Ухвала суду № 37316151, 20.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/12260/13-ц Провадження № 22-ц/795/420/2014 Головуючий у I інстанції -Лямзіна Н. Ю. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Хромець Н.С., Острянського В.І.,при секретарі:Рудик І.І.,за участю:представника апелянта ОСОБА_5,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2013 року у справі за поданням головного державного виконавця Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Богуш М.В. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні подання головного державного виконавця Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Богуша М.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_8, зацікавлені особи ОСОБА_6

Не погоджуючись даною ухвалою стягувач ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову, якою задовольнити подання головного державного виконавця Новозаводського відділу ДВС ЧМУЮ Богуша М.В. та встановити боржнику ОСОБА_8 тимчасове обмеження (до погашення боргу) у праві виїзду за межі України.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала винесена з грубим порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції повно і всебічно не з'ясовано фактичних обставин справи щодо заявлених вимог подання та чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги подання, що має суттєве значення для правильного вирішення справи. Вказує, що з тексту ухвали видно, що суд не встановлював обставини справи, ухвала винесена виходячи виключно із подання та наданих копій процесуальних документів по виконавчому провадження ВП №39601748.

Апелянт вказує, що судом було порушено положення ЦПК України, так як державний виконавець не був повідомлений про час та місце розгляду його подання. Крім того, апелянт зазначає, що судом не було витребувано матеріали виконавчого провадження, дані Державної міграційної служби та Державної прикордонної служби України про видані боржнику паспорти для виїзду за кордон та взагалі не здійснено будь-яких дій для належного дослідження необхідності обмеження ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Новозаводському відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №39601902 з виконання виконавчого листа №825/2231/13-а від 07.08.2013 року, виданий Чернігівським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_8 на користь держави 2207 грн. 95 коп. та виконавчого листа №2/751/861/2013 від 07.08.2013 року виданого Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 163160 грн. 41 коп. заборгованості.

В листопаді 2013 року стягувач ОСОБА_6 звернувся до державної виконавчої служби з клопотанням про вжиття заходів тимчасового обмеження у праві виїзду божника ОСОБА_8 за межі України, у зв'язку з тим, що останній постійно виїжджає за межі України.

Врахувавши клопотання ОСОБА_6 державний виконавець звернувся з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України.

Відмовляючи головному державному виконавцю Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Богушу М.В. у встановленні тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано будь-яких належних доказів того, що боржник ухиляється від виконання судових рішень.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Законом встановлено також юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

З метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з поданням, державний виконавець надав суду лише копії: виконавчого листа Новозаводського районного суду міста Чернігова №751/3950/13-ц від 04 червня 2013 року (а.с.9); постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 серпня 2013 року, ВП №39601327 (а.с.8 оборот); листа про направлення боржнику ОСОБА_8 та повідомлення про необхідність погашення заборгованості (а.с.8); виконавчого листа по адміністративній справі №825/2231/13-а від 02 липня 2013 року (а.с.7); постанови про відкриття виконавчого провадження по даному виконавчому листу від 30 серпня 2013 року ВП №39601748 (а.с.6 оборот); листа про направлення боржнику ОСОБА_8 та повідомлення про необхідність погашення заборгованості (а.с.6); постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 02 вересня 2013 року (а.с.5) та лопотання стягувача ОСОБА_6 з проханням щодо звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України (а.с.4).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язань, а саме: не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; неявка за викликом державного виконавця; неповідомлення державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб тощо, державним виконавцем суду не надано.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані державним виконавцем докази не підтверджують факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, а тому правові підстави для задоволення подання головного державного виконавця Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Богуш М.В. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено положення ЦПК України, що полягає в не повідомленні належним чином державного виконавця (заявника) про час та місце розгляду його подання, що фактично позбавило його можливості надати суду докази на обґрунтування та підтвердження свого подання, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 377-1 ЦПК України встановлено, що суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

З урахуванням того, що ч.2 ст.377-1 ЦПК України встановлено негайний розгляд справи, що унеможливлює повідомлення державного виконавця про дату розгляду подання шляхом направлення судової повістки з повідомленням про вручення, державний виконавець може бути повідомлений про дату судового засідання у спосіб, передбачений частинами 5, 6 статті 74 ЦПК (телеграма, факс), а також кур'єром із зворотною розпискою, електронною поштою, телефонограмою.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в день розгляду подання Головний державний виконавець Богуш М.В. звернувся до суду з заявою про розгляд подання без участі представника відділу (а.с.11).

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: