Ухвала суду № 37318065, 25.10.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2010 р.

справа № 2а-1037/10/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі № 2а-1037/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл ОПТ»до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення сум, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграл ОПТ»звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень (а.с.87), просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 року №0000032350/0 прийняте відповідачем в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 52264 грн. за грудень 2009 року; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Кіровоградській області на користь позивача суму податку на додану вартість у розмірі 98855 грн. за грудень 2009 року. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилалось на те, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення став Акт від 22.03.2010р. №157/2350/32637404 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл», код за ЄДРПОУ 32637404 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року та за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року, за результатами проведених контрольно-перевірочних заходів щодо відслідкування ланцюга постачання сировини». В Акті зроблено висновок, про порушення п.1.8, ст.1, пп.7.7.10, п.7.10, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим відсутнє джерело відшкодування сум податку на додану вартість по ТОВ «Інтеграл» за вересень 2009 року у розмірі 64 265,6грн. та за грудень 2009 року у розмірі 52264,0грн. Позивач вважав такі висновки ДПІ необґрунтованими та вказував на те, що його право на бюджетне відшкодування не пов’язано з виконанням податкових зобов’язань підприємствами- постачальниками сировини.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року позовні вимоги ТОВ «Інтеграл ОПТ»задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення –рішення Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції №0000032350/0 від 06.04.2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 52264 грн. за грудень 2009 року. Відшкодовано з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Кіровоградській області на користь ТОВ «Інтеграл ОПТ»(ідентифікаційний код 32637404; рахунок №26007001020580 в ВАТ АКБ «Автокразбанк» м. Олександрія. МФО 323679) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 52 264 грн. за грудень 2009 року. Присуджено позивачеві з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 522 грн. 64 коп. та 3 грн. 40 коп..

Не погоджуючись з постановою Олександрійська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що право на бюджетне відшкодування виникає в разі фактичної сплати сум ПДВ до бюджету, у зв’язку з тим, що вжитими заходами не вдалося встановити сплату до бюджету ПДВ підприємствами-постачальниками сировини, з якої було виготовлено продукцію, що поставлена на адресу ТОВ «Інтеграл ОПТ», то позивач не має право на бюджетне відшкодування, яке виникло за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось за грудень 2009 року.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що згідно з поданою позивачем 20.01.10р. до Олександрійської ОДПІ податкової декларацією з податку на додану вартість за грудень 2009 року, розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у банку, позивачем визначена сума бюджетного відшкодування у розмірі 98 855 грн. грн.

Повноважними особами Олександрійської ОДПІ в період з 25.02.2010 року по 02.03.2010 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтеграл ОПТ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалося з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року, за результатами якої складено довідку №114/2350/32637404 від 05.03.2010 року, відповідно до якої причиною виникнення від’ємного значення між податковими зобов’язанням та податковим кредитом у листопаді 2009 року є включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 99 036 грн., сплаченої з вартості придбаного у ТОВ «Автотехпром»126 тон вуглелужного реагенту на загальну суму 594216 грн. на підставі податкової накладної №85 від 2411.09р. та відвантаженого у листопаді 2009 року на експорт згідно ВМД №901030000/8/001061 від 24.11.2009 року та ВМД №901030000/8/001062 від 24.11.2009 року, що оподатковано нульовою ставкою.

В зазначеній довідці Олександрійською ОДПІ зроблено висновок, що за результатами перевірки підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року у розмірі 46591,0 грн. (п.4.1). За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року в сумі 52264,0 грн., що пов’язано з неотриманням відповідей на надані в ході перевірки запити по дослідженню постачальників сировини(п.4.2).

22.03.2010 Олександрійською ОДПІ складено акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інтеграл ОПТ»№157/2350/32637404, в якому зроблено висновок про порушення п.1.8 ст.1, пп.7.710 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в рамках Державного бюджету України відсутнє джерело відшкодування сум податку на додану вартість по ТОВ «Інтеграл ОПТ»за вересень 2009 року у розмірі 64265,6 грн. та за грудень 2009 року у розмірі 52264,0 грн.

Позиція податкового органу, з цього приводу, полягала в тому, що право на бюджетне відшкодування виникає в разі фактичної сплати сум ПДВ до бюджету, у зв’язку з тим, що вжитими заходами не вдалося встановити сплату до бюджету ПДВ підприємствами-постачальниками сировини, з якої було виготовлено продукцію, що поставлена на адресу ТОВ «Інтеграл ОПТ», то у позивача не виникло право на бюджетне відшкодування у вказаних звітних періодах.

На підставі складеного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010р. №0000032350/0, яким Товариству зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 116529,64грн., в тому числі за грудень 2009 року –52 264,00грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення ДПІ про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 52264 грн. за грудень 2009 року є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження сум податку на додану вартість до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податку зобов’язань зі сплати податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для такого контрагента, і це не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

За правилами пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, на виникнення права на бюджетне відшкодуванню впливає правомірність формування податкового кредиту платником податку.

Таким чином, предмет доказування у справах, пов’язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Відповідно з пп. 7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість ”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що причиною виникнення суми бюджетного відшкодування ПДВ у грудні 2009 року є наявність від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2009 року та не погашеного податковими зобов’язаннями грудня 2009 року, у частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій ТОВ «Інтеграл Опт»у листопаді 2009 року постачальникам таких товарів.

Причиною виникнення від’ємного значення між податковим зобов’язанням та податковим кредитом у листопаді 2009 року є включення до складу податкового кредиту, реєстру отриманих та виданих податкових накладних та декларації з податку на додану вартість ПДВ з вартості придбаного вуглелужного реагенту від основного постачальника (ТОВ «Автотехпром»), який відвантажувався на експорт.

В ході перевірки ТОВ «Інтеграл Опт»податковим органом було направлено запити до ТОВ «Автотехпром», на які отримано відповідь про підтвердження реалізацію вуглелужного реагенту на адресу ТОВ «Інтеграл Опт». Розрахунки між суб’єктами господарювання здійснено у безготівковій формі.

Однак, керівництвом ТОВ «Автотехпром»листом від 15.12.2009р. №386 було відмовлено ДПІ в наданні відомостей щодо калькуляції на виробництво вуглелужного реагенту та обґрунтування звичайної ціни на реагент та сировину RHODOPOL 23P.

Вуглелужний реагент, який у листопаді 2009 року відвантажено ТОВ «Інтеграл Опт», було виготовлено у жовтні 2009 року у кількості 25 т та у листопаді 2009 року у кількості 101т. На виробництво зазначеного вуглелужного реагенту було використано розчинник RHODOPOL 23 у кількості 1,793 т на суму 261320,39грн. (придбано 2,11 т у ПП «Провент-Трейд», Одеса згідно податкової накладної №3117004 від 11.11.2009р. та видаткової накладної №ПТ3117004 від 11.11.2009р.). ПДВ з вартості 1,793 т RHODOPOL 23 становить 52264,0грн. (261320,39 х 20%).

Проведеною перевіркою встановлено те, що ПП «Провент-Трейд»не знаходиться за юридичною адресою, у зв’язку з чим провести його перевірку не можливо, у зв’язку з чим неможливо і дослідити джерело походження розчинника RHODOPOL 23 та факт уплати ПДВ з його вартості до бюджету виробником або його імпортером.

Отже, ДПІ виходила з того, що у випадку якщо не встановлено ланцюга поставки до виробника або імпортера, то неможливо підтвердити і факт уплати ПДВ у вартості товару та відповідно і в бюджет.

З огляду на такі обставини, податковий орган дійшов висновку про те, що оскільки вжитими заходами не вдалося встановити фактичну сплату до бюджету ПДВ ПП «Провент-Трейд», як постачальником сировини для виготовлення вуглелужного реагенту, то у позивача не виникло право на бюджетне відшкодування по господарським операціям щодо придбання вуглелужного реагенту у ТОВ «Автотехпром».

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, ДПІ не заперечувався факт господарських операцій між ТОВ «Інтеграл Опт» та ТОВ «Автотехпром», за результатами яких сформовано податковий кредит позивачем у листопаді 2009 року і вказаний факт підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

Натомість, податковим органом поставлено право позивача на бюджетне відшкодування в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками сировини, з якої було виготовлено вуглелужний реагент ТОВ «Автотехпром», по взаємовідносинам з яким позивачем сформовано податковий кредит.

Такі висновки податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 –ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 –ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, в даному випадку між ТОВ «Інтеграл Опт»та ТОВ «Автотехпром», не пливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0000032350/0 від 06.04.2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 52264,0 грн. за грудень 2009 року.

За змістом Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86), бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації. Термін, протягом якого належна платнику сума податку на додану вартість підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, установлюється в залежності від виду операцій, які здійснюються платником у звітному періоді.

Відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) – Відповідача 1 у справі, або за рішенням суду.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, п. п. 6.1, 6.2, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшовши висновку про незаконність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 52 264грн., обґрунтовано визнав цю суму бюджетною заборгованістю, яка підлягає відшкодуванню з Держаного бюджету України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення відповідачем окремих норм матеріального права.

У зв’язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року по справі № 2а-1037/10/0870 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 29.10.2010р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: М.А. Руденко