Ухвала суду № 37321681, 03.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 107/10014/13-а

03.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Біленко Л.В.) від 27.11.2013 року у справі №107/10014/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради (вул. Кірова, 5, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про зобов'язання провести перерахунок та виплатити недоплачену суму,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Керченського міського суду АР Крим від 27.11.2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради про зобов'язання провести перерахунок та виплатити недоплачену суму залишений без задоволення.

Не погодившись із вищевказаною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Керченського міського суду АР Крим від 27.11.2013 року та прийняти рішення про задоволення його позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 03.02.2014 року позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2014 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звернувся до Керченського міського суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити йому недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 9 травня у розмірі 3725 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан та, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на отримання до 9 травня разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. За 2013 рік до 9 травня ОСОБА_2 було отримано 745 грн. разової грошової допомоги, у зв'язку з чим 04.09.2013 року останній звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату йому недоплаченої грошової допомоги. Проте, Управлінням праці та соціального захисту населення Керченської міської ради йому було відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви. На думку позивача зазначена відмова порушує його законні права, у зв'язку з чим він змушений звернутись до суду для їх захисту. З наведених підстав позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Залишаючи без задоволення адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у 2013 році виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня була здійснена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року за №149, з дотриманням вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», а отже Управлінням праці та соціального захисту населення Керченської міської ради розмір грошової допомоги визначений правильно та відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України.

Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 03.07.2012 року (а.с.2).

Листом Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради №21.01-1/2193 від 12.09.2013 року на звернення позивача повідомлено, що виплата щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2013 році проводилась у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №149 від 13.03.2013 року та склала 745,00 грн. Зазначена сума виплачена своєчасно. Також, повідомлено позивача про те, що Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради буде проводити виплату щорічної разової грошової допомоги в інших розмірах тільки після внесення відповідних змін до Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» та постанову Кабінету Міністрів України (а.с.3).

Згідно з частиною 2 статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року, в редакції, що діяла до 28.12.2007 року, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно положень статті 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року, в редакції Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зі змісту частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються тільки в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, зазначеного Кодексу і Закону про Державний бюджет України.

Статтею 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності засобами відповідних бюджетів за бюджетні зобов'язання держави.

Згідно з підпунктом 9 (б) статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема державні програми соціальної допомоги (грошова допомога особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та особам, яким надано тимчасовий захист; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом).

Частиною 3 статті 143 Конституції України передбачено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» №5515-VI від 06.12.2012 року установлено, що у 2013 році норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Зазначені положення Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» №5515-VI від 06.12.2012 року неконституційними не визнавались.

Частиною 2 статті 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 року визначено повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання відповідного закону, пов'язані з його функціями, в тому числі, щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно Конституції та законів України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 року в аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України в системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 року зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності, який передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

13.03.2013 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №149 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», пунктом першим якої установлено, що у 2013 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», проводиться до 5 травня Міністерством соціальної політики шляхом спрямування коштів Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для їх перерахування через поштові відділення зв'язку або банки на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 745 гривень.

Таким чином, виплату позивачу у 2013 році допомоги до 5 травня здійснено відповідачем на підставі Закону.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача правових підстав на перерахунок та доплату йому щорічної грошової допомоги до 5 травня.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх порушення судом першої інстанції є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною 3 статті 24, статтями 160, 167, частиною 1 статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2013 року у справі №107/10014/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2013 року у справі №107/10014/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова