Постанова № 37315500, 10.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 лютого 2014 року 13 год. 59 хв. № 826/19054/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 10 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 02 грудня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 лютого 2013 року № 0000462260, № 0000472260 та № 0000482260 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 04 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 16 грудня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 21 січня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 22 січня 2013 року складено акт № 214/22-621-36601963 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток при взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Скай метр" (далі - ТОВ "Скай метр") за період із 01 листопада 2010 року по 31 липня 2011 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено ПДВ у загальному розмірі 115229,00 грн., у тому числі за: листопад 2010 року - 33737,00 грн.; грудень 2010 року - 46593,00 грн.; березень 2011 року - 13941,00 грн.; травень 2011 року - 13603,00 грн.; червень 2011 року - 2288,00 грн.; липень 2011 року - 5067,00 грн., та зменшено від'ємне значення ПДВ у загальному розмірі 17605,00 грн., у тому числі за: березень 2011 року - 12192,00 грн.; травень 2011 року - 5413,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у загальному розмірі 103868,00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у розмірі 130667,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

На підставі акту перевірки, 05 лютого 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0000462260, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 130667,00 грн.; № 0000472260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 130740,00 грн.; № 0000482260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 115229,00 грн. за основним платежем та у розмірі 21350,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку позивача проведено на підставі наказу від 16 січня 2013 року № 95, копію якого разом із повідомленням про проведення перевірки від 16 січня 2013 року № 728/10/22-611 направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення 16 січня 2013 року.

Висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ, а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Скай метр".

Зокрема, позивачем у ході перевірки не надано первинних документів, які б підтвердили факт реальності таких операцій.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем та ТОВ "Скай метр" укладено договори:

1) перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01 листопада 2010 року № 78-11, за умовами якого ТОВ "Скай метр" зобов'язалось виконати перевезення вантажів самоскидами, а позивач - прийняти та оплатити послуги.

На підтвердження виконання умов вказаного договору представниками позивача надано суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкових накладних.

2) від 18 березня 2011 року № 10, за умовами якого ТОВ "Скай метр" зобов'язалось продати, а позивач - прийняти та оплатити запасні частини на сільськогосподарську техніку (товар).

Відповідно до п. 4 вказаного договору, ТОВ "Скай метр" виставляє рахунок-фактуру на товар, на підставі якого позивач здійснює попередню оплату у розмірі 100% від вартості товару. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок ТОВ "Скай метр". Товар вважається оплаченим у момент надходження повної суми на розрахунковий рахунок ТОВ "Скай метр".

ТОВ "Скай метр" зобов'язаний надати позивачу: рахунок, податкову накладну, накладну на передачу товару.

Позивач зобов'язаний надати ТОВ "Скай метр" доручення на одержання товару.

На підтвердження виконання умов вказаного договору представниками позивача надано суду копії прибуткової, видаткової та податкових накладних.

3) поставки від 11 квітня 2011 року № 17/1, за умовами якого ТОВ "Скай метр" зобов'язалось передати (поставити) партіями, а позивач - прийняти у власність дорожно-будівельні матеріали і паливо-мастильні матеріали та оплатити їх.

Згідно з п. 2.6 ст. 2, п. 3.2 ст. 3 договору № 17/1, при передачі партії товару ТОВ "Скай метр" повинно передати позивачу усі необхідні товарно-транспортні документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром.

Позивач здійснює оплату за кожну партію товару, що постачатиметься на підставі рахунку-фактури ТОВ "Скай метр". Рахунок-фактури виставляється на оплату відповідно до заявки позивача.

На підтвердження виконання умов вказаного договору представниками позивача надано суду копії видаткової та податкової накладної.

4) перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30 травня 2011 року № 34, за умовами якого ТОВ "Скай метр" зобов'язалось виконати перевезення вантажів самоскидами, а позивач - прийняти та оплатити послуги.

На підтвердження виконання умов вказаного договору представниками позивача надано суду копії акту здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкової накладної.

5) про надання послуг від 30 травня 2011 року № 35, за умовами якого ТОВ "Скай метр" зобов'язалось надати позивачу послуги машинами та механізмами, а позивач - прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 ст. 2 вказаного договору, після закінчення звітного періоду, у якому надавались послуги, сторони підписують акт прийому-передачі наданих послуг, у якому вказується обсяг наданих послуг та їх вартість.

Разом з актом приймання-передачі наданих послуг ТОВ "Скай метр" надає належним чином оформлені талони позивача (для транспорту, робота якого обліковується у тонно-кілометрах), товарно-транспортні накладні та змінні рапорти (для робочих механізмів), що є підтвердженням факту надання послуг ТОВ "Скай метр".

На підтвердження виконання умов вказаного договору представниками позивача надано суду копії акту здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкової накладної.

У матеріалах справи також містяться копії виписок з рахунку позивача, товарно-транспортних накладних та документів, які, за переконанням представників позивача, підтверджують факт використання позивачем у своїй господарській діяльності результатів, отриманих у зв'язку з виконанням умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Скай метр".

Однак, представниками позивача не надано суду документів, складання та оформлення яких обумовлено умовами вказаних договорів, а саме рахунків-фактур, заявок та довіреностей на отримання товарів, а також не надано платіжних доручень, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпунктів 14.1.27, п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, підпунктів 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, а також враховуючи факт ненадання представниками позивача суду доказів, які б свідчили про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Скай метр", хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 17 лютого 2014 року