Ухвала суду № 37318072, 08.11.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2010 р.

справа № 2а-1426/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Дадим Ю.М. Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання: Ліненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року по справі №2а-1426/10/1170 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське»про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське»адміністративно-господарські санкції у розмірі 17044 грн. та пеню у розмірі 76,65 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що звітом відповідача про наявність та працевлаштування інвалідів за 2009 рік підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві не було зайнятими 2 робочих місця, які призначені для працевлаштуванні інвалідів.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.06.2010р. адміністративний позов задоволено частково, а саме стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське»(28425, Кіровоградська область, Компаніївський район, с. Полтавка, і.к. 32322387) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 4261 та пеню у розмірі 19,17 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавське»подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили скасувати постанову суду першої інстанції, при цьому позивач просив прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач просив прийняти постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, зокрема, обґрунтована тим, що відповідно до вимог ст..ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», безпосереднє працевлаштування інвалідів на підприємстві здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства, у зв’язку з чим наявність не зайнятих робочих місць на підприємстві, призначених для працевлаштування інвалідів, є підставою для сплати підприємством адміністративно-господарських санкцій.

Апеляційна скарга ТОВ «Полтавське»обґрунтована тим, що підприємством вжиті усі залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві, що виключає сплату адміністративно-господарських санкції відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції, які передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності. Адміністративно-господарські санкції застосовуються в разі вчинення порушення у сфері господарювання учасником господарських правовідносин. Відповідачем не доведено, що у період з жовтня по грудень 2009 року ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що і стало підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за вказаний період.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно із ст..20 Закону підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст..19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума, яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усі залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року N 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації, як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно до ч. 1 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року N 875-XII, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»вбачається, що обов’язок щодо працевлаштування інвалідів покладено як на суб’єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов’язок суб’єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2009 року на товаристві діяв наказом №60 10.12.2008 року щодо створення 2 робочих місць для інвалідів для працевлаштування, визначено перелік професій і посад, на яких може використовуватися праця інвалідів

Про наявність робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач звітував до Компаніївського районного центру зайнятості шляхом подачі звітів за формою №3-ПН. Вказані звіти дослідженні судом першої інстанції та їх завірені копії долучено до матеріалів справи.

Досліджувалось судом першої інстанції і фактичне направлення службою зайнятості інвалідів для працевлаштування у відповідача.

Так, згідно з довідкою до Компаніївського районного центру зайнятості (а.с.33), протягом 2009 року на обліку в районному центрі зайнятості інваліди, які проживають на території Полтавської сільської ради, не перебували та з питань працевлаштування до районного центру зайнятості не звертались. Про відсутність звернень інвалідів щодо працевлаштування, свідчить і Інформація Полтавської сільської ради Кіровоградської області (а.с.32).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем, у період з січня по жовтень 2009 року, здійснювались усі належні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення, а відтак підстав для застосування до нього господарсько-правової відповідальності у вигляді штрафних санкцій, за вказаний період, не існувало.

В той же час, суд першої інстанції дійшов висновків, з якими погоджується колегія суддів, про те, що у період з жовтня по грудень 2009 року, відповідач не виконував покладені на нього обов’язки, які направлені на працевлаштування інвалідів, а саме не звітував перед центром зайнятості щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, і вказані обставини є достатніми підставами для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, які передбачено ст..20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано визначив адміністративні-господарські санкції у розмірі 4 261,00грн. та пеню у розмірі 19,17грн., які підлягають сплаті за період жовтень-грудень 2009 року. Вказані розрахунки зроблені судом з урахуванням середньорічної заробітної плати на підприємства відповідача у 2009 році та відповідають розмірам, які передбачені ст..20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення. Доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення сторонами окремих норм матеріального права.

У зв’язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське» залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 червня 2010 року по справі №2а-1426/10/1170 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 12.11.2010р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: Н.А. Бишевська