Рішення № 37318644, 11.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24409/13 11.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нейл"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд"

про стягнення 35 527,58 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Яворська В.Ю. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нейл" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд" про стягнення 35 527,58 грн., а саме: 26 520,00 грн. основного боргу, 6 355,58 грн. пені, 2 652,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунків за отриманий товар за видатковою накладною № 8237 від 27.03.2012 р. за договором поставки № 192 від 22.06.2011 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/24409/13 та призначено її до розгляду на 21.01.2014 р.

21.01.2014 р. через канцелярію суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю часу для підготовки до судового розгляду, яке судом задоволено.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. було оголошено перерву до 11.02.2014 р.

07.02.2014 р. через канцелярію суду відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду, вказуючи, що позивачем подана позовна заява, на підставі якої судом порушено провадження у даній справі, без додержання вимог ст.ст. 54, 56 та п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви. Клопотання судом відхилене у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Крім того, відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені, в якій вказано, що строк оплати поставленого товару на спірну суму за договором настав 11.04.2012 р., прострочення оплати - з 12.04.2012 р., при цьому позивач звернувся до суду з вимогами 12.12.2013 р., тобто з пропуском річного строку позовної давності для заявлення до стягнення пені.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив.

27.03.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Нейл" (далі -постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд" (далі -покупець) було укладено договір поставки № 192 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується поставити на умовах, у строки та в порядку, встановлених даним Договором, товар, визначений даним Договором та додатками до нього (надалі - товар), і передати його у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах і в порядку, передбаченому даним Договором.

Згідно з п. 1.2. асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється за даним Договором, визначається в накладних на товар, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця. Партією товару є товар, що поставлений по одній товарній накладній.

Згідно п. 6.2. загальна вартість даного Договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього Договору.

У п. 6.3 визначено, що покупець зобов'язується оплатити конкретну партію товару в гривнях України протягом 15 календарних днів з моменту її поставки в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, визначений в даному Договорі, або іншим способом, не забороненим законодавством України.

За видатковою накладною № 8237 від 27.03.2012 р. продавець поставив, а покупець прийняв товар на суму 38 520,00 грн.

У порушення умов Договору відповідач грошові кошти за поставлений товар по виставленому позивачем для оплати рахунку № 8237 від 21.03.2012 р. перерахував частково на суму 12 000,00 грн. Даний факт підтверджується банківською випискою від 26.03.2012 р., яка наявна в матеріалах справи.

Позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 1655 від 08.11.2013 р. на суму 26 520,00 грн., яка залишена останнім без реагування.

Станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 26 520,00 грн., що відповідачем не спростовано.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач прийняв товар від позивача, суму заборгованості за поставлений товар не сплатив, тому вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 26 520,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Також позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 6 355,58 грн. за період з 12.04.2012 р. по 06.12.2013 р. та 10% штрафу на суму 2 652,00 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. визначено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати товару відповідно до п. 6.3. цього Договору покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого вчасно товару.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов'язання.

Судом встановлено, що строк оплати вартості поставленого товару настав 11.04.2012 р., прострочення - з 12.04.2012 р. відповідно.

Позивачем пред'явлено вимоги про стягнення 6 355,58 грн. пені за період з 12.04.2012 р. по 06.12.2013 р. та 2 652,00 грн. 10% штрафу за прострочення оплати товару.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені.

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення 10% штрафу відповідачем заявлено не було.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем було надіслано до суду позовну заяву - 12.12.2013 р. (штемпель поштового відділення). Таким чином, позовна давність за цими вимогами сплила.

Враховуючи, що відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 26 520,00 грн. основного боргу, 2 652,00 грн. штрафу підлягають задоволенню. Вимоги позивача в частині стягнення 6 355,58 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд" (02160, м. Київ, Харківське шосе, буд. 2-А, кв. 99, код 36516428) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нейл" (29000, м. Хмельницький, вул. Маршала Красовського, буд. 64, код 21336490) 26 520 (двадцять шість тисяч п'ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 2 652 (дві тисячі шістсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. штрафу, 1 412 (одну тисячу чотириста дванадцять) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 24.02.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова