Ухвала суду № 37317690, 06.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2014 рокусправа № 2а-0470/5854/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі № 2а/0470/5854/11 за позовом Дніпропетровської обласної санітарної-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним,-

в с т а н о в и В :

Дніпропетровська обласна санітарно-епідеміологічна станція звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №120 від 05.05.2011 року. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки відповідача щодо встановлення фактів порушень порядку застосування затверджених цін.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 рок адміністративний позов задоволено. Постанова мотивована тим, що зробивши висновки про завищення позивачем фіксованих цін, що призвело до отримання необґрунтованої виручки, відповідач не врахував Методик проведення досліджень, послуги з яких надавалися позивачем, якими визначено як методи проведення тих чи інших досліджень, так і кількість цих методів, що впливає на вартість послуг, які надавалися позивачем.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна інспекція з контролю за цінами в Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована посиланням на висновки, які зроблено в акті перевірки та які, на думку заявника апеляційної скарги, свідчать про правомірність оскаржених позивачем рішень.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012р. зупинено провадження у справі, у зв'язку з ліквідацією Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013р. провадження у справі поновлено та до участі у справі притягнуто правонаступника відповідача - Державну інспекцію України з контролю за цінами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що повноважними особами Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області з 12.04.2011 р. по 26.04.2011 р. здійснено перевірку Дніпропетровської обласної санітарної-епідеміологічної станції з питань дотримання вимог законодавчих та нормативних актів при застосуванні тарифів на платні послуги, які надавалися

Дніпропетровською обласною санітарно-епідеміологічною станцією за період з квітня 2010 року по квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2011року, в якому вказано на порушення Дніпропетровської обласної санітарної-епідеміологічної станції вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».

Такі висновки, з огляду на акт перевірки, обґрунтовані наступним.

При наданні послуги з дослідження на визначення фотоколориметричним методом каламутності та кольоровості питної води, установою стягувалася плата у розмірі 20,92грн. без ПДВ як за дослідження кожного показника, замість 10,46грн. без ПДВ за одне дослідження. В результаті даного порушення за період з 01.04.2010 по 01.04.2011 Дніпропетровською обласною СЕС необґрунтовано отримано виручки в сумі 3430,88грн.

Аналогічне порушення допущено при наданні послуги з дослідження води при визначені запаху органолептичним методом, стягувалася плата як за два дослідження 6,06грн. без ПДВ, замість одного дослідження 3,03грн. без ПДВ. В результаті порушення сума необґрунтовано отриманої виручки становить 987,78грн. без ПДВ.

Також, в акті перевірки вказано на порушення пп..8,7 п.86 тарифів, оскільки при наданні послуг з проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи сировини, продуктів харчування, напівфабрикатів, до складу якої входило проведення одного дослідження з визначення вмісті мітотоксинів методом високоефективної рідинної хроматографії та аналогічно методом тонкошарової хроматографії, із замовників стягувалась вартість як за дослідження кожного виду мінотоксину одного об'єкту. Всього установою за період з квітня 2010 року по квітень 2011 року по даній послузі необґрунтовано отримана виручка складає 8019,73грн. без ПДВ.

Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок про те, що в цілому за період з 01.04.2010 по 01.04.2011 сума необґрунтовано отриманої виручки становить 12 438,39грн. без ПДВ.

На підставі акту перевірки 05.05.2011 року відповідачем було винесено рішення №120 про вилучення у позивача в дохід державного бюджету суму у розмірі 12 438, 39грн. за необґрунтоване стягнення плати за фактично невиконані послуги, а також суму штрафу у розмірі 24876,78 грн..

Правомірність та обґрунтовані вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості спірного рішення, з огляду на не врахування відповідачем Методик проведення досліджень, послуги з яких надавалися позивачем, якими визначено як методи проведення тих чи інших досліджень, так і кількість цих методів, що впливає на вартість послуг, які надавалися позивачем.

Відповідно до пункту 1 пункту 51 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1531 з наступними змінами та доповненнями, вартість визначення фотоколориметричним методом каламутності та кольоровості складає 10,46грн. за одне дослідження (без урахування ПДВ).

Виходячи з положень наведеної норми права, суд першої інстанції правильно вказав на те, що відповідно до граматичного та телеологічного тлумачення, в ній йдеться про вартість одного дослідження або каламутності, або кольоровості, та вартість одного такого дослідження складає 10,46 грн. без урахування ПДВ.

Вказаний висновок суду також підтверджується тим, що відповідно до державного стандарту - № 3351-74 "Вода питна. Методи визначення смаку, запаху, кольоровості та каламутності" методика визначення кольоровості визначається пунктом 4 "Фотометричний метод визначення кольоровості", а методика визначення каламутності пунктом 5 "Фотометричний метод визначення каламутності". Кольоровість води визначають фотометрично шляхом порівняння досліджуваної рідини із розчинами, що імітують колір природної води. Каламутність води визначають фотометрично шляхом порівняння проб досліджуваної води із стандартними суспензіями. Для здійснення зазначених досліджень у державному стандарті визначені різні реактиви та приладдя для визначення рівня кольоровості фотоелектроколориметр із синім світлофильтром, кювети з товщиною світлопоглинаючого слою 5-10 мм, калій двохромокислий, кобальт сірковокислий, сірчана кислота, дистильована вода та мембранні фільтри, а для дослідження каламутності - фотоелектроколориметр із зеленим світлофільтром, кювети з товщиною світлопоглинаючого слою 50 і 100 мм, лабораторні ваги, сушильна шафа, центрифуга, порцелянові тиглі, пристрій для фільтрування через мембранні фільтри з водострумним насосом, збагачений для парфумерної промисловості каолін, пірофосфат калію, гідразінсульфат, гексаметілентетрамін для монокристалів, хлорна ртуть, формалін, хлороформ та вода дистильована. Крім того, на дослідження каламутності витрачається 15 лабораторних одиниць, тобто 150 хвилин робочого часу, а на дослідження кольоровості 3 лабораторні одиниці, тобто 30 хвилин робочого часу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що плата за проведення досліджень на каламутність та кольоровість має провадитися за одне, окреме дослідження каламутності або кольоровості у розмірі 10,46 грн. за одне таке дослідження. Отже, у випадку проведення двох досліджень на каламутність та кольоровість, позивач обґрунтовано отримував оплату у розмірі 20,92грн.

Правильними, на думку колегії суддів, є і висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про порушення позивачем державної дисципліни цін, під час надання послуг з дослідження води при визначені запаху органолептичним методом та з проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи сировини, продуктів харчування, напівфабрикатів (визначення вмісту мікотоксинів).

Так, вартість послуги з «Визначення запаху органолептичним методом» у воді передбачена п.65.1 постанови КМУ «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»від 27.08.2003р. №1351 та складає 3,03 грн. за одне дослідження (без ПДВ).

Але згідно з ГОСТу 3351-74 «Вода питьевая. Методы определения вкуса, запаха, цветности и мутности»робота (послуга) з визначення запаху складається з проведення двох досліджень, а саме п. 2.3.2. ГОСТу визначення запаху при темп. 20°С та п.2.3.3 ГОСТу - визначення запаху при темп. 60°С.

Результати цих двох досліджень окремо вносяться у протокол досліджень, оцінюються у балах для кожного показника, мають різні нормативи інтенсивності запаху при темп. 20°С та темп. 60°С (Державні санітарні правила та норми «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» ДСанПіН 2.2.4-171-10.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією позивача про те, що під час надання послуг з дослідження води при визначені запаху органолептичним методом необхідним є проведення двох досліджень, що впливає на розмір вартості такої послуги.

Послуга (робота) з «Визначення вмісту мікотоксинів (афлатоксину В1, МІ, дезоксиніваленолу, патуліну, зеараленону) методом високоефективної рідинної хроматографії» та «Визначення вмісту мікотоксинів (афлатоксину В1, МІ, дезоксиніваленолу, патуліну, зеараленону) методом тонкошарової хроматографії» передбачені п.86.7 та 86.8 постанови КМУ від 27.08.2003р. №1351 - з ціною 131,56грн та 79,33грн за одне дослідження відповідно.

Однак, згідно «Медико-биологических требований и санитарных норм качества продовольственного сырья и пищевых продуктов»від 01.08.89р., №5061-89, затверджених міністерством охорони здоров'я СРСР (у подальшому МБТ), у харчових продуктах нормується від одного до шести мікотоксинів (афлатоксини В1 та МІ, патулін, зеараленон, Т-2 токсин, дезоксиніваленол) різними за хімічним складом та властивостями, дією на організм та здоров'я людини, так, у хлібі та хлібобулочних виробах визначаються: афлатоксин В1, дезоксиніваленол, зеараленон; борошно-крупяних виробах: афлатоксин В1, дезоксиніваленол, Т-2 токсин, зеараленон; молоці та молочних продуктах: афлатоксин В1, афлатоксин МІ; тощо.

На кожний мікотоксин встановлені окремі гігієнічні нормативи, окремо для різних видів продуктів харчування. На підставі МБТ ці показники обов'язково ураховуються у відповідних, на конкретний вид продукції, нормативних документах - ДСТУ, ГОСТ, РСТ, ГСТ, ТУ У тощо.

Проведення досліджень мікотоксинів здійснюється двома методами.

Методом тонкошарової хроматографії за «Методическими рекомендациями по обнаружению, идентификации и определению содержания афлотоксинов в пищевых продуктах»утверждены зам. начальника Главного санитарно-эпидемиологического управления Министерства здравоохранения СССР А.И. Заиченко от 10.12.1980г. №2273-80, «Методическими указаними по обнаружению, идентификации и определению содержания дезоксиниваленола (вомитоксина), ацетилдезоксиниваленола и зеараленола в зерне и зернопродуктах»утверждены санитарно-профилактическим управлением Минздрава СССР от 27.06.1990г. № 5177- 90, ДСТУ 4947:2008 «Фрукти, овочі та продукти їх перероблення. Методи визначення вмісту мікотоксину патулуну».

Методом високоефективної рідинної хроматографії за МВУ 01984033.001:2009 «Методика выполнения измерений массовой доли микотоксинов в пищевых продуктах и продовольственном сырье методом высокоефективной жидкостной хроматографии»атестована ДП «Кривбасстандартметрологія»(свідоцтво про атестацію методики виконання вимірювань №АМ 002.050-2009 від 25.05.2009р.), МВУ 01984033.002:2009 «Определение массовой концентрации микотоксинов в продовольственном сырье и продуктах питания. Подготовка проб методом твердофазной экстракции»атестована ДП «Кривбасстандартметрологія»(свідоцтво про атестацію методики виконання вимірювань №АМ 002.049-2009 від 25.05.2009р.).

Кожний мікотоксин досліджується окремо (за назвою та за харчовим продуктом), при цьому використовуються різні хімічні речовини та державні стандартні зразки мікотоксині (афлатоксини В1 та МІ, патулін, зеараленон, Т-2 токсин, дезоксиніваленол). У процесі проведення досліджень процедури, що передбачені методиками вимірювань відрізняються за умовами підготовки проби до аналізу, режимами екстрагування, побудови градуювальних графіків, обрахування результатів досліджень тощо.

Кожний досліджений мікотоксин вноситься до протоколу з результатами лабораторних досліджень з вказуванням фактичного вмісту та гігієнічного нормативу.

Зазначивши методи проведення дослідження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що тлумачення стягнення плати за проведення вищезазначених лабораторних аналізів за як за одне дослідження взагалі по всьому переліку чи за проведення дослідження по кожному конкретному аналізу у постанові прямо не вказується. Усі вище перелічені методики чітко визначають необхідність проведення індивідуальних конкретних аналізів у кожному випадку, у зв'язку з чим позивач мав права отримувати оплату за кожне проведення дослідження.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості прийнятого рішення.

Вищенаведені висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач посилається лише на ті обставини, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення. Натомість, вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі з'ясував обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі №2а/0470/5854/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 10.02.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк