Ухвала суду № 37318449, 11.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2014 рокусправа № 808/6975/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі №808/6975/13-а за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди,-

в с т а н о в и В :

20.08.2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень (а.с.33-34), просив:

зобов'язати Укрморрічінспекцію видати судновий білет за № НОМЕР_2 на належний позивачу на правах власності туристичний човен «Крим» 1971 року випуску, зареєстрований у Державному реєстрі України 7 червня 2005 року безстроково і свідоцтво про право плавання даного човна;

визнати бездіяльність Укррічморінспекцїї в частині відмови у видачі на ім'я позивача реєстраційних документів (судновий білет УЗВ-1551-К та свідоцтво на право плавання) на плавзасіб, зареєстрований у Судновій книзі України серії НОМЕР_1 від 7 червня 2005 року.

стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, завданої йому бездіяльністю, у сумі 10 000грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 18.05.2011р. договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та ОСОБА_2 розірваний. Згідно ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, а відтак, питання права власності плавзасобу на його користь вирішене і немає підстав для іншого тлумачення питання власності даного плавзасобу. На підставі вказаного, позивач вважає, що відмова відповідача у поновленні реєстраційних документів є протиправною. Позивач вважає, що своєю бездіяльністю відповідачем завдано йому шкоду, яку останній оцінює в 10 000грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.08.2009 року між позивачем та гр.ОСОБА_2 укладено угоду купівлі-продажу плавзасобу, а саме човна «Крим» 1971 року випуску, державний номер НОМЕР_2. Договір був зареєстрований Українською товарною біржею за

№ 904795 від 31.08.2009 року.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2011 року по справі № 2-2336/2011 позов ОСОБА_1 до Української товарної біржі, третя особа ОСОБА_2 про розірвання біржового договору купівлі-продажу, задоволено у повному обсязі: розірвано договір купівлі-продажу човна моделі «Крим» 1971 року випуску, державний номер НОМЕР_2 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований Українською товарною біржею за № 904795 від 31.08.2009 року.

Після створення Укрморрічінспекції - міжрегіональне управління Дніпропетровської області, позивач звернувся до відповідача з заявою та доданим до неї документами стосовно реєстрації судна «Крим».

27.05.2013р. за вих. № 2608-41/0622/45-13 Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті повідомила позивача про те, що рішенням суду від 19.05.2011р. не встановлено порядку повернення плавзасобу та не визнано право власності на даний плавзасіб. Відповідач зазначив, що відповідно до Порядку, для реєстрації плавзасобу у Судновій Книзі України необхідно подати документи, що підтверджують право власності на плавзасіб та у разі, якщо плавзасіб вже є зареєстрованим у Судновій Книзі України за іншим власником, першочергово необхідно здійснити його виключення із Суднової Книги. У зв'язку з чим, відповідач повідомив, що позивачу необхідно звернутись до суду з проханням надання роз'яснення рішення у справі № 2-2336/2011.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2013 року у справі № 2-2336/2011 у задоволенні заяви позивача від 27.05.2013 про роз'яснення рішення щодо не встановлення у судовому рішенні порядку повернення плавзасобу та не визнання права власності на плавзасіб, було відмовлено з підстав незаявлення таких вимог у позові.

01.07.2013р. позивач звернувся з листом до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті з проханням поновити реєстраційні документи на човен «Крим» 1971 року випуску та зареєструвати плавзасіб на ім'я ОСОБА_1 за Державним номером НОМЕР_2, тобто за тим номером, за яким човен був зареєстрований до укладення договору купівлі-продажу.

Листом № 4082-41/06.2.2/45-13 від 16.08.2013р., Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті роз'яснила позивачу, що реєстрація в Судновій книзі України здійснюється на підставі письмової заяви судновласника, що подається до органу державної реєстрації. Також зазначено перелік документів, який подається разом з заявою, необхідний для реєстрації в Судновій книзі України.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у невидачі реєстраційних документів на плавзасіб, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не був дотриманий порядок реєстрації суден у Судновій книзі України, а відтак, відповідач, відмовляючи у видачі реєстраційних документів, діяв в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу від 31.08.2009р., ОСОБА_1 (Продавець) продав транспортний засіб - човен «Крим» 1971 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 (Покупцю) за 100грн. Пунктом 6 Договору визначено, що транспортний засіб повинен бути зареєстрований в ІГДРФ за місцем проживання Покупця протягом 14 діб (а.с.38-39).

Таким чином, право власності на човен у ОСОБА_1 припинилося з моменту укладання даного договору, в той же час, ОСОБА_2 набув право власності, яке підлягає державній реєстрації.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 підтвердив, що ОСОБА_2 було зареєстровано набуте право власності та отримано Свідоцтво про право на плавання та судновий білет.

Частиною 2 статті 214 ЦК України визначено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. При цьому, правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін (ч.4 ст.214).

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу човна моделі «Крим» 1971 року випуску, державний номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвано рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2011 року у справі № 2-2336/2011.

Правові наслідки розірвання договору сторонами не були обумовлені, як не обумовлені вони і рішенням суду.

Статтею 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2). У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.3).

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2011 року по справі № 2-2336/2011, саме зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу, припинилися.

У відповідності до п.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, чинним законодавством не встановлено, що після винесення судом рішення про розірвання договору купівлі-продажу, покупець, що одержав продану річ, зобов'язаний повернути її продавцю. У такому разі за продавцем зберігається право вимагати від покупця сплати обумовленої за договором суми, а також збитків, спричинених розірванням договору (п.5 ст.653 ЦК України).

Проте, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2011 року у справі № 2-2336/2011 не встановлювався як порядок повернення плавзасобу, так і порядок повернення сум, сплачених за договором. Також не вирішувалося питання щодо поновлення права власності за ОСОБА_1 та припинення такого права за ОСОБА_2, яке було набуте останнім у відповідності з вимогами ст.328 ЦК України.

Таким чином, посилання позивача на те, що рішенням суду 19.05.2011р. вирішено на його користь питання права власності на плавзасіб є безпідставним, оскільки розірвання договору купівлі-продажу та припинення у зв'язку з цим зобов'язань не свідчить про автоматичне поновлення становища, яке існувало до моменту укладення договору купівлі-продажу.

Статтею 28 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що реєстрація судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновий патент), а реєстрація у Судновій книзі України - судновим білетом. За реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України і будь-яких подальших змін раніше зроблених записів у них про зареєстроване судно стягується встановлений збір, порядок стягнення та розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

При цьому, питання реєстрації плавзасобів в Україні регламентується, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 1069 від 26.09.1997р. «Про затвердження Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України»

Відповідно до п.34 Порядку, реєстрація у Судновій книзі України здійснюється на підставі письмової заяви судновласника, зразок якої затверджується Мінтрансзв'язком, а для риболовних суден - Держкомрибгоспом, що подається до органу державної реєстрації суден.

До заяви додаються такі документи:

а) копія документа, що підтверджує право власності на судно, а для суден, придбаних через торговельні установи або від суб'єктів підприємницької діяльності, - документ про купівлю-продаж;

б) копія свідоцтва про придатність судна до плавання (за наявності) або акт огляду судна перед його реєстрацією;

в) копія договору іпотеки або довідка про відсутність заставних зобов'язань на судно;

г) документ, що підтверджує сплату зборів за реєстрацію судна у Судновій книзі України та видачу суднових документів;

д) виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а у разі належності судна фізичній особі - копія документа, що підтверджує особу власника та її громадянство;

е) документ, що свідчить про виключення судна з реєстраційних документів попереднім органом державної реєстрації (у разі коли судно було раніше зареєстроване).

Як вбачається з заяви для суден, що підлягають реєстрації у Судновій книзі України від 31.01.2013р., поданої позивачем до відповідача, ОСОБА_1 зазначив, що судно моделі «Крим» належить йому на підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19.05.2011р. (а.с.41-42), проте, як вже зазначалося, вказаним рішенням право власності на човен за позивачем не визнавалося.

Більш того, в порушення вимог п. 34 Порядку, позивачем не була надана копія свідоцтва про придатність судна до плавання (за наявності) або акт огляду судна, документ, що підтверджує сплату зборів за реєстрацію судна у Судновій книзі України та видачу суднових документів, а також, документ, що свідчить про виключення судна з реєстраційних документів попереднім органом державної реєстрації (у разі коли судно було раніше зареєстроване).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не був дотриманий порядок реєстрації суден у Судновій книзі України.

У своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції не з'ясував, чому ним не було подано вищевказаних документів та вказує на те, що Суднова Книга України знаходиться у віданні Відповідача, а тому вимога до позивача про представлення документу про виключення судна з Суднової книги попереднім реєстратором недоречна. Те саме стосується акту про придатність судна до плавання, оскільки такі акти та акти техогляду судна по приналежності видає Регістр судноплавства України на підставі реєстраційних документів або звернень до нього від органу реєстрації, тобто Відповідача, оскільки в даному випадку тільки орган реєстрації повинен визнати власника судна на підставі представлених йому документів, як то: заява про реєстрацію судна, довідки про судно за спеціальними формами та додані документи на підтвердження власності на судно.

Проте, такі доводи позивача суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що свідчать про самостійне трактування позивачем норм чинного законодавства в частині доречності чи недоречності подання документів, надання яких прямо передбачено Порядком.

Більш того, згідно вимог даного Порядку, для реєстрації плавзасобу у Судновій книзі України необхідно подати документи, що підтверджують право власності на плавзасіб та у разі, якщо плавзасіб вже є зареєстрованим у Судновій книзі України за іншим власником, першочергово необхідно здійснити його виключення із Суднової книги України.

Відповідно до пп. д п. 48. Порядку постійне виключення судна з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України здійснюється у разі зміни зареєстрованого власника судна, судновласника або фрахтувальника за бербоут-чартером.

Відповідно до п. 49 Порядку підставою для постійного виключення судна є письмова заява, яку судновласник чи фрахтувальник зареєстрованого судна подає до відповідного органу державної реєстрації суден, яким воно було зареєстроване.

Заява подається за довільною формою із зазначенням причини, яка викликає необхідність виключення судна з Державного суднового реєстру України чи Суднової книги України. При цьому до заяви додаються суднові реєстраційні документи, передбачені пунктами 25 і 42 цього Порядку, документи, що підтверджують наявність або відсутність заставних зобов'язань, та документ, що підтверджує сплату встановлених зборів.

Реєстрація плавзасобу за ОСОБА_2 відбулась у відповідності до вимог чинного законодавства, що не заперечувалось позивачем, та, як встановлено судом апеляційної інстанції у судовому засіданні, станом на час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про реєстрацію човна «Крим» 1971 року випуску, спірний плавзасіб не було виключено з Суднової книги України. Вказані обставини свідчать про єдиного судновласника спірного човна - ОСОБА_2

У зв'язку з викладеним, доводи заявника апеляційної скарги, що ОСОБА_2 не є судновласником на підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19.05.2011р., є безпідставними, оскільки, як вже було зазначено, наслідком розірвання договору купівлі-продажу є припинення зобов'язань, які були обумовлені договором, та не свідчить про автоматичне припинення права власності за ОСОБА_2

За таких обставин, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач позбавлений можливості зареєструвати право власності за позивачем. Більш того, чинним законодавством такої процедури як поновлення реєстраційних документів за попереднім власником не передбачено.

З цих підстав, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених вимог щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання видати судновий білет і свідоцтво про право плавання.

Оскільки, встановлені обставини справи не свідчили про протиправність дій (бездіяльності) відповідача під час вирішення заяв позивача, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і в частині заявлених вимог щодо відшкодування шкоди.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198 ст.ст. 200, 205, 207 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі №808/6975/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст.212 КАС України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 12.02.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк