Рішення № 37315801, 20.02.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2014 року Справа № 913/354/14

Провадження № 11/913/354/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Белтім Полімери”, м. Київ

до Луганської виробничої фірми товариства з обмеженою відповідальністю “Контур - Дельта”, м. Луганськ

про стягнення 58399 грн. 07 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Морозова С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув

від відповідача - представник не прибув

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 21000 грн. 00 коп. заборгованості, що утворилася внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору поставки № 011012 від 01.10.2012, а також 10198 грн. 58 коп. пені, нарахованої за період прострочення 29.08.2013 по 30.01.2014, та 27200 грн. 49 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Письмовою заявою від 12.02.2014 позивач зменшив позовні вимоги внаслідок сплати позивачем суми основного боргу – 21000 грн. 00 коп., та заявив до стягнення з відповідача 10198 грн. 58 коп. пені, нарахованої за період прострочення 29.08.2013 по 30.01.2014, 27200 грн. 49 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період прострочення з 01.09.2013 по 30.01.2014).

Відповідно до пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Як випливає зі змісту заяви позивача про зменшення позовних вимог, відповідачем у справі 31.01.2014 було здійснено повну сплату суми заборгованості за поставлений за договором товар, що підтверджено доданим позивачем до заяви витягом з банківського рахунку. Таким чином, заборгованість відповідача за укладеним з позивачем договором не зменшилася, а є повністю погашеною. Вимога позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 21000 грн. 00 коп. є такою, за якою відсутній предмет спору. Інші дві позовні вимоги (про стягнення 10198 грн. 58 коп. пені, нарахованої за період прострочення 29.08.2013 по 30.01.2014, 27200 грн. 49 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами) у кількісному вираженні не змінилися.

За таких обставин заява позивача про зменшення позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи та положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наслідком повного задоволення відповідачем однієї з позовних вимог є не її зменшення, а її відсутність. Заява позивача про зменшення позовних вимог не підлягає прийняттю до розгляду.

Письмовою заявою від 12.02.2014 позивач також заявив клопотання про перенесення судового розгляду справи внаслідок незручності часу прибуття потягу № 20 «Київ – Луганськ» для представника позивача.

Враховуючи те, що явка представника позивача в судове засідання у даній справі обов’язковою не визнавалася, а також те, що використання потягу № 20 «Лугань» за маршрутом «Київ-Луганськ» не є єдиним можливим способом прибуття в судове засідання, суд вважає клопотання позивача необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач в судове засідання не прибув, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено наявним у матеріалах справи повідомленням № 9105510899961 від 10.02.2014.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи відповідачем не надані, у зв’язку з чим справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.10.2012 між сторонами у справі укладено договір поставки № 011012 (далі за текстом – договір) (а.с. 11 - 13), у відповідності з умовами пункту 1 якого Постачальник (позивач у справі) зобов’язався передати у власність Покупця (відповідача у справі), а останній – прийняти та оплатити на умовах договору товар у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у накладних (видаткових накладних), які є невід’ємною частиною договору.

Як встановлено пунктом 2.1.1 договору, підставою для поставки кожної партії товару є замовлення Покупця, узгоджене з Постачальником. Пунктом 2.1.3 договору встановлено, що поставка товару здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту узгодження замовлення.

Відповідно до умов пункту 5.1 договору розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості товару у безготівковому порядку на рахунок Постачальника.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов’язань з оплати товару він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. У разі прострочення оплати більше ніж на 3 календарних дні відповідач зобов’язаний сплатити відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

За видатковою накладною № БП-0002767 від 28.08.2013 позивачем відповідачеві поставлений обумовлений договором товар на суму 352068 грн. 75 коп. (а.с. 14). Факт отримання товару за вказаною накладною відповідачем не заперечується.

Отриманий товар відповідачем оплачений частково. Станом на дату звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача складала 21000 грн. 00 коп. Вказану суму заборгованості позивач заявив до стягнення з відповідача під час звернення до суду з даним позовом.

В процесі судового розгляду спору відповідачем на користь позивача у справі сплачено заборгованість у розмірі 21000 грн. 00 коп., що позивач підтвердив відповідним витягом зі свого банківського рахунка.

На підставі умов пункту 7.2 договору за порушення строків оплати товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 10198 грн. 58 коп. за період прострочення з 29.08.2013 по 30.01.2014 (з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат).

Крім того, з посиланням на умови пункту 7.2 договору та положення ст. 536 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 36% річних у загальній сумі 27200 грн. 49 коп. (за період прострочення з 01.09.2014 по 30.01.2014, з урахуванням часткових оплат суми боргу).

Розрахунок вказаних вище нарахувань наведений позивачем у позовній заяві.

Заперечень проти позову відповідач суду не надав, його представник в судове засідання у справі не прибув.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт поставки позивачем відповідачеві обумовленого договором товару та наявність заборгованості відповідача у розмірі 21000 грн. 00 коп. станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідачем у справі 31.01.2014, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом, здійснено повну сплату суми заборгованості у розмірі 21000 грн. 00 коп. за поставлений за договором товар, що підтверджено доданим позивачем до заяви витягом з банківського рахунку.

За таких обставин провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 21000 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим цивільного законодавства.

Позивачем обґрунтовано нараховано 36% річних за період прострочення відповідачем оплати товару з 01.09.2014 по 30.01.2014 у загальній сумі 27200 грн. 49 коп., що підтверджено наведеним у позовній заяві розрахунком.

Є обґрунтованою також і вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 10198 грн. 58 коп. за період прострочення з 29.08.2013 по 30.01.2014.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині позовних вимог про стягнення 10198 грн. 58 коп. пені, 27200 грн. 49 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судові витрати у справі відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганської виробничої фірми товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-дельта», м. Луганськ, вул. Свердлова, буд. 71, код 13389761, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім – Полімери», м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 17, офіс 204/2, код 37507220, 10198 грн. 58 коп. пені, 27200 грн. 49 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог провадження у справі припинити.

Дата складення повного рішення – 25.02.2014.

Суддя М.О. Москаленко