поставку позивачу та отримали відповідні кошти. Застосування примусу до позивача щодо сплати суми податкових зобов'язань, які ним вже були сплачені постачальнику в ціні поставки, породжує виникнення обставин подвійного оподаткування, що суперечить загальним принципам податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.06.2013 року № 0000402203 та № 0000412203.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 80 коп) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.