Постанова № 37315799, 29.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа№ 927/91/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Чернігівської міської ради

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2013р. (повний текст - підписано 02.04.2013р.)

у справі №927/91/13-г (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Чернігівської міської ради

до відповідача: 1) Виконавчого комітету Чернігівської міської ради

2) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Чернігівське міське управління юстиції в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції,

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Чернігівської області передані Чернігівської міської ради виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С"; визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р. видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С"; визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10кв.м по АДРЕСА_1 від 26.08.05р., укладеного між ТОВ "Альфа-С" та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що свідоцтво серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р. не відповідає положенням ст.181, 331 ЦК України, п.1.6, 6.1 Тимчасового положення, оскільки на момент введення новозбудованого об'єкту в експлуатацію у відповідача-2 були відсутні будь які правовстановлюючі документа на земельну ділянку, на якій було здійснено вказане будівництво. Крім того, позивач зазначив, що виникнення права власності на річ, що не є нерухомою, з підстав не передбачених законодавством у відповідності до положень Цивільного кодексу України позбавляє відповідного суб'єкта на визнання за ним права власності на новостворену річ. Позивач зазначає, що позовна вимога щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.08.05р., укладеного між ТОВ "Альфа-С" та СПД ОСОБА_2 є похідною від вищезазначених вимог.

Відповідно до ухвали суду від 18.01.13р. згідно ст. 27 Господарського процесуального кодексу України судом залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» (проспект Перемоги,33, м. Чернігів) та Чернігівське міське управління юстиції (м. Чернігів, вул. Шевченка, 118) в особі реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (вул. Любецька, 40-а, м. Чернігів).

Згідно інформації отриманої на офіційному сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) в Єдиному державному реєстрі станом на 14.02.13р. міститься запис про здійснення 07.05.08р. державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з визнання її банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С», ідентифікаційний код 30595407, місцезнаходження м. Чернігів, вул.Щорса,54.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 25.01.13р. міститься запис про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-С», ідентифікаційний код 30595407, місцезнаходження м. Чернігів, вул.Щорса,54.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2013р. у справі №927/91/13-г у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Чернігівська міська рада звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2013р. у справі №927/91/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Чернігівської міської ради рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2013р. у справі №927/91/13-г, Київським апеляційним господарським судом, на підставі ст. ст. 53, 98 ГПК України, ухвалою від 11.07.2013р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради (вх. №09-11/13124) надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

В судове засідання 04.09.2013р. представники сторін та третіх осіб не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 04.09.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.10.2013р.

В судове засідання 16.10.2013р. представники відповідачів 1, 3 та третіх осіб не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

16.10.2013р. представниками позивача та відповідача в судовому засіданні подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, яке колегією суддів задоволено.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 16.10.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.11.2013р.

В судове засідання 13.11.2013р. представники відповідачів 1, 3 та третіх осіб не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.12.2013р.

В судове засідання 04.12.2013р. представники позивача, відповідачів 1, 3 та третіх осіб не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 04.12.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.12.2013р.

У відповідності до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, та рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. склад колегії під час розгляду даної справи неодноразово змінювався.

Розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці. змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Чорна Л.В. та Гончаров С.А.

В судове засідання 18.12.2013р. представники позивача, відповідачів 1, 3 та третіх осіб не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 29.01.2014 року.

Представники сторін у судове засідання 29.01.2014 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до п.п.10 пункту б) ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідно п.п.1, 3 пункту б) ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи предметом її розгляду являється недійсність п 1.2 рішення комітету Чернігівської міської ради № 170 від 1.08.2005 р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_1 ТОВ «Альфа-С» з огляду на неможливість набуття спірного об'єкту статусу нерухомого майна .

Як вірно встановлено судом першої інстанції Управлінням архітектури та містобудування було розроблено та надано замовнику - ТОВ "Альфа-С" архітектурно-планувальне завдання №5, затверджене начальником управління 05.01.01р.

Згідно п.57 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №6 від 23.01.2001р. "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель підприємств міста, надання та вилучення земельних ділянок для державного та індивідуального будівництва", підписаного міським головою В.А.Косих та заступником міського голови - керуючий справами виконкому М.І.Стрілець, виконком міської ради вирішив надати товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" земельну ділянку в тимчасове, довгострокове користування, на умовах оренди, строком на 10 років, площею 0,145га, в тому числі 0,051га - під зеленими насадженнями по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування автостоянки.

23.01.01р. між виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно якого виконавчий комітет на підставі рішення від 23.01.01р. №6, п.57 надав, а ТОВ "Альфа-С" прийняло в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,145га строком на десять років для будівництва та обслуговування автостоянки.

Пунктом .2.5 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №3 від 23.01.01р. "Про будівництво", підписаного міським головою В.А.Косих та заступником міського голови - керуючий справами виконкому М.І.Стрілець, надано дозвіл на будівельні роботи згідно з розробленою проектно-кошторисною документацію товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" - по будівництву автостоянки по АДРЕСА_1 біля молочної кухні.

Згідно п.6 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №115 від 22.01.1996 року, автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні - виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнують класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець.

Під час розгляду справи суду було подано генеральний план благоустрою стосовно автостоянки, павільйону для охоронця, який містить відмітки про погодження 18.01.01р. ДАІ та головним архітектором м. Чернігова, 22.01.01р. - державною екологічною інспекцією в м. Чернігові; копію робочого проекту автомобільної стоянки на 10 автомобілів по АДРЕСА_1 (том 1, книга 1 замовник - ТОВ "Альфа-С"), в якому зазначено, що проектом передбачається будівництво зданій та споруд: автомобільна стоянка на 10 автомобілів з павільйоном для охоронця.

Згідно з Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 16.09.2002 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 198 від 18.09.2002 року, об'єкт ТОВ "Альфа-С" - платна автостоянка на 10 місць за адресою АДРЕСА_1 - прийнято в експлуатацію.

08.07.05р. ТОВ "Альфа-С" було подано заяву на ім'я Чернігівського міського голови Соколова О.В. з проханням надати свідоцтво про право власності на автостоянку по АДРЕСА_1 (біля молочної кухні).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №157 від 18.07.05р. "Про будівництво", підписаного першим заступником міського голови О.О.Білоусовим та заступником міського голови-керуючий справами виконкому В.М.Заіка, автомобільній стоянці товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1.

Згідно заяви ТОВ "Альфа-С" від 11.07.05р. за №151 Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації була проведена поточна інвентаризація автостоянки по АДРЕСА_1, за результатами якої оформлена інвентаризаційна справа (інвентарний номер 192294) на будівлю літ.А-1 по АДРЕСА_1.

Відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2011р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. №582/5773, в редакції яка діяла на час проведення технічної інвентаризації спірного об'єкту, виявлені в установленому порядку самовільно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самовільного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових та оцінювальних матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.

З матеріали інвентаризаційної справи (інвентарний номер 192294), наданої Комунальним підприємством "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації", вбачається відсутність будь-яких застережень, відміток встановленого зразка щодо самовільного будівництва товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" нежитлової будівлі, а також відомостей про наявність тимчасових споруд, непов'язаних фундаментом із землею.

Відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.02р. за №157/6445 (в редакції яка діяла на час проведення державної реєстрації прав власності), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ (п.6.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно).

Як свідчать матеріали інвентаризаційної справи (інвентарний номер 192294) та матеріали даної справи, оформлення свідоцтва про право власності ТОВ "Альфа-С" проводилось при наявності документів: витягу з рішення виконкому Чернігівської міськради №3 від 23.01.01р. про надання дозволу на будівництво автостоянки, договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 23.01.01р., акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 16.09.02р., затвердженого рішенням міськвиконкому №198 від 18.09.02р., експертного висновку 2003.В №01.50.20.098 про відповідність проектної документації нормативним актам з питань охорони праці, висновку №02/95 щодо відбору (відведення) земельної ділянки під забудову, припису державної автомобільної інспекції від 14.08.02р., висновку №2/31-247 на проект будівництва від 08.08.02р., експертного висновку СДПЧ-1 Деснянського району м. Чернігова №306 від 17.09.02р., витягу з рішення виконкому Чернігівської міської ради №157 від 18.07.05р. про присвоєння поштової адреси автомобільній стоянці ТОВ "Альфа-С" - АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міськради №170 від 01.08.2005р. "Про оформлення право власності на об'єкти нерухомості" (п.1.2), яке підписано міським головою О.В.Соколовим та заступником міського голови - керуючий справами виконкому В.М.Заіка, доручено Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтва про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" на автостоянку по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

03.08.2005р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 01.08.2005р. №170 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ №117431 товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" на нежитлову будівлю, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, опис об'єкта: автостоянка: будівля літ.А-1, загальною площею 10,0кв.м.

04.08.2005р. (номер витягу 7961764) Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно ТОВ "Альфа-С" на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, номер запису 1025 в книзі 12.

08.08.2005р. Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації видано ТОВ "Альфа-С" витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер витягу 7988795) для відчуження нежитлової будівлі, опис об'єкта: автостоянка: будівля літ.А-1 площею 10,0кв.м. по АДРЕСА_1. Слід зазначити, що у вказаному витягу у графі "самовільно прибудованого: площа, вартість" відсутні будь-які відомості стосовно самовільної забудови.

У відповідності до ст. 24 Закону України "Про основи містобудування" державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами.

Як свідчать матеріали справи, на час прийняття оспорюваного рішення та на час оформлення права власності на спірний об'єкт товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" не було встановлено контролюючими органами порушень у сфері містобудування зі сторони ТОВ "Альфа-С".

З огляду на вищенаведені обставини, враховуючи наявність необхідної дозвільної документації колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про невідповідність доводів позивача дійсним обставинам справи та відсутністю будь яких фактів кваліфікувати будівництво ТОВ "Альфа-С" нежитлової будівлі - автостоянка: будівля літ.А-1 загальною площею 10,0кв.м. у якості самочинного.

26.08.05р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" (продавець) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3626. Згідно п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця автостоянку: будівлю літерою А-1, загальною площею 10,0кв.м, що розташована в АДРЕСА_1. Об'єкт нерухомості, який відчужується належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 03.08.05р. на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р., зареєстрований Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.08.05р. згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7961764, записана в книгу 12, номер запису 1025 (п.1.2 договору купівлі-продажу від 26.08.05р.). За умовами п.2.1 договору право власності на об'єкт нерухомості виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

В матеріалах інвентаризаційної справи (інвентарний номер 192294) наявна копія витягу з Державного реєстру правочинів №1403272, відповідно до якого правочин: договір купівлі-продажу від 26.08.05р. зареєстрований в Державному реєстрі правочинів запис №1 номер правочину №796885.

У відповідності до заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.09.2005р. було проведено державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.05р. за №3626 на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, номер запису 385 в книзі 11, про що свідчить витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за №8316329.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як свідчать матеріали справи, після реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1, 14.02.2006р. між Чернігівською міською радою (орендодавець), в особі завідувача земельних ресурсів Лопати В.І., що діє на підставі довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за № 2776 від 05.09.2003 року, та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок, який зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди 14.02.06р. вчинено запис №2712. Відповідно до умов вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки в м. Чернігові для експлуатації автостоянки по АДРЕСА_1, для експлуатації автостоянки по АДРЕСА_2. В оренду передаються земельні ділянки площею 0,1307га по АДРЕСА_1, 0,1818га по АДРЕСА_2. За домовленістю сторін (п.5 договору оренди земельних ділянок від 14.02.06р.) договір було укладено на 5 років.

Слід зазначити, що згідно тексту оспорюваного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, оспорюваного договору купівлі-продажу від 26.08.05р., між виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, а також товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" не вирішувалися питання регулювання земельних відносин, які є виключною компетенцією міської ради згідно ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Отже твердження позивача, щодо неможливості розпорядження земельною ділянкою спростовані вище зазначеним та наданим договором оренди земельної ділянки від 14.02.06р.

Приписами ст.3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність є вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників останніх.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим та вірним висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.2005р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С".

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на вище наведене, суд не приймає до уваги визнання відповідачем-1 позовних вимог позивача.

Крім того колегія суддів вважає вірним підхід місцевого господарського суду щодо застосування до спірних правовідносин практики Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії") з огляду на ту обставину, що даний спір за своєю природою є спором між суб'єктами владних повноважень щодо компетенції реалізації наданих державою владних повноважень та направлений на потенційне позбавлення законного права власності відповідача-2 на об'єкт нерухомості - автостоянка: будівля літ.А-1, загальною площею 10,0кв.м, розташованого в АДРЕСА_1, придбаного на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.08.2005 року, зареєстрованого в реєстрі №3626, що у свою чергу суперечить ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997 р.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р., видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; і свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином або актом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Таким чином, свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто воно не є актом в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду або правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р., видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" задоволенню не підлягають.

Крім того позивачем у позовній заяві також заявлена вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10кв.м по АДРЕСА_1 від 26.08.2005р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-С" та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Обґрунтовуючи свою вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10кв.м по АДРЕСА_1 від 26.08.05р., позивач посилається на ч.1 ст.203 ЦК України та зазначає, що виникнення права власності на річ, що не є нерухомою з підстав не передбачених законодавством та має пряму норму Цивільного кодексу України, що позбавляє відповідного суб'єкта на визнання за ним права власності на новостворену річ, є невідповідністю вимогам ст.203, 655, 656 ЦК України.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим законодавець встановив загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). З зазначеними нормами кореспондується і частина 1 статті 207 Господарського кодексу України, за приписами якої судом може бути визнано недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним договір купівлі-продажу від 26.08.05р., оскільки в даному випадку при укладенні договору сторони погодили всі істотні умови договору з дотриманням вимог Господарського та Цивільного кодексу України, дійшли згоди по всіх пунктах договору, що підтверджується підписами представників сторін на примірнику договору, продавець - товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-С", як власник майна, відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України не був обмежений у праві на розпорядження своєю власністю.

Щодо застосування до позовних вимог наслідків пропущення стоку позовної давності для звернення до суду з метою захисту відповідних порушених прав колегія суддів вважає наступне.

Позовна давність відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відзиві на позов відповідач-2 просив застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити Чернігівській міській раді в задоволенні позову в повному обсязі.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Враховуючи відсутність порушених прав позивача, які потребують захисту саме в обраний ними спосіб, суд доходить висновку про відсутність підстави для застосування позовної давності, про що заявлено відповідачем-2 (суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2), щодо вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі загальною площею 10,0кв.м по АДРЕСА_1 від 26.08.05р., укладеного між ТОВ "Альфа-С" та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, а також про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №117431 від 03.08.05р. видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на автостоянку: будівлю літ.А-1 загальною площею 10кв.м товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С".

Представник позивача у письмовому поясненні №731 від 21.02.13р. зазначив, що відповідно до ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, на який посилається позивач, виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р., який набрав чинності з 15.01.12р.

Відповідно до п.3 ч.5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

За таких обставин, приймаючи до уваги строк звернення позивача до суду за захистом порушених прав (16.01.13р.), суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності заявленої відповідачем до вимоги про визнання недійсним п.1.2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №170 від 01.08.05р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на автостоянку по АДРЕСА_1 товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-С".

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта (позивача).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2013 року по справі № 927/91/13-г залишити без змін.

Матеріали справи № 927/91/13-г повернути до Господарського суду Чернігівської області..

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна