Постанова № 37319984, 19.02.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 910/10575/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,

розглянувши

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 10.12.2013 року

у справі № 910/10575/13 Господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал"

до житлово-будівельного кооперативу "Знання"

про стягнення 67 748,95 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Залерцов М.О. дов. від 31.12.2013 р.,

відповідача - Ругаєв В.П. голова правління,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 р. (суддя - Стасюк С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Знання" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 11 248 грн. 51 коп. заборгованості, 4 376 грн. 96 коп. штрафу, 178 грн.. 33 коп. пені, 779 грн. 82 коп. інфляційних нарахувань, 1 007 грн. 69 коп. три проценти річних, 446 грн. 74 коп. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. (судді -Дикунська С.Я., Алданова С.О., Кондес Л.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.1993 р. між Підприємством по експлуатації водомірного господарства та збуту води "Водозбут", правонаступником якого є ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", як постачальником, та ЖБК "Знання", як абонентом було, укладено Договір про постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві цю послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.ст.901, 903 ЦК України).

Судами встановлено, що згідно актів про зняття показань з приладу обліку за період з 01.04.2008 р. по 28.02.2013 р. та особових рахунків ЖБК "Знання", позивачем протягом згаданого періоду надано відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, які відповідачем в повному обсязі не оплачено.

Заборгованість відповідача перед позивачем становила 54 267,36 грн.

Приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530, 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Відповідач факту наданих йому послуг не заперечував, а оспорював розмір тарифів для визначення вартості наданих позивачем послуг.

Попередніми судовими інстанціями відзначено, що відповідачем було частково погашено борг на суму 10 636,30 грн. (платіжне доручення №495 від 15.04.2013р.) та заборгованість останнього складає 43 631,06 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за період 01.04.2008 р. по 28.02.2013 р., а звернувся до суду з позовною заявою 04.06.2013 р.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В цьому разі суд вірно застосував загальну позовну давність тривалістю в три роки, яка сплинула 30.05.2010 р. та з цих підстав задовольнив позовні вимоги на 11 248,51 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони умовами Договору (п.п.4.2., 4.3. Договору) погодили, що за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% суми. Крім того, постачальник має право до сплати абонентом заборгованості припинити подачу води та приймання стоків. За несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від суми платежу за кожний день прострочення.

Стосовно вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

З огляду на заяву відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу та часткове задоволення позовних вимог в частині основного боргу, місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 4 376,96 грн. та задоволення вимог в частині стягнення пені в розмірі 178,33 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Врахувавши застосування строків позовної давності до основної вимоги, розрахунок суду першої інстанції інфляційних втрат на суму 779,82 грн. та трьох процентів річних на суму 1 007,69 грн. судом зроблено вірно.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року у справі № 910/1575/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.