Рішення № 37314171, 14.01.2014, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1240/13-ц

Провадження №2/333/432/14

рішення

Іменем України

14 січня 2014 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Тучкова С.С.,

при секретарі Шелесько Ю.О.,

за участю представника позивача Пшеничної К.О.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/1240/13ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а також судових витрат, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірів 39673,75 гривень за кредитним договором №б/н від 15.02.2006 року та судові витрати у розмірі 396,74 гривень, посилаючись на те, що 15.02.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №б/н, згідно вимог якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 10000 гривень на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак ОСОБА_2 порушив вимоги кредитного договору, а саме не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі, посилаючись на те, що між ним та банком не укладався кредитний договір, він підписував лише заяву на видачу кредитної карти, емітованої ПАТ КБ «ПриватБанк», форма якої більш схожа на лист чи анкету. Крім того, в заяві зазначено строк дії картки - три роки з моменту випуску, таким чином після закінчення зазначеного строку фактично завершились будь-які взаємовідносини між ним та банком. Новий договір між ними не укладався. Також позивач пропустив строк позовної давності для звернення з позовом, оскільки термін звернення до суду закінчився у 2012 році.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.ст.58, 59 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

15.02.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач (банк), та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 10000 гривень на умовах його забезпечення строковості, повернення та плати за користування, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 3% на місяць в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Вказаний договір складається з анкети (заяви) позичальника (а.с.8) та умов надання банківських послуг (а.с.9-12).

Згідно п.3.1 Умов і правил надання банківських послуг для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунки, видає клієнтові карти, їх вид та строк дії визначений у заяві та в пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначена в розділі заяви «Відмітки банку».

Відповідно до розділу заяви позичальника ОСОБА_2 «Відмітки банку» дата відкриття рахунку - 28.02.2006 року.

На підставі п.3.4 Умов і правил надання банківських послуг клієнт або його довірена особа використовують платіжні карти в розмірі платіжного ліміту відповідного картрахунку як засіб для безготівкових розрахунків за товари (послуги), для перерахування коштів з картрахунків на рахунки інших осіб, а також як засіб для отримання готівки в касах банку, фінансових установах, через банкомати і здійснення інших операцій, передбачених угодою сторін та діючим законодавством України.

Пунктом 3.5 Умов і правил надання банківських послуг порядок здійснення платіжних операцій з використанням платіжних карт, а також порядок отримання кредиту, регулюється діючим законодавством України, нормами Міжнародних платіжних систем, цим договором, умов і правил надання банківських послуг та тарифами банку. Пам'ятка клієнта оформлюється та є невід'ємною частиною договору лише у випадку оформлення та видачі платіжної карти по кредитній схемі.

Відповідно до п.6.5 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, за перевитрачання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

На підставі п.6.6 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у випадках невиконання зобов'язань по договору, на вимогу банку виконувати зобов'язання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплаті винагороди банку.

Згідно п.8.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний заплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми позову.

Однак ОСОБА_2 вимоги кредитного договору №б/н від 15.02.2006 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відсотки по ньому не сплачує. Станом на 31.01.2013 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором №б/н від 15.02.2006 року в сумі 39673,75 гривень, а саме: 8829,82 гривень - заборгованість за кредитом, 28478,51 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1865,42 гривень - штраф (процентна складова) (а.с.4-7).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №б/н від 15.02.2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, надав відповідачу ОСОБА_2 кредит. Однак ОСОБА_2 порушив вимоги кредитного договору №б/н від 15.02.2006 року, а саме не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків по ньому. Тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, відсотках, пені та нарахованого штрафу відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №б/н від 15.02.2006 року складається з заяви позичальника (а.с.8) та умов і правил надання банківських послуг (а.с.9-12).

Посилання відповідача на те, що між ним та банком не укладався кредитний договір, він підписував лише заяву на видачу кредитної карти, емітованої ПАТ КБ «ПриватБанк», форма якої більш схожа на лист чи анкету, є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Нормами ч.1 ст.634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки ОСОБА_2 висловив згоду про укладення кредитного договору саме у вигляді Заяви позичальника та Умов і правил надання банківських послуг, що підтверджується його підписом, то посилання відповідача на недотримання Банком вимог закону щодо письмової форми правочину, суд вважає безпідставними.

Крім того, з заяви, яка підписана відповідачем і ним не оспорюється, вбачається, що останній ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг та погодився на вказані умови. Як вбачається з виписки по картковому рахунку, наданої представником позивача, ОСОБА_2 користувався кредитним лімітом шляхом отримання готівки, частково погашав кредитну заборгованість різними сумами.

Таким чином, ОСОБА_2, отримуючи неодноразово кредитні кошти та здійснюючи часткове погашення кредиту, визнавав умови кредитного договору та питання про визнання умов договору недійсним не ставив.

Також за змістом статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено статтею 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала із загальною позовною давністю. При цьому, позовна давність у один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п.9.12 Умов і правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Пунктом 9.3 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що картковий рахунок відкривається на невизначений строк.

Згідно п.3.1.1 Розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг строк дії карти зазначений на лицьовій стороні карти (місяць і рік).

Відповідно до розділу заяви позичальника ОСОБА_2 «Банківські послуги» строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної карти. Строк дії кредитної картки - до лютого 2009 року.

Відповідно до п.3.1.3 Розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг по закінченню строку дії картки відповідна картка продовжується Банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку її дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій з карткового рахунку і при дотриманні інших умов, передбачених договором.

Таким чином, картка, яку отримав ОСОБА_2 діяла до лютого 2009 року, а оскільки позичальник не звертався до банку з письмовою заявою про припинення договору і закриття картрахунку, що не оспорювалось сторонами в судовому засіданні, то по закінченню строку дії відповідна картка була продовжена банком на новий строк.

Отже, з огляду на те, що відповідач не надав суду доказів про направлення ним до банку повідомлення про припинення договору чи закриття рахунку, то договір на даний час чинний і підлягає виконанню, а отже строк звернення до суду за захистом свого права банк не пропустив.

У зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256, 257, 258, 261, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.10, 11, 59, 60, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 15.02.2006 року в сумі 39673,75 гривень, а також судових витрат - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на розрахунковий рахунок №29092829003111 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 8829 (вісім тисяч вісімсот двадцять дев'ять) гривень 82 копійки - заборгованість за кредитом, 28478 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 51 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 (п'ятсот) гривень - штраф (фіксована частина), 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять) гривень 42 копійки - штраф (процентна складова), а разом 39673 (тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят три) гривні 75 копійок заборгованості по кредитному договору №б/н від 15.02.2006 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (на розрахунковий рахунок №64993919400001 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 396 (триста дев'яносто шість) гривень 74 копійки витрат по сплаті позивачем судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков