Ухвала суду № 37312364, 14.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/7232/12 Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/125/14 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 26 14.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

10 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Антоненко В.І., Сержанюка А.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

встановила :

У березні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позов мотивував тим, що 12.12.2007 року між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №77.2/СЗ-410.07.3, відповідно до якого позивач на умовам строковості, платності та повернення надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 500 000 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 12.12.2007 року, за яким останній передав в іпотеку земельну ділянку загальною площею 1,6804 га, що розташована: АДРЕСА_1

19.07.2007 року між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №77.2/ІЖ-264.07.1, відповідно до якого позивач на умовах платності, строковості та повернення надав відповідачу ОСОБА_1 споживчий кредит у розмірі 550 000 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 19.07.2007 року, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, площею 0,1500 га.

ОСОБА_1 не виконувала своїх зобов'язань за кредитними договорами, не повертала кредитні кошти та плату за користування ними, у зв»язку з чим утворилась заборгованість.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором №77.2/СЗ-410.07.3 від 12 грудня 2007 р. стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» суму заборгованості за кредитом 500 000 доларів США; суму заборгованості за процентами 201 485, 58 доларів США; суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 71 728 402, 93 грн.; суму 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості 368 125, 52 грн.

В рахунок погашення вказаної кредитної заборгованості за договором №77.2/СЗ-410.07.3 від 12 грудня 2007 р. стягнути цю заборгованість з ОСОБА_2 на користь ПАТ "РОДОВІД БАНК" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 1,6804 га, що розташована АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

В рахунок погашення кредитної заборгованості за договором №77.2/ІЖ-264.07.1 від 19 липня 2007 р. стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК суму заборгованості за кредитом 412 906, 96 доларів США; суму заборгованості за процентами 184 955, 50 доларів США; суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 981 876, 32 грн.; суму 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості 81 857, 56 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року вказаний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції стягнення судом заборгованості в подвійному розмірі, а також незастосування наслідків спливу строків позовної давності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з порушенням умов кредитних договорів, що спричинило виникнення заборгованості перед позивачем, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та в рахунок погашення кредитної заборгованості звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_2, підлягають задоволенню.

Колегія суддів згідна з такими висновками суду з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2007 року між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №77.2/СЗ-410.07.3, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 споживчий кредит в розмірі 500 000 доларів США строком по 12.12.2010 року та сплатою відсотків у розмірі 15,00% річних. Пунктом 4.5 цього кредитного договору передбачено, що за порушення строків (термінів) повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами, позичальник зобов'язався сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6% від суми простроченого платежу (а.с. 10-11).

30 вересня 2008 року між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до кредитного договору №77.2/СЗ-410.07.3 від 12.12.2007 року відповідно до якого сторони домовились внести зміни в умови кредитного договору №77.2/СЗ-410.07.3 від 12.12.2007 року, виклавши п. 1.3 кредитного договору в наступній редакції: "1.3 Процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 18% (вісімнадцять) процентів річних з 01 жовтня 2008 року", що підтверджується договором про внесення змін від 30.09.2008 року до кредитного договору №77.2/СЗ-410.07.3 від 12.12.2007 року (а.с. 14).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №77.2/СЗ-410.07.3 від 12.12.2007 року між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 12.12.2007 року, згідно з яким останній передав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку, загальною площею 0,9127 га, а саме: земельну ділянку площею 1,6804 га, що розташована: АДРЕСА_1 цільове призначення земельної ділянки - ведення садівництва; кадастровий номер - 3223186200:06:010:0026 (а.с. 15-17) .

Пунктом 2.1.6 договору іпотеки від 12.12.2007 року передбачено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та усіх витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також витрати, пов'язаних з утриманням і збереженням предмета іпотеки, витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов»язання за цим кредитним договором, у зв»язку з чим утворилась заборгованість: за кредитом 500 000 доларів США; за процентами 201 485, 58 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 71 728 402, 93 грн.; 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості 368 125, 52 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с.19-21).

За таких обставин, на підставі ст.ст. 526, 554, 1054 ЦК України суд дійшов вірного висновку про необхідність стягнення суми заборгованості з боржника ОСОБА_1

Разом з тим суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за порушення строків (термінів) повернення кредиту за договором №77.2/СЗ-410.07.3 від 12.12.2007 року та/або сплати процентів за користування кредитами, позивачем нарахована пеня, яка нарахована за період з 10.01.2010 рік по 26.09.2012 року у розмірі 71 728 402, 93 грн.

Відмовляючи в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про застосування судом строку позовної давності за вимогою про сплату пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що термін давності за пенею - один рік застосовується лише в тому випадку, коли кредитний борг був погашений.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Тобто, в порушення вимог ст.258 ЦК України, суд першої інстанції стягнув з відповідачів на користь позивача пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі 71728402,93 грн. за період, який перевищує один рік, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні із стягненням за кредитним договором №77.2/СЗ-410.07.3 від 12.12.2007 року пені за період з 22.10.2011 року по 22.10.2012 року у розмірі 32935727 грн. 83 коп. згідно з розрахунком, наданим позивачем ( а.с.170).

19 липня 2007 року між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №77.2/ІЖ-264.07.1, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 споживчий кредит в розмірі 550 000 доларів США строком по 18.12.2008 року та сплатою відсотків у розмірі 14,00% річних Пунктом 4.6 цього кредитного договору передбачено, що за порушення строків (термінів) повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами, позичальник зобов'язався сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п. 1.3 цього договору, від суми простроченого платежу (а.с. 29-30).

28 вересня 2007 року між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 укладено договір №1 про внесення змін до вказаного кредитного договору , зокрема змінено строк повернення коштів до 18.07.2022 року; процентну ставку за кредитним договором встановлено в розмірі 14,5% річних; погашення кредиту повинно відбуватись рівними частками в сумі 2 809 доларів США щомісячно, в строк до 10 числа кожного місяця починаючи з жовтня місяця 2007 року. (а.с. 32).

30 вересня 2008 року між ПАТ "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до кредитного договору №77.2/ІЖ-264.07.1 від 19.07.2007 року, відповідно до якого п. 1.3 кредитного договору викладено в такій редакції: "1.3 процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 18% річних з 01.10.2008 року" (а.с. 33).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №77.2/ІЖ-264.07.1 від 19.07.2007 року між ПАТ"РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки від 19.07.2007 року, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка під будинком площею 0,1500 га (а.с. 34-37).

У зв»язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором від 19.07.2007 року утворилась заборгованість: кредитом - 412 906, 96 доларів США; за процентами по кредиту - 184 955, 50 доларів США; загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 981 876 грн. 32 коп.; загальна сума трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості 81857 грн. 56 коп., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем. Із цього розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась за період з 11.02.2010 року по 25.09.2012 року (а.с. 39-42).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 19.07.2007 р., однак в порушенням вимог ст.258 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 981876 грн. 32 коп., за період, який перевищує один рік, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні із стягненням за кредитним договором №77.2/ІЖ-264.07.1 від 19.07.2007 за період з 22.10.2011 року по 22.10.2012 року у розмірі 620 238 грн. 62 коп. згідно з розрахунком, наданим позивачем( а.с.171-172).

Доводи апеляційної скарги про подвійне стягнення з ОСОБА_1 семи заборгованості за укладеними договорами є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з неї стягнено грошова сума заборгованості за укладеними кредитними договорами і не зверталось стягнення на майно, яке перебувало у заставі за договором іпотеки від 19.07.2002 року.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Відповідно до положень ст. 309 ЦК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду слід змінити в частині стягнення з відповідачів суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року змінити в частині розміру стягненої пені за кредитними договорами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТублічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором №77.2/СЗ-410.07.3 від 12 грудня 2007 року у розмірі 32935727 грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором №77.2/ІЖ-264.07.1 від 19 липня 2007 року у розмірі 620 238 грн. 62 коп.

Третій абзац резолютивної частини рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року викласти в такій редакції: «В рахунок погашення кредитної заборгованості за договором № 77.2/СЗ-410.07.3 від 12 грудня 2007 р. стягнути з ОСОБА_2 (закордонний паспорт: НОМЕР_2, виданий 3D, 27.07.2000 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" суму заборгованості за кредитом - 500 000, 00 доларів США; суму заборгованості за процентами - 201 485, 58 доларів США; суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 32935727,83 грн.; суму 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 368 125, 52 грн. шляхом звернення стягнення на: земельну ділянку загальною площею 1,6804 га, що розташована АДРЕСА_1 Кадастровий номер 3223186200:06:010:0026, що передана в іпотеку ПАТ «РОДОВІД БАНК», згідно договору іпотеки від 12.12.2007 року посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №5153, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження"».

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді