Ухвала суду № 37321759, 10.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/8612/13-а

10.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Жабенко І.М.

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Євпаторійським МВ ГУ МВС України в Криму 05.02.1998 року;

представник відповідача, Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність;

представник відповідача, начальника Донузлавського гарнізону - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду письмові пояснення, у яких просив розглянути справу за його відсутності;

розглянувши апеляційну скаргу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 23.10.2013 року у справі № 801/8612/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 96555)

до Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини (вул. Пушкіна, 35, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412),

начальника Донузлавського гарнізону (вул. Адмірала Кантура, (в/частина А 2506) смт. Новоозерне, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97491),

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.10.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини, начальника Донузлавського гарнізону про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій задоволені.

Визнано протиправними дії начальника Євпаторійської квартирно-експлутаційної частини щодо відмови у зверненні з клопотанням до місцевих органів з питанням виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1, з числа службового житла.

Визнано протиправними дії начальника Донузлавського гарнізону щодо відмови у зверненні з клопотанням до місцевих органів влади з питання виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1, з числа службового житла.

Зобов'язано начальника Донузлавського гарнізону, начальника Євпаторійської квартирно-експлутаційної частини підготувати та подати клопотання до виконавчого комітету Уютненської сільської ради щодо виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1, з числа службового та на розподіл, як постійного.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 34,41 грн.

Не погодившись із вищевказаною постановою суду, відповідач - Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.10.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні 10.02.2014 року позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги за необґрунтованістю з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача - Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини у судове засідання 10.02.2014 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність.

Відповідач - начальник Донузлавського гарнізону у судове засідання 10.02.2014 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду письмові пояснення, у яких просив розглянути справу за його відсутності .

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини, Начальника Донузлавського гарнізону, про визнання протиправними дії начальника Євпаторійської квартирно-експлутаційної частини щодо відмови позивачу у зверненні з клопотанням до місцевих органів влади з питання виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1, з числа службового житла; визнання протиправними дії начальника Донузлавського гарнізону щодо відмови позивачу у зверненні з клопотанням до місцевих органів влади з питання виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1, з числа службового житла; визнання права на виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1, з числа службового житла та на розподіл її позивачу, як постійного; зобов'язання начальника Донузлавського гарнізону, начальника Євпаторійської квартирно-експлутаційної частини підготувати та подати клопотання до Виконавчого комітету Уютненської сільської ради щодо виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1, з числа службового та розподілити її позивачу в якості постійного житла. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 проходив військову службу на різних посадах у військових прокуратурах України. 09.02.2012 року відповідно до рішення Виконавчого комітету Уютненської сільської ради позивачу видано ордер на житлове приміщення №15 із позначкою «службовий». 14.08.2012 року наказом Міністра оборони №606 позивача звільнено із військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів та у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, позивач був знятий з усіх видів забезпечення та виключений із списків особового складу. 27.08.2013 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району та начальника Донузлавського гарнізону із рапортом (клопотанням) щодо підготовки та подання клопотання до Виконавчого комітету Уютненської сільської ради щодо виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1, з числа службового та розподілення її позивачу в якості постійного житла, оскільки останній звільнений із військової служби відповідно до пункту «г» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів) та у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України. Проте, відповідачами було відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні його рапорту. Зазначені дії відповідачів позивач вважає протиправними та такими, що порушують його законні права. З наведених підстав позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.09.2013 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання права позивача на виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службового на розподіл її позивачу як постійного.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Матеріали справи містять відомості про те, що позивач 30.07.2004 року був призваний на військову службу Євпаторійським міським військовим комісаріатом АР Крим та у період з 29.07.2005 року по 06.08.2010 року проходив військову службу на різних посадах у військових прокуратурах України, у період з 06.08.2010 року по 14.08.2012 року проходив військову службу на різних посадах у військовій прокуратурі Євпаторійського гарнізону Військово-Морських Сил України, що підтверджується послужним списком ОСОБА_2 (а.с.18-21).

Згідно довідки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова №121 від 29.12.2007 року старший лейтенант юстиції ОСОБА_2 перебував на квартирному обліку у військовій прокуратурі Західного регіону України з 16.02.2006 року складом сім'ї одна особа, а також у списках осіб, які мають право на позачергове отримання жилих приміщень з 01.06.2006 року (а.с.7).

16.08.2010 року позивач надав до Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району рапорт про зарахування на квартирний облік (а.с.8).

Протоколом засідання житлової комісії при Євпаторійській квартирно-експлуатаційній частині району №11 від 17.09.2010 року ОСОБА_3 зараховано на квартирний облік у складі сім'ї 1 особи (а.с.9).

Протоколом засідання житлової комісії Донузлавського гарнізону №12 від 12.12.2011 року, затвердженим начальником Донузлавського гарнізону 12.12.2011 року, прийнято рішення про розподіл позивачу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.10-14).

13.12.2011 року начальником Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району затверджено протокол засідання житлової комісії при Євпаторійській квартирно-експлуатаційній частині №25 від 13.12.2011 року, згідно якого ОСОБА_3 розподілено однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.15-16).

09.02.2012 року, Виконавчим комітетом Уютненської сільської ради Сакського району АР Крим ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Уютненської сільської ради №16 від 24.01.2012 року видано ордер на житлове приміщення №15 службовий (а.с.17).

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №606 від 30.07.2012 року позивача 14.08.2012 року, відповідно до пункту «г» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнено із військової служби у запас (у зв'язку із скороченням штатів) та у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України та в цей же день він знятий з усіх видів забезпечення та виключений із списків особового складу (а.с.22-24).

27.08.2013 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Донузлавського гарнізону та начальника Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району із заявою про підготовку та подання клопотання до Виконавчого комітету Уютненської сільської ради Сакського району АР Крим, щодо виведення квартири за адресою: АДРЕСА_1, з числа службового житла та розподілення її позивачу в якості постійного житла (а.с.25-26).

Проте, листом Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини №4/2047 від 29.08.2013 року( а.с.27) та листом начальника Донузлавського гарнізону №154/55/1/1748 від 29.08.2013 року (а.с.29) з посиланням на лист начальника Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління №303/24/9-596 від 21.02.2013 року (а.с.28) позивача було повідомлено про те, що та теперішній час неможливо звернутись до місцевих органів влади з питання відведення квартири АДРЕСА_1 зі складу службового житла, оскільки Міністром оборони України прийнято рішення щодо припинення практики виключення квартир з числа службового житла Міністерства оборони України. Також, позивача повідомлено про те, що до окремих розпоряджень рішення стосовно виключення квартир з числа службового житла Міністерства оборони України Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України прийматись не будуть.

Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року. Цей закон також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 1 статті 47 Конституції України закріплено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 12 вказаного Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 119 Житлового кодексу Української РСР відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках, які визначаються Радою Міністрів СРСР, службові жилі приміщення можуть надаватися окремим категоріям військовослужбовців.

При цьому, відповідно до частини 8 статі 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали інвалідами I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.08.2006 року №1081, якою затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.

Згідно пункту 8 Порядку житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.

При цьому, пунктом 11 Порядку визначено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Аналіз наведених правових норм дає колегії суддів підстави для висновку, що військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у зв'язку із скороченням штатів мають право на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

З урахуванням всього вищенаведеного у сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2013 року у справі № 801/8612/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2013 року у справі № 801/8612/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановленні статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова